Мільйони на контрабанді. Як сепаратисти вивозять вугілля з Донбасу

Politeka розбиралась, хто і скільки на цьому заробляє, чому зупиняти потяги з вугіллям бояться українські бійці та як сепаратисти умудрилися налагодити експорт вугілля у ЄС.

10 мільйонів гривень за добу

У березні буде рік, як Микола Цукур, колишній заступник командира добровольчого батальйону «Торнадо» сидить в Лук’янівському СІЗО. Його побратимів тримають за ґратами 1,5 роки. Сам Цукур пояснює – їх заарештували після блокуванням батальйоном поїзда з контрабандним металом з Алчевського меткомбінату.

«Поїзди з вугіллям як ходили з окупованої території, так і продовжують іти. Із Луганська у Щастя вантажні потяги ходять щодня. Везуть незаконно видобуте вугілля, а назад – продукти. За добу на цьому заробляють 10 мільйонів гривень», – розповідає Микола Цукур.

Він пояснює: ті, хто промишляють контрабандою не бояться ні прикордонників, ні фіскалів. Бо знайшли з ними спільну мову. Органи, які б мали контролювати і не допускати подібні поставки, отримують солідні відкати або просто знаходяться під тиском.

«На Луганському напрямку є дві залізниці. Одна – на Щастянську ТЕС, інша – через Світланове і на Попасну. Багато хто розказує, що у Червоному Лимані стоять прикордонники і фіскали, які все контролюють. Але від цієї станції до Червоного Лиману приблизно 70-80 кілометрів. Найближча станція – Світланове, де ми поставили свій блокпост і затримали кілька поїздів. Від неї є кілька розгалужень, де можна переформовувати поїзд чи пустити його в обхід Червоного Лимана, де стоять СБУ та фіскали», – пояснює Цукур.

Найбільша вузлова станція між Світланове і Червоним Лиманом – у районі Сіверська за Лисичанськом.

«Є там Лисичанський НПЗ (нафтопереробний завод, – ред.) – вузлова станція. Більше 20 колій. Вагони можна переформувати, як хочеш. На станції Світланово ми знімали відео, як формувався склад одного поїзда. Там чотири чи п’ять колій. Є стрілки для маневру і тупики. Іде п’ять поїздів на день. В середньому кожен складається із 50 вагонів. Один вагон – мінімум 60 тонн», – розказує він.

За підрахунками Цукура, на одному вантажному потягу заробляють 10 млн. грн.

«За 1 кілограм контрабанди прийнято «відстібати» три гривні, – каже він. – Це мінімальна вартість хабара за дозвіл прогнати контрабанду через лінію розмежування. Скільки беруть за проходження складу, якщо в поїзді 3 і більше тисяч тонн вугілля? Множимо на 3 гривні. Вийде 9-10 мільйонів. І це лише по одному складу, за одну ходку».

Цікавимося, хто на цьому заробляє.

«На цьому заробляють усі. Бо коли ми почали зупиняти поїзди, викликали до себе фіскалів, СБУ. Вони навіть близько підійти до поїзда боялися, – згадує Цукур. – Приїжджали на виклик і нас відмовляли: «Не треба цього робити, не починайте». Нас підтримала 24 бригада. За це їх перекинули у  Донецьку область в зовсім інший сектор. Подалі від залізної дороги. Їх воєнна прокуратура затягала. Був там боєць з позивним «Артист». Це замректора Львівського університету. Він загинув минулого року при загадкових обставинах».

За словами «торнадівця», проблеми у їхнього батальйона почалися, коли вони взялися за потяги з вугіллям.

«Коли я вперше приїхав у студію Савіка Шустера і про це розповів, мені ніхто не повірив, – згадує він. – Наступного тижня я приніс відео цих поїздів. Зняли відео, як поїздами везуть ліс – відбірні бруси для сепаратистів. У мене в Щасті тоді стояли знайомі розвідники з «Айдару». Казали, коли ми поїзд затримали, сепаратисти призупинили будівництво своїх бліндажів, бо лісу не було. Коли 24 бригада поїзд зупинила, на брусах ще були бірки. Як ми приїхали знімати, бірки з колод вже хтось позривав. Було кілька вагонів із вугіллям. Походження того вугілля – нібито американське. По документах це вугілля з Америки до лінії розмежування приїхав рівно за добу. Це нонсенс. Як таке може бути?»

За словами Цукура, також українські енергетичні держпідприємства купували вугілля із зони АТО через російських посередників, маскуючи це під контракти на поставку південно-африканського антрациту.

«Ми зупинили поїзд на 20 вагонів, де було чавуна на 17 мільйонів гривень. Плюс кокс і ще багато чого. Поїзд був наповнений на 40-50 мільйонів гривень. Нас після цього просто арештували. Ввечері зупинили поїзд, вранці вже були затримані», – розповідає замкомбата.

За словами «торнадівця», крім вугілля, вагони наповнюють продуктами.

«По документах пишуть, що везуть вугілля, – пояснює він. – Під ним можна перевозити, що хочеш. Коли «торнадівців» затримали у 2015 році, буквально через два тижні, під шламом знайшли 700 тонн продуктів. Їх просто присипали шламом. Є фото і відеодокази цього. У такий спосіб спокійно можна перевозити будь-що. Чому залізницею? Бо везти через блокпости проблематично. Їх більше 30 треба здолати. А залізницю ніхто не буде перевіряти. Поїзд можна відправити в Одесу чи будь-яку точку України. Це ніхто не контролює. Коли ми приїхали на станцію Світланове, то ці вагони вже верталися на окуповану територію з продуктами з України. Два вагони ішло з оргтехнікою».

За словами «торнадівця» вугілля з окупованих територій через Україну возять у Польщу, Німеччину та Італію.

«Вугілля хороше. Я сам з Перевальська Луганської області. Ця територія зараз нам не підконтрольна. Там усе на вугіллі. Є копанки, шахти державні і приватні. Там вугілля дуже високої категорії. Воно ішло на експорт в Німеччину. Навіть під час бойових дій його через Дебальцеве возили на Польщу і Німеччину, поставляли в Італію. Я знаю розцінки станом на 2015 рік. Людям за тонну тоді платили 70 гривень. Собівартість вугілля була десь 400-430 гривень, – розповідає Цукур. – Вугілля є різної марки, золи і вологості. Ці показники якості і утворюють ціну. Собівартість хорошого вугілля може бути і 530 гривень. Вони таке можуть здати за 800. Зароблять на цьому 270 гривень».

Як пояснює «торнадівець», є вугілля нижчої марки, яке приймають по 600 гривень. На якіснішому вугіллі можна більше заробити. Для цього якісне іноді змішують з поганим, аби заробити більше. Для порівняння – південноафриканське вугілля нам продавали по $86. По 110 доларів ми купляли його вже разом з доставкою в Іллічовський порт (тепер Морський торговельний порт «Чорноморськ», – ред.) – з урахуванням витрат на розвантаження судна, його подальше транспортування і зберігання.

«Зараз ціни не вугілля із окупованих територій не сильно відрізняються від тих, що були рік тому. Бо людям стали платити менше, – пояснює Цукур. – Якщо раніше середня зарплата на шахтах державних була десь 12 тисяч гривень, на копанках- від 15 до 20 тисяч. Там якісне вугілля. Були високі зарплати і важко було влаштуватися. Уже під час війни їм платили 6-8 тисяч рублів. У гривнях – 2,8-3,7 тисяч гривень. Для шахтарів це копійки».

Ветерани АТО розпочали економічну блокаду окупованих бойовиками територій Донецької і Луганської областей. Ініціатори блокади планують перекрити канали контрабанди у «Л/ДНР».

«Семен Семенченко оголосив, що буде блокада. Що ветерани з добробатів будуть також блокувати поставки вугілля. Хочу вірити, що щось із цього вийде. Хтось не тільки заробляє на вугільних схемах мільярди, але й збагачує бюджет сепаратистів, купуючи вугілля з підконтрольних їм територій», – каже Микола Цукур.

Під вугіллям возять контрабандні цигарки

Поставки вугілля від сепаратистів не дивують нардепа і колишнього військового Ігоря Лапіна.

«Чого ми з цього досі дивуємося? Все і так зрозуміло. Просто усі ТЕС, які належать Ахметову, переведені були на вугілля, які видобувають на шахтах Ахметова, – каже нардеп. – Бариги правлять країною. У нас бій іде. За кілометр від того місця гламурні прикордонники їздять на броньованих «Хамерах», а пацанам на передовій боєприпаси привозять волонтери на «Жигулях».

Депутат переконаний, що під вугіллям завозять товари із «Л/ДНР». Наводить факти.

«У районі Луганської ТЕС пацани сидять в окопах і бачать, як паровоз до переїзду везе товари. З української сторони підтягуються бусики. Розбирають товари і везуть їх продавати у свої магазини.  А паравозик далі з вугіллям заїжджає на Луганську ТЕС. У Донецьку є завод, який виготовляє цигарки. Звідти їх везуть через усю Україну на Польщу».

Цукор не у всьому погоджуться із Лапіним.

«Це вугілля не тільки йде на Ахметовські ТЕСи, але і їде у Польщу. Його експортують в ЄС, – пояснює Микола. – Якщо це Ахметівські шахти і ТЕС, то чому ми з бюджета повинні за це платити? Чому ми платимо за електрику по завищених цінах? Чому у бюджет закладається ціна вугілля «Ротердам плюс», ніби то з Європи закуповуємо і ще плюс оплачуємо доставку в Україну? Хоча ми його купуємо в Україні. З цим африканським вугіллям було проведене розслідування. В Іллічівський порт зайшло два судна. Кораблі, які вказувалися у документа на поставку вугілля, в цей час навіть не заходили в акваторію Чорного моря. Усе африканське вугілля, яке тоді ішло під маркою по 107 чи 110 доларів, насправді везли з «ЛНР» і «ДНР». Є шахти, які перереєструвалися на території України і типу вони наші. Але насправді вони вже давно закриті. Ще до початку війни припинили свою діяльність. А під їхніми документами завозиться вугілля звідти».

Торгівлю з агресором має зупинити президент

Ситуацію може змінити поява Штабу блокади торгівлі з терористами. Долучатися до нього закликає нардеп, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони Семен Семенченко.

«Кожен день, незважаючи на обстріл, смерті, поранених і полонених, через лінію фронту йдуть десятки українських поїздів. Туди і звідти, – пише він у Facebook. – Я зараз навіть не про контрабанду. Не про алкоголь, ліки, сигарети, золото вироблені в ДЛНР. Я не про вугілля з донецьких і луганських копанок. Я не про паливо, яке транзитом з РФ йдуть прямо через наші блокпости в Україні. Я про товарні поставки всього. Про офіційну торгівлю з російськими окупантами під час війни. За дозволом СБУ. З відома уряду і президента».

За словами Семенченка, з окуповних територій в Україну заводять леговані сталі, руди, шлак, торф, кокс, вугілля, бітум, мінерали, полімери, дорогоцінні метали.

«До нас йде цегла, вироби з цементу, різні будівельні матеріали, пісок, мармур, так само сланець, сірка, графіт і вугілля. До речі, вугілля з ЛДНР йде не тільки в Україні, але і поставляється в Польщу, – пояснює нардеп. – Це безпосередньо зміцнюють боєздатність армійських корпусів «Л/ДНР». Це податки в бюджет «Л/ДНР», які допомагають окупантам підтримувати соціально-економічну стабільність на окупованих територіях і знімають з бюджету РФ частина тягара на її утримання».

Нардеп підрахував, що на кінець грудня 2016 року було видано понад 65 тисяч дозволів на оптові поставки з України на окуповані території і більше 32 тисяч в зворотному напрямку.

«97 тисяч дозволів. Майже 10 тисяч загиблих. 10 дозволів на 1 людське життя, – каже Семен Семенченко. – Чи довго триватиме війна, якщо агресора економічно підтримують обидві сторони конфлікту? Поки не захоче президент і не виконає Закон про оборону України ввівши військовий стан хоча б в так званій «Зоні АТО». Поки не захоче Кабмін і не заборонить торгівлю з агресором своєю постановою. Війна триватиме до тих пір, поки вона економічно вигідна».

Яна Романюк

Фото АР