Гройсман як громовідвід: чи ризикує прем’єр залишитися без портфеля

Їхні ініціатори, на думку гаранта Конституції, є «політиканами, а не державними діячами», а позапланове перезавантаження парламенту стане бальзамом на душу російській владі, зацікавленій у будь-якого роду дестабілізації ситуації всередині нашої країни.

Крім цього, Порошенко вважає, що дострокова виборча кампанія «поставить на паузу проведення реформ». Хоча ще вчора розпуск парламенту, що дискредитувався, здавався реалістичним. Але сьогодні він почав виглядати фантастикою, а в політичних колах заговорили про інші сценарії, які нібито розробляються на Банковій. Їх, сценаріїв, є кілька, ключових – два.

«Я вважаю, що буде зроблено спробу усунути уряд Гройсмана, – пояснює політик і громадський діяч Тарас Стецьків. – Але мені відомий і інший план, який виношується в Адміністрації президента. Планується викинути з коаліції «Народний фронт». Суть така: завести в коаліцію Ляшка, розколоти НФ на дві частини, одну забрати під себе (Банкову, – ред.). Також планується розколоти Опозиційний блок на частини Ахметова і Льовочкіна. Додаємо до цього групи «Воля народу» і «Відродження» та виходить більшість. І ось така клаптева коаліція існуватиме».

Другий сценарій, про який нам розповіло джерело у пропрезидентській фракції, полягає в тому, щоб залишити у прем’єрського керма Володимира Гройсмана, де-юре не включати в коаліцію фракції Олега Ляшка, який до того ж голосуватиме «як треба» синхронно із БПП і «Народним фронтом».

За такого розвитку подій отримуємо 242 парламентських «багнетів» на користь більшості. Напохваті є ще депутатські групи «Відродження» (26 парламентаріїв) та «Воля народу» (19 осіб), які не один раз підставляли плече коаліції.

Проте, поспілкувавшись із багатьма представниками НФ і БПП, ми дійшли висновку, що перший план, попри багатоступеневість і, відповідно, складність реалізації, є для президентської команди пріоритетним.

Чому? По-перше, ні для кого не секрет, що в суспільстві зростає невдоволення діями виконавчої влади загалом, і окремих її представників зокрема. Наприклад, такими, як голова МВС Арсен Аваков, за якого горою стоїть «Народний фронт» із напівживим рейтингом.

По-друге, позбувшись від НФ, пропрезидентська фракція одночасно позбавляється негативного репутаційного шлейфа, який тягнеться за соратниками колишнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка.

По-третє, очевидно, що за відставку Гройсмана (у разі відповідної вказівки Порошенка) проголосують усі фракції і групи, за винятком «Народного фронту». У знаменнику, навіть без урахування підтримки позафракційних депутатів і «Самопомочі», з якою у вищої влади зараз вкрай натягнуті відносини, отримуємо 269 голосів.

Якщо події розвиватимуться саме за таким сценарієм, то соратники голови держави позбудуться не лише від одіозних персонажів, делегованих в уряд «Народним фронтом», а й виб’ють козирну карту, яку нині активно розігрує Юлія Тимошенко.

Нагадаємо, лідер «Батьківщини» при кожному зручному випадку говорить про потребу відставки Гройсмана. Альтернативу Юлія Володимирівна не пропонує, але це вже тема для окремої розмови. Факт полягає в тому, що, повсюдно заявляючи про потребу відправити на смітник історії непопулярний у суспільстві КМУ, персонально ЮВТ і очолювана нею політична сила нарощують і без того добряче підкачані електоральні м’язи.

Однак як би не розвивалися події, кардинально в якісному напрямку ситуація на Печерських пагорбах не зміниться, бо в суспільства відсутні дієві важелі впливу на владу.

«Необхідно запроваджувати інструмент відкликання того чи іншого політика або депутата, – каже політтехнолог Сергій Гайдай. – Крім того, потрібно, зрештою, визнати, що жодної моделі парламентсько-президентської республіки в нас де-факто немає, оскільки всі важелі влади перебувають у руках голови держави. Тому починати потрібно з ухвалення закону про імпічмент. Необхідно обмежити участь пропрезидентської сили в парламентських виборах і надалі – впливу на Кабмін».

На користь сценарію відставки Гройсмана (що автоматично спричинить відставку всього уряду) свідчить і той факт, що в останні місяці між президентом і прем’єром пробігла чорна кішка. Причина – не захмарні політичні амбіції Володимира Борисовича, а його вперте небажання ділитися з оточенням Порошенка доходами, одержуваними з добре апробованих «потоків».

На сьогодні єдиною перешкодою на шляху практичної реалізації операції «відставка прем’єра», за словами джерела Politeka у президентській адміністрації, є кадровий голод. В АП на посаді голови Кабміну бажають бачити технократа-професіонала, у якого відсутні політичні амбіції. Такого, наприклад, як Юрій Єхануров.

Утім, ворожити на кавовій гущі залишилося недовго: 14 квітня спливає річний імунітет, що захищає Володимира Гройсмана і його міністрів від відставки. Яку ставку в загальному підсумку вирішить зробити Петро Порошенко – покаже час.

Наталія Ромашова