Телетайп: «колишні» лишили зону виживання

Але за живою чергою.

Здійснилося! Сергій Лавров проник до Овального кабінету Білого дому і почув від Дональда Трампа, що США не знімуть санкції, поки Крим знову не стане українським. Тобто партнери домовилися про те, що про головне їм не дійти згоди.

До того ж російська пропаганда вихваляється неузгодженими світлинами із Трампом, але практично замовчує, що в тому ж Білому домі відбулася симетрична зустріч із Павлом Клімкіним, де пролунала абсолютно дзеркальна теза про Крим у складі України.

Але найсмішніше, що в недоімперії починають визнавати: вони самі коники свого нещастя. Пам’ятаєте, як росіяни пишалися «трампнашем», якого нібито привели до президентства невловимі хакери на чолі з «Айфонею»? Або навіть особисто Володимиром Путіним, який настільки могутній, що побоюється сам увімкнути комп, аби не спалити всесвітню павутину.

А ось тепер виявляється, що через подібний дурний галас президент Трамп вкрай стриманий щодо Росії, щоб його суперники-демократи не отримали підтвердження тому, що він ставленик Кремля. Перемогли, так перемогли!

З Францією теж якось нескрепно вийшло. У купленої в роздріб путінської фанатки Марін Ле Пен у другому турі не склалося, як у Паніковського із золотими гирями.

А шкода. Дуже б хотілося побачити, як ще більше витягнуться пики у всяких лаврових, коли Ле Пен, яка отримала владу, виконає кульбіт а-ля Трамп і стрімко забуде про свою політичну любов до ватажка стерхів і переможця санкцій.

Зате в оточенні нового президента Франції тепер нутряна неприязнь до росіян. Справедливо, хоча і навряд чи надовго.

А ось для України від французьких виборів — жодних перспектив на поліпшення. У влаштованій грі завжди виграє казино. Ну, або банк, як цього разу.

Оскільки Еммануель Макрон — людина банкірів Ротшильдів, працював в їхньому банку. Петро Порошенко — людина Ротшильдів, вони через «сліпий траст» керують його активами. І Віктор Янукович — теж був під Ротшильдами, намагався через них вибудувати відносини з Росією. Бо Володимир Путін — співпрацює з Ротшильдами в нафтогазовій сфері і багато в чому від них залежить. Хоча і власної імперської дурі в ньому достатньо. Усі ниточки сходяться до однієї лялькарської руки. Й так і буде доти, поки в Україні не з’явиться влада, яка залежить від своїх громадян більше, ніж від зовнішніх сил.

І певні зрушення в цьому напрямку відбуваються. На жаль, агресивного спрямування.

Адже що по суті сталося під час різноманітних демонстрацій, ходів і акцій, присвячених 9 травню?

У недоімерії явно не хотіли псувати відносини із Трампом напередодні планованої зустрічі на узбіччі G20. Тому грошей на перемогодемонічний шабаш в Україні не дали. Але гнилу порожнечу негайно заповнив Опоблок, спробувавши подати себе потужною політичною силою — захисницею згасаючих переможців. І всіляко проініціювати і підтримати ходу зомбі. А як ще називати «безсмертний полк», очолюваний Захарченком із портретом «Мотороли»?

Багато українців справедливо дивуються: чому в нас не заборонили акцію, придуману у країні-агресора і використовувану для розхитування України? До речі, у МВС це охоче підтримали.

Але виявилася проти Адміністрація президента. Вони там сприймають ветеранів як базовий (тобто слухняний) електорат Петра Порошенка. А оскільки в оточенні ПОПа активно готуються до виборів, хоча і не вирішили, президентських або парламентських, але точно дострокових, то залишити свій електорат без свята не ризикнули.

Як вчинила б у цьому разі нехай кон’юнктурна, але розумна влада?

Вона зібрала б ветеранів у містах у невеликі колони — їх реальних, а не ряджених залишилося небагато, очолила б її і поклала квіти без будь-якої ворожої символіки. Святково, красиво і безпечно. Проти справжніх «дідів» у супроводі офіційних осіб і національної символіки ніхто б і не обурювався.

Однак «безсмертний полк» влада не заборонила, але і долучитися до нього не ризикнула. І у Дніпрі, Миколаєві та Києві ситуація явно вийшла за межу.

Особливо, у Дніпрі. Це ж якої ненависті і нахабства треба було набратися Олександру Вілкулу, щоб заздалегідь спланувати застосування сили проти ветеранів війни на Донбасі! І наскільки безглуздим треба бути, щоб сподіватися, що подібна провокація залишиться безкарною. А вже про дебілів із «нової поліції» Дніпра і згадувати ніяково: вони очевидно переплутали форпост спротиву «російської весни» з її епіцентром у Донецьку.

Мер Дніпра Борис Філатов хоч і не відразу, але зайняв адекватну позицію. Вважаю, до такої позиції його підштовхнули учасники добробатів, які він же і підтримував у період губернаторства Ігоря Коломойського. А загроза Філатова організувати загони самооборони, непідконтрольні Києву, спонукала до рішучих дій керівництво МВС.

До речі, безпрецедентний для України випадок настільки оперативного усунення з посад чиновників обласного рангу за провал у роботі.

Але «колишні» з Опоблоку у своєму реваншистському ражі не помітили криваво-червоною риски під своїми ногами. І перетнули її.

Так що відставки поліцейських начальників учасників бойових дій на Донбасі не заспокоять. Більше ніж тисяча їх зібралася 10 травня під будівлею обласної поліції. І вони вимагали не лише справедливості. Вони вимагали крові тих, хто зазіхнув на їхнє бойове братство. А ще через день стався підпал офісу Опоблоку.

Призвідник усього цього протистояння Вілкул, напевно, уже драпонув якнайдалі. Щонайменше — до Києва. А ось проблема залишиться. І може почати розростатися.

Так, нам життєво необхідні зміни. Які унеможливлять не лише реванш, а взагалі участь «колишніх» у суспільно-політичному житті України. Але це повинна бути зміна системи влади, а не громадянське протистояння між патріотами і реваншистами. Що періодично переходить у криваву сутичку.

Це саме те, про що мріють наші вороги — аби ми максимально послабили себе самі. І безсило скотилися в обійми недоімперії.

Бо перемога над фашизмом для Кремля означає, що вони можуть використовувати його методи проти навколишнього світу.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для Рoliteka