Ознака коаліції: як радикали роздають аванси парламентській більшості

Чи можна, з одного боку, бути союзником влади, а з другого – жорстким її опонентом? Якщо проаналізувати позицію, яку наочно демонструє парламентська команда імені Олега Ляшка, то відповідь буде однозначною – ще й як можна.

Радикальне повернення

У 2014 році фракція Радикальна партія Олега Ляшка в особі свого лідера підписала угоду про вступ до складу керівної більшості ВР і стала однією із фракційних складових єдиного коаліційного організму. Через рік, восени 2015 року, «радикали», голосно грюкнувши дверима, вийшли з коаліції. Причина – підтримка депутатським корпусом змін до Конституції в частині децентралізації.

«31 серпня увійде в історію України як чорна дата календаря», – заявив тоді з парламентської трибуни Олег Ляшко, додавши, що голова держави і представники фракцій, які підтримали зміни до Основного закону, «своїми цинічними діями поховали коаліцію».

Тепер же, у дні третьої річниці Революції гідності, головний радикал країни простягнув колишнім колегам у коаліційному цеху руку. Зокрема, Ляшко взяв участь у засіданні круглого столу «Єдність заради перемоги», за підсумками якого представники БПП, «Народного фронту» і Радикальної партії підписали спільну декларацію. Свої автографи під документом поставили лідер фракції НФ Максим Бурбак, ватажок фракції свого імені Олег Ляшко і представник президента у Верховній Раді, нардеп від БПП Артур Герасимов.

«Ми, учасники круглого столу, підтверджуємо свою відданість принципам Революції гідності та зобов’язуємося дотримуватися їх у повсякденній політичній діяльності. Заради збереження державності України ми готові об’єднатися навколо спільних цінностей і відкинути дрібні політичні розбіжності», – наголошують у документі.

Також у декларації, копію якої на своїй сторінці в Facebook опублікував Олег Ляшко, позначено спільного ворога, для перемоги над яким свої зусилля і вирішили об’єднати три вищезгадані фракції: «Сьогодні Росія прагне підпорядкувати Україну, і для цього вдається не лише до прямої військової інтервенції, але і до спроб розколоти Україну зсередини, дестабілізувати її політичну систему, пересварити українську еліту між собою, посіяти розбрат і цілковиту недовіру один до одного».

Декларація без намірів

Позначивши підступні наміри агресора, підписанти декларації констатували, що заради збереження країни готові об’єднатися.

Цікаво, що представники «Батьківщини» і «Самопомочі» на засідання «об’єднавчого» круглого столу не прийшли, хоча і були запрошені.

Тимчасом, попри демонстративну одностайність у бажанні спільними зусиллями перемогти зовнішнього ворога, не обійшлося і без дрібних, але дуже показових деталей. А хто криється в деталях – відомо всім…

Річ у тім, що, на вимогу Олега Ляшка, з тексту підсумкового документа викреслили згадку про прихильність підписантів курсу реформ, зафіксованому в коаліційній угоді «Європейська Україна». Свою вимогу лідер «радикалів» пояснив тим, що його фракція вже не є учасником керівної парламентської більшості.

Що маємо у знаменнику? Після виключення Андрія Артеменка, який потрапив у скандал, фракція «радикалів» налічує 20 депутатів. В активі БПП і НФ 223 парламентарії. У сумі отримуємо 243 потенційних коаліціянтів. Олег Ляшко, треба віддати належне, зайняв дуже вигідну або, скажімо так, гнучку позицію, що відкриває йому широкий простір для будь-яких тактичних і стратегічних маневрів.

Він не увійшов де-юре до складу непопулярної нині в суспільстві керівної більшості ВР, тим самим залишив собі можливість критикувати коаліціантів при кожному зручному випадку. Однак, розуміючи, що критикувати представників БПП і НФ за антиросійську позицію було б як мінімум нерозумно, лідер «радикалів», не роздумуючи, поставив свій автограф під спільною декларацією з парламентськими соратниками Порошенка і Яценюка.

Представники коаліційних фракцій, для яких кожен депутатський голос сьогодні на вагу золота, фактично опинилися в пастці, адже тепер Ляшко при кожному зручному випадку, в обмін на підтримку при голосуванні, висуватиме свої вимоги, а апетит у головного радикала ще той.

Довідка Politeka

Парламентську коаліцію із промовистою назвою «Європейська Україна» створено після парламентських виборів у жовтні 2014 року. До її складу увійшли такі фракції ВР: «Народний фронт», БПП, «Батьківщина», «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка.

У лютому 2016 року коаліційні лави покинули «Батьківщина» і «Самопоміч», а у вересні 2015 року про вихід зі складу керівної більшості заявили «радикали». 11 квітня чинний генпрокурор, на той момент лідер пропрезидентської фракції БПП Юрій Луценко заявив, що коаліцію буде сформовано із двох фракцій – «Блоку Петра Порошенка» і «Народного фронту». Гранично часто при виникненні дефіциту голосів урядові та президентські законопроекти підтримують міжфракційні депутатські групи «Відродження» та «Воля народу». До складу цих об’єднань входять переважно мажоритарники – колишні члени «Партії регіонів», що почила в бозі.

Думка експерта

– Як би там не було, дострокових парламентських виборів, незалежно від подальшої конфігурації коаліції, не буде, оскільки для них немає жодних передумов. Єдина людина, яка може призначити (а може і не призначити) вибори, – це президент. Ні від коаліції, ні навіть від результатів голосування за відставку уряду нічого не залежить. Усе в руках голови держави який, як я розумію, не налаштований на позачергові вибори.

Декларацію «Єдність заради перемоги» підписали, щоб продемонструвати, що в парламенті є здорова більшість, налаштована протистояти зовнішньому ворогу. Можливо, тут є певні меркантильні інтереси з боку фракції Ляшка (хочуть зайти на якісь посади тощо). Я цього не виключаю, але ми бачимо, що Ляшко досить активно і жорстко критикує «московських зозуль», тому, думаю, у «радикалів» є розуміння, що правильно, а що неправильно. Вони не відштовхувалися від того, що товаришують із тим чи іншим бізнесменом, я сподіваюся, що ключову роль у визначенні лінії їхньої поведінки зіграла патріотична позиція.

Представники деяких політичних сил, які зацікавлені у проведенні дострокових виборів, називають коаліцію фантомною і кивають, мовляв, спікер Парубій не оприлюднює імена депутатів, які є у складі керівної більшості. Насправді ж жоден закон не зобов’язує його оприлюднити список коаліціантів. Коаліція не розпадається від входження або виходу з неї окремих депутатів. Коаліція формується суто парламентськими фракціями, а її розпад можливий також виключно в разі виходу парламентських фракцій. А про дострокові вибори говорять ті, хто мріє про себе при владі, ті, хто втратив корупційні потоки і знову хоче їх осідлати.

Наталія Ромашова

Фото: Facebook/Верховна Рада України