Фінал бойовика: чому було необхідно прибрати «Гіві»

За три роки війни на Донбасі утворився своєрідний вакуум – попри численні перемовини і «занепокоєння», вирішення конфлікту так і не знайшлось. Ніхто з європейських лідерів не запропонував ефективного плану мирного врегулювання. «Мінськ» себе не виправдовує, на заміну нічого путнього так і не придумали.

«Голодні ігри» Кремля

Нещодавні обстріли Авдіївки лише підтвердили той факт, що Росія досі грається з міжнародною спільнотою в геополітику місцевого розливу «пан або пропав».

Саме тому вбивство командира батальйону бойовиків «Сомалі» Михайла Толстих («Гіві») стало ще одним додатковим маркером у всій цій непростій комбінації.

Звісно, теорій щодо того, хто і чому його ліквідував, купа. Але факт залишається очевидним – із псевдополітичної арени ОРДЛО зник відомий, хоч і типово люмпенського характеру, лідер. Адже для більшості росіян і ти їх прихильників на окупованих територіях «Гіві» був міфологічним персонажем – того, хто відповідає їхнім уявленням про справедливість та справжню силу.

Двоє горе-«отаманів»

Те, що продукт «руского міра» загинув від рук своїх же «братьев-ополченцев», – цікавий факт. І тут напрошується паралель із убивством «Мотороли».

Ліквідація останнього відбулася напередодні зустрічі в «нормандському форматі». Експерти говорили про те, що вона може вплинути на перебіг перемовин, але прямих наслідків усе ж не було. Чи будуть наслідки в ліквідації «Гіві», покаже час. Але вона також сталась на тлі серйозних подій: нещодавнього спілкування Трампа і з Путіним, і з Порошенком, очікуваної зустрічі українського та американського президентів і щорічної конференції з безпеки, яка відбувається в Мюнхені.

На перший погляд, де «отамани», а де геополітика? Але зв’язок, можливо, є.

І в разі з «Моторолою», і з «Гіві» в невизнаних республіках говорять про діяльність українських диверсантів, а в Україні – про руку Кремля. Одним з інтересантів зараз називають ватажка «ДНР» Олександра Захарченка. Нардеп Дмитро Тимчук, зокрема, говорить про те, що «Гіві» порушив монополію лідера донецьких бойовиків на спілкування з російськими кураторами.

«У «Сомалі» «Гіві» ще більше зненавиділи за загострення дурості і самогубні накази, плюс дивне поранення», – уточнив Тимчук.

Найочевидніші версії: боротьба за сфери впливу всередині «ДНР», розбірки між тими, хто контролює ресурси. Не варто списувати з рахунків і ліквідацію «Гіві» за його військові злочини. Але головне те, ким була ця фігура – бойовик «із народу» (він родом з Іловайська), активно засвічений у пропагандистських російських ЗМІ, безжалісний до українських військовослужбовців. Так само, як і «Моторола», відмінний персонаж для пропаганди, і абсолютно неприйнятною для українського суспільства була б його амністія. Тут варто згадати про те, що в Мінських домовленостях амністія якраз і передбачається.

Після ліквідації цілої низки бойовиків – «Мотороли», ватажка угрупування бойовиків «Привид» Мозгового, «Гіві» – «польових командирів» майже не лишилось. Серед тих, кого однозначно асоціюють із військовими злочинами, є керманичі «ЛНР» та «ДНР». І суспільство також не дозволить амністувати, але таких до себе забирає Росія. Щоб потім також прибрати або тримати для дратування, як Стрєлкова-Гіркіна.

«А ці, що залишилися, адже вони нібито не вбивали, а просто стояли на блокпостах, – розмірковує Семен Семенченко. – Ось їх ми і амністуємо. І робитимемо з ОРДЛО Чечню. Як Путін. З армійськими корпусами переробленими на народну міліцію. І продовжувати красти мільярди лише вже під крильцем Путіна. Але у вишиванці і з «жити по-новому». А замість тітушек і «беркута» – «народні міліціонери» з ОРДЛО. Ті, що нібито не вбивали і тепер нібито «наші люди».

«І ти, Брут?»

За словами самих же ватажків бойовиків “ДНР”, Ігоря Стрєлкова (Гіркіна), за “Гіві” стежили.

«Убивство Толстих – результат огидної роботи контррозвідки “ДНР”. Постріл прийшовся рівно на той момент, коли “Гіві” перебував у своєму робочому кабінеті, що має на увазі наявність або камери прихованого спостереження в його кабінеті, або агентури в його близькому оточенні та/або на об’єкті”, – повідомив бойовик.

На думкуполітолога Олександра Кочеткова, «Гіві» зрадили ж свої.

«Коли йдеться про професійну ліквідацію, то там головний критерій – надійність виконання завдання. – Переконаний Кочетков. – Тобто використовується той спосіб, який максимально гарантує летальний результат. У разі з «Гіві» – це постріл зі снайперської гвинтівки, підрив автомобіля або іншого місця, де об’єкт ліквідації був у заздалегідь відомій точці, або швидкодійна отрута. Постріл із ручного гранатомета у вікно кабінету категорично не дає такої надійності: стан об’єкта може змінюватися, потужність вибуху відносно невелика».

Експерт переконаний, що «Група Вагнера», яка займається зачищенням бойовиків за завданням Кремля, – професіонали.

«Якби діяла наша ДРГ – це теж були б професіонали. “Гіві” обнулили свої, місцеві, які прилаштувалися в ліквідаційний тренд, – вважає Кочетков. – Річ у тім, що “Гіві” був фігурою огидною, навіть за “ДНРівськими” мірками: тупий, нахабний до свавілля, жадібний, самозакоханий, боягузливий – типовий представник “рускомірной шпани”. Своїми витівками укупі з наміром звалити з Донбасу, а перед цим «запакуватися по максимуму», він дістав у Донецьку дуже багатьох. Його реально ненавиділи і мріяли звести рахунки. І, судячи зі ЗМІ, вдалося. Загалом, що Москва не добила, то місцеві зарівняли».

Вибори будь-якою ціною – міф чи реальність

Також на думку багатьох експертів, убивство «Гіві» – це підготовка електорального поля.

В Німеччині вже неодноразово говорили, що на Донбасі необхідно провести вибори навіть за присутності російських військ. Цю ж тезу повторив німецький посол Ернст Райхель і одразу ж наткнувся на хвилю обурення. Дійшло навіть до того, що українські політики вирішили йому бойкот влаштувати.

Біда в тім, що посол лише переказав своїми словами ключову ідею західних лідерів – поставити крапку в російсько-українському конфлікті. А знищення  таких, як «Гіві» – може бути зачищенням перед можливим примиренням із Росією. Совєрідний заділ на майбуднє від окупантів.

Смерть бойовика «Гіві» – ще один пазл, який варто вкласти в геополітичну мозаїку. Від того, наскільки якісно та професійно українська сторона зуміє побачити картину дійсності та виробити стратегічну лінію поведінки, залежатиме дуже багато. Перш за все – встановлення миру на Донбасі. І тут варто бути пильними, адже Україна, з огляду на нинішній стан речей, може втратити свою суб’єктність у процесі перемовин. Наслідки можуть бути катастрофічними.

Романія Горбач, Ганна Гончаренко