Річниця трагедії в Одесі: що з розслідуванням?

Після трагедії, голова Одеської обладміністрації Володимир Немировський залишив свою посаду. Начальник обласної міліції Дмитро Фучеджі, якого звинувачують у сприянні сепаратистам і організації заворушень, втік у Придністров’я. У розшук оголошено й екс-начальника Головного управління Держслужби з надзвичайних ситуацій в Одеській області Володимира Боделана.

Розслідування трагедії в Одесі триває. У процесі задіяні не лише силові структури, а й громадськість та журналісти, які входять в «Групу 2 травня», створену для альтернативного розслідування. Наразі слідство встановило, що масові заворушення в Одесі були організовані й навмисне сплановані. Нині під вартою знаходяться шість обвинувачених у «справі 2 травня» – четверо українців та двоє громадян Російської Федерації. Усі вони під час сутичок виступали на стороні проросійських активістів. Однак остаточних результатів слідства немає.

Торік у грудні змінилася Колегія суддів Малиновського райсуду Одеси, яка займалася цією справою, через що суд вирішив наново почати її розгляд.

Незалежні експерти «Групи 2 травня» наголошують, що порушено один з принципів справедливого суду – розгляд кримінальної справи у «розумні строки». За їх статистикою, за два роки зі 100 судових засідань по справі, лише 20 були присвячені вивченню доказів. Решту зірвали або переносили через неявку сторін.

Politeka дізналася, скільки часу ще триватиме слідство, як події того дня вплинули на одеситів та які зараз настрої у місті.

– Результати слідства по «справі 2 травня» відсутні, тому що багато загиблих – це особи, яких залучили російські спецслужби. Частина була з Придністров’я. Люди приїхали без документів, тому тепер їх важко ідентифікувати.

Маємо дві проблеми – слабкі українські правоохоронні органи та сильне протистояння з боку Росії. Зараз російські спецслужби, маючи прекрасний вихід на українську правоохоронну систему, використовують всі можливі засоби, щоб гальмувати розслідування трагічних подій в Одесі. Спецслужби РФ роблять все, щоб українські правоохоронні органи не вийшли на замовників, організаторів та виконавців. При цьому, Служба безпеки України, як і Генеральна прокуратура, принципово не вміють працювати з політичними подіями. Тому розслідування тягнутиметься ще довго. Як мінімум займе років десять.

Переважна більшість одеситів чудово розуміють, що будь-які безлади в місті – це хрест на курортному сезоні. Одеса оцінила, що після Криму стала сильною компенсацією для українців.

Тому якщо російські спецслужби спеціально не влаштовуватимуть провокацій, самі одесити вже нікуди не вийдуть. Для них мир важливіший, ніж приналежність до будь-кого – чи то до Києва, Вашингтона чи навіть Москви. Така своєрідна одеська пасивна підтримка української державності.

Однак Росія з цим не змирилася. Для Російської Федерації Одеса важливіша за Харків і Дніпро. У Кремлі сильно розраховували на це місто. Воно було в планах окупації після Донбасу. Одеса знаходиться дуже близько до російського анклаву – Придністров’я. Тому Москві важливо було з’єднати Тирасполь й Одесу. Таким чином, вдалося б прорвати європейську блокаду Придністров’я. Поки Одеса в українських руках, у будь-який момент Європа й Україна можуть здійснити блокаду Придністров’я і воно зникне. Тому росіяни приділяють багато уваги Одесі. Був розрахунок, що одесити не люблять українців, бандеренців, українську мову. Але Одеса не хоче перетворюватися у прифронтове місто. Це справжній морський порт України.

– У «справі 2 травня» політичний контекст присутній не у самому розслідуванні, а навколо нього. Російська Федерація вимагає покарати тих, хто нібито свідомо влаштував пожежу в Будинку профспілок. Хоча це міг бути лише збіг обставин. У сутичках брали участь представники різних організацій. Є загиблі з обох боків. Об’єктивно, треба карати винних також з двох сторін. Але політичний контекст впливає на слідство, відповідно, розслідування затягується.

Події 2 травня 2014 року сильно емоційно вплинули на одеситів. Стали застереженням, що потрібно зупинитися. Що не можна заради політичних ілюзій, міфів йти на протистояння, у якому гинуть люди.

Але по-справжньому «рускій мір» в Одесі зупинив спротив представників політичних та громадських організацій та дії центральної влади, яка, хоч і з запізненням, але намагалася навести лад у місті.

Одеса традиційно завжди була різнорідним соціумом. Там живуть люди з різними поглядами, настроями, етнокультурною та політичною ідентичністю. Коли це органічно поєднувалося, Одеса розцвітала й дарувала шедеври культури й економічний розвиток. Коли ж виникали конфлікти – усе це використовувалося. У Одесі є багато прихильників збереження міста у складі України, її європейського шляху розвитку та активних реформ. Водночас є чимало одеситів, які налаштовані консервативно, мають проросійські погляди. Це й сприяло тому, що в одеських органах місцевого самоврядування є чимало людей, які голосували за «Опозиційний блок», Геннадія Труханова. Тому зараз вони і приймають рішення, подібні поверненню міським вулицям радянських назв.

Ризики, щодо дестабілізації ситуації в Одесі, є завжди. Їх не можна недооцінювати. Але не варто й думати, що Одеса у руках проросійських сил. Напередодні чергових роковин трагічних подій 2 травня 2014 року, проросійські сили, як і Москва, можуть намагатися перейти в контрнаступ. Про це треба пам’ятати й бути пильними, щоб, за необхідності, дати відсіч.

Ольга Головка