Коаліція на трьох або перевибори?

Скільки б представники БПП і «Народного фронту» не говорили про те, що коаліція живе і процвітає, сухі математичні підрахунки свідчать про зворотне. За даними сайту Верховної Ради, на сьогодні сумарна кількість депутатів, що є у складі двох коаліційних фракцій, становить 222 людей за необхідного мінімумі 226.

Здавалося б, чотири відсутніх «багнети» – крапля в парламентському морі, проте соратникам президента Порошенка і екс-прем’єра Яценюка потрібна серйозніша підтримка для результативних голосувань. Тим паче, що не за горами 14 квітня, коли уряд, утративши імунітету, що захищає його від відставки, зобов’язаний презентувати свою програму на поточний рік і заручитися її схваленням із боку депутатського корпусу. Саме тому в кулуарах знову заговорили про ймовірне приєднання до більшості радикалів Олега Ляшка.

У пошуках союзників

У тому, що на ситуативних союзників із депутатських груп «Відродження» та «Воля народу», які часто своєю підтримкою виручали коаліціантів, сподіватися особливо не варто, показали провальні голосування за призначення аудитора НАБУ.

Нагадаємо, минулого вівторка під час рейтингового голосування за кандидатуру Роберта Сторча (запропоновану антикорупційним комітетом) проголосували 178 депутатів, за кандидатуру Найджела Брауна (запропоновану лідером фракції БПП Ігорем Гринівим) – 202 депутатів. Згідно із процедурою, спікер Парубій поставив на голосування кандидатуру Брауна, проте на табло висвітилося лише 200 «за». Поки в антикорупційному комітеті шукають компромісний знаменник у цьому питанні до його чергового винесення на голосування, у коаліції намагаються знайти надійних стратегічних, а не ситуативних союзників.

До ворожки ходити не потрібно, щоб зрозуміти: «Самопоміч» і «Батьківщина», що колись належали до правлячої більшості, у коаліційний будинок не повернуться навіть під дулом пістолета. Команда Тимошенко, яку надихнули суттєвим рейтинговим зростанням, робить усе можливе і неможливе для того, аби дострокові вибори в Раду стали реальністю. А відносини львівського мера Андрія Садового із президентом і прем’єром нині складаються так, що легше повірити у приєднання до коаліції Опозиційного блоку, ніж фракції «Самопоміч».

У Конституції чорним на білому написано, що коаліцію створюють депутатські фракції, тому на групи «Воля народу» або «Відродження» як довгострокових союзників коаліціанти із БПП і НФ розраховувати не можуть. На партнерському безриб’ї залишаються лише радикали.

Радикали крутять носом

Олег Ляшко неодноразово спростовував можливе повернення в табір коаліції, яку при кожному зручному разі критикує, не добираючи виразів. Проте радикали неодноразово голосували в унісон із правлячою більшістю.

Найпоказовішим прикладом флюгерства РПЛ є голосування за бюджет на поточний рік. Коли до моменту винесення проекту головного фінансового кошторису країни на суд депутатського корпусу залишалися лічені хвилини, Ляшко заявляв, що фракція його імені не підтримає документ. Однак у результаті радикали продемонстрували одностайне фракційне «за».

У разі приєднання РПЛ до коаліції правляча більшість налічуватиме 242 членів. Звичайно, не конституційну більшість (300), але цілком достатньо для результативних голосувань.

Слід окремо наголосити, що радикали потрібні нинішній більшості не лишень для підтримки під час голосувань. Як стверджує джерело Politeka у фракції БПП, вагому роль у коаліційних перипетіях грає і Міжнародний валютний фонд. У МВФ нібито хочуть бачити міцну коаліцію, яка у змозі реалізувати всі умови меморандуму про співпрацю.

У кулуарах говорять, що в разі входження радикалів у коаліцію соратникам Олега Ляшка дістануться посади спікера, міністра аграрної політики, першого заступника генпрокурора, першого заступника голови СБУ, а також керівні посади в Держрезерві та «Укрзалізниці».

Тим часом, попри ласі кадрові пропозиції, Ляшко і співтовариші не поспішають де-юре ставати членами правлячої парламентської більшості. Причин багато, але ключова одна: РПЛ, яка перебуває нині на гребені електоральної хвилі, не бажає «топити» свій рейтинг, пов’язуючи себе узами з непопулярною (м’яко кажучи) у народі коаліцією БПП і НФ. Тим паче, що не можна скидати з рахунків варіант дострокових парламентських виборів.

Опозиція не дрімає

Президент Петро Порошенко нещодавно прямо заявив, що позачергові вибори дестабілізують ситуацію у країні, поставлять на тривалу паузу процес проведення реформ, тому він не допустить їхнього проведення. Однак багато експертів сходяться на думці, що відхід із посади голови фракції БПП Ігоря Гриніва, що спеціалізується на проведенні виборчих кампаній, – свідчення того, що на Банковій таки розглядають варіант позапланового парламентського перезавантаження.

Ще одним передвісником можливих позачергових виборів є той факт, що у Блоці Петра Порошенка «Солідарність» незабаром мають намір обрати нового голову партії. Аргументація: відповідно до закону, Віталій Кличко є державним службовцем і не може очолювати політичну силу. Чому це питання виникло саме зараз, через 2,5 роки після парламентських виборів – риторичне.

Очевидно, що у пропрезидентській команді, яка публічно виступає проти позачергових виборів, усе ж готуються до форс-мажору. Чому? По-перше, оскільки оточення Петра Порошенка продовжує активно його переконувати, що вибори в Раду краще провести позапланово, поки рейтинг БПП ще дозволяє грати по-крупному.

По-друге, коаліційний човен, який ледь тримається на плаву, розхитують з усіх боків. Старається тут, звичайно ж, «Батьківщина», на підхваті «Самопоміч». До речі, днями Андрій Садовий озвучив ще цікавіший сценарій. Зокрема, мер Львова заявив про те, що йому відомі плани АП про проведення восени дострокових і парламентських, і президентських виборів.

По-третє, не дрімають і позапарламентські сили, зацікавлені в позачергових виборчих перегонах. Точки партнерського зіткнення після тривалих перемовин, нарешті, знайшли Михайло Саакашвілі та представники оновленого «ДемАльянсу» (Гацько, Лещенко, Найєм та інші).

У суботу, 25 березня, на своїй сторінці в Facebook нардеп Сергій Лещенко оприлюднив фото, на якому зображений, власне, він ув компанії з екс-президентом Грузії та колишнім заступником генпрокурора Давидом Сакварелідзе.

«Кажуть, на Банковій з особливим інтересом чекають світлин із серії «чаювання вихідного дня». Нам є чим порадувати вас сьогодні. Говорили про об’єднання антикорупціонерів», – написав під знімком Лещенко.

Поки остаточно не вирішено, під яким єдиним партійним брендом розгорнуто активну публічну діяльність Саакашвілі і «демальянсівців». Однак відомо, що перемовини про приєднання до них веде ще низка політсил, зокрема, партії Анатолія Гриценка, Миколи Катеринчука та інші.

У будь-якому разі зараз м’яч перебуває на полі пропрезидентської команди, адже саме від рішення голови держави залежить подальша доля чинної Верховної Ради. Але непрямою ознакою того, що провідні політичні гравці все ж готуються до позапланового виходу на виборче поле, є активність, що розгорнулася в їхніх партштабах.

Згідно з Конституцією, вибори можуть відбутися не раніше ніж через півроку після дострокового припинення повноважень ВР. Так, якщо у квітні коаліція не зможе продовжити «життя» уряду Гройсмана і посиплеться остаточно, виборчим часом «Ч» може стати кінець жовтня.

Наразі, за нашою інформацією, Олег Ляшко намагається домовитися лише про неформальну участю в коаліції, пропонуючи ситуативну співпрацю. Однак АП і, відповідно, парламентських «більшовиків» такий варіант не влаштовує.

Думка експерта

Олексій Гарань, професор кафедри політології НаУКМА:

Швидше за все, ситуація залишатиметься незмінною, коли у критичні моменти відбуватимуться ситуативні голосування, а президент, БПП і «Народний фронт» намагатимуться всіляко уникнути дострокових виборів. Принаймні, наразі.

На мій погляд, дострокові вибори не принесуть якісної зміни до складу українського парламенту, тим паче, якщо вони відбуватимуться за старим законом. Очевидно, що в разі проведення позапланових виборів до Верховної Ради не потрапить «Народний фронт», збільшать своє представництво «Батьківщина» і «Опозиційний блок», може подолати прохідний бар’єр партія Рабиновича-Мураєва. Чи покращиться склад парламенту? Тут я ставлю риторичний знак питання.

Сьогодні ситуація виглядає так, що уряд Гройсмана працює як уряд меншості. Таке буває, у багатьох країнах діють уряди меншості, так було, наприклад, у Канаді чи Іспанії. Реальна ж більшість забезпечується шляхом ситуативних голосувань, зокрема завдяки підтримці груп «Воля народу» і «Відродження». Якщо після закінчення імунітету «за» відставку Кабміну Гройсмана і набереться необхідна кількість голосів, уряд зможе продовжити свою роботу у статусі «в.о.».

Наталія Ромашова