Перевиховати рядового Трампа. Як американська еліта лікує путінофілію свого президента

Читать на русском
403Trump

Схоже, він — єдиний, хто має сумніви в самому факті російської інформаційної агресії проти Сполучених Штатів. Чи зможе політичний клас привести до тями нового голову Білого дому і скерувати його активність у русло захисту американських національних інтересів?

Кібертероризм на службі скріпоносців

Російська Федерація стала першою і поки єдиною країною, яка систематично застосовує кібертехнології проти інших держав.

«Ті-Рекс», «Скажений пес» та інші фігури адміністрації Трампа

Так, 27 квітня 2007 року естонські урядові сайти стали об’єктом запеклої DDoS-атаки. Кібервійна проти Естонії збігалася в часі з інспірованими Москвою заворушеннями з нагоди перенесення статуї Бронзового солдата. Можна додати, що Естонія — одна з найрозвиненіших країн світу у сфері e-демократії, і завданий тоді удар виявився для Таллінна дуже болючим.

У 2008 році під час кремлівської агресії проти Грузії, аналогічної DDoS-атаки, а також зламу, зазнали вже грузинські урядові сайти. При цьому кібератаки почалися раніше, ніж на територію Грузії вдерлися російські танки. Зокрема, офіційний сайт президента Михайла Саакашвілі «ліг» ще 20 липня. 5 серпня, за три дні до початку вторгнення, вибухнув нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан. Спочатку відповідальність за вибух взяли на себе екстремісти з Робочої партії Курдистану. Однак згодом з’ясувалося, що вибух нафтопроводу був результатом дій комп’ютерного вірусу, що призвів до підвищення тиску у трубі. Тоді ж хакери зламали сайт Центробанку Грузії, розмістивши на його сторінках фейкову інформацію про стрімку девальвацію грузинського ларі.

А вже скільки разів «дідосили» українські сайти з початком російсько-української війни — ні в казці сказати, ні пером описати. На щастя, через слабку інформатизацію та автоматизацію вітчизняних органів влади, інфраструктурних об’єктів і систем зв’язку, суттєвого збитку завдати нам просто не могли.

Під цифровим ведмежим прицілом

Як з’ясувалося цьогоріч, усе це було лише легкою розминкою.

На Заході про російських хакерів широко заговорили у зв’язку зі зламом серверів Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA). Злам було здійснено в акурат після того, як WADA опублікувала звіт, який обвинувачує Росію у створенні підтримуваної державою системи застосування допінгу спортсменами.

22 липня минулого року понад 50 тисяч сторінок листування Національного демократичного комітету (DNC) потрапляють на відомий своєю антиамериканською позицією сайт Wikileaks і стають джерелом колосальної кількості скандальних новин. Конфіденційна інформація, що міститься в листах, про фактичну фальсифікацію праймеріз демократів на користь Гілларі Клінтон і про внутрішню кухню Комітету приносить величезні іміджеві втрати президентській кампанії Клінтон, зокрема, і всій партії, загалом.

Перше ж розслідування, проведене за замовленням DNC приватним детективним агентством CrowdStrike, виводить на російський слід.

Виявлено характерний «почерк» хакерських груп CozyBear (відома також як APT29) і FancyBear (APT28), які пов’язують відповідно із ФСБ і ГРУ Генштабу РФ.

Раніше, у 2015 році, Fancy Bear уже засвітилася під час атак на інформаційну систему німецького парламенту і правлячого Християнсько-демократичного союзу Німеччини, французький телеканал TV5 Monde, інформаційну систему Білого дому і НАТО.

Російський слід знайшли і в хакера Guccifer 2.0, який взяв на себе відповідальність за злом мережі і передачу матеріалів Джуліану Ассанжу.

Обурена Клінтон звинуватила Кремль в організаціях кібератак, попутно натякаючи на вигоду для її опонента Дональда Трампа, який демонструє готовність підтримати Путіна. Сам же Трамп тоді у своїй ексцентричній манері закликав росіян зламати електронну пошту кандидата від демократів, щоб «знайти відсутні 30 тисяч листів».

Тема хакерських атак на сервери Демократичної партії знову зазвучала на дебатах кандидатів у президенти у вересні-жовтні 2016 року. Трамп тоді заявив, що не існує переконливих доказів, що за кібератаками стоїть Кремль.

«Вона говорить «Росія, Росія, Росія», але це могла зробити Росія, або Китай, або якийсь чоловік вагою в 400 фунтів, сидячи на ліжку у своїй кімнаті», — відповів тодішній кандидат у президенти США від республіканців.

Уже 21 жовтня, за вісімнадцять днів до виборів президента Сполучених Штатів, країна пережила наймасштабнішу DDoS-атаку за всю історію.

Об’єктами в цьому разі стали не урядові структури або політичні партії, а сервери найбільших високотехнологічних компаній: Twitter, PayPal, Amazon, Spotify, Reddit і Airbnb. Усі вони були клієнтами провайдера мережевих сервісів Dyn, який того дня піддався, принаймні, трьом хвилям DDoS-атак, що генеруються десятками мільйонів заздалегідь заражених пристроїв, включаючи принтери, веб-камери і термостати. Недоступні на деякий час були також сайти CNN, The New York Times, The Wall Street Journal, Yelp тощо.

Атака на самісіньке серце американської цифрової економіки була не лише вражаючою демонстрацією мощі. Вона також була свого роду попередженням: погано себе поводитимете — вирубаємо електричні мережі, перекриємо нафтопроводи, висадимо АЕС.

Проти доводів розуму

Після перемоги на виборах Дональд Трамп із завзятістю, гідною найкращого застосування, продовжував заперечувати російський слід у кібератаках. Заяви обраного президента увійшли у клінч із позицією майже всього політичного класу США — чинної адміністрації, конгресменів і сенаторів (незалежно від партійної приналежності), представників національної розвідки.

Україна не в пріорітеті нової американської політики

У підсумку, 1 грудня минулого року група конгресменів закликала Барака Обаму оприлюднити інформацію про можливу причетність Росії до втручання у вибори голови Білого дому. У відповідь 9 грудня Обама доручив спецслужбам перевірити кібератаки й іноземне втручання на виборах президента США, і надати результати перевірки до запланованої на 20 січня 2017 року інавгурації 45-го господаря Овального кабінету.

Паралельно з цим, Дональда Трампа робив, здавалося, усе, щоб протиставити себе домінуючій у Вашингтоні лінії поведінки у відносинах із Кремлем. 13 грудня president-elect запропонував обійняти посаду державного секретаря керівника нафтового гіганта ExxonMobil Рексу Тіллерсону — путінському орденоносцю і особистому другові російського диктатора. Що не на жарт стривожило багатьох впливових мешканців Капітолійського пагорба. У публічних виступах у твіттах Трамп рідко втрачав можливість похвалити Володимира Путіна. Причому хвалив він його, як то кажуть, «ні з того, ні з сього».

29 грудня Білий дім запровадив нові санкції проти Москви, цього разу як раз за втручання у вибори. Зокрема, зі США вислали 35 російських дипломатів, давши їм аж 72 години на збори. Також були закриті два дипломатичних представництва РФ. Крім того, Міністерство фінансів країни запровадило й інші санкції проти приватних осіб і організацій із Росії. Російська сторона не почала вживати дзеркальних заходів, за що тут же отримала чергову похвалу від Дональда Трампа. «Я завжди знав, що він (Путін, — ред.) дуже розумний!», — написав новообраний президент.

Оскільки багато хто розцінив це як намір Дональда Трампа скасувати останні санкції відразу ж після інавгурації, група сенаторів від республіканської та демократичної партії почала розробку законопроекту з метою закріплення санкцій на законодавчому рівні.

Намагаючись «поставити себе на районі»

Реакція обраного президента на консолідовану позицію нинішньої адміністрації, законодавців і силовиків нагадувала найгірші зразки української політики. Явно відчуваючи роздратування від того, що спецслужби сміють йому перечити, Трамп пригрозив скоротити ЦРУ і «реформувати» офіс Директора національної розвідки. А відверті маргінали, що виповзли з усіх щілин після перемоги Дональда Трампа, почали цькувати опонентів останнього всередині Республіканської партії. Перш за все — сенаторів Джона Маккейна і Ліндсі Грема, прихильників жорсткого стримування російської загрози.

Так, відомий проповідник американських «духовних скріпів», шалений расист і ксенофоб Пет Б’юкенен, прямо вимагає, щоб Трамп і Тіллерсон «нав’язали своє бачення зовнішньої політики» і «зруйнували російський порядок денний таких сенаторів, як Джон Маккейн». Тут доречно зауважити, що згадані сенатори Маккейн і Грем двічі наполягали на створенні спеціального двопартійного комітету для розслідування хакерських атак. Однак ідею було відкинуто лідером більшості Мітчем Макконнеллом.

Крім того, стало відомо про тертя між людьми з найближчого оточення Дональда Трампа і кандидатом на посаду голови оборонного відомства генералом Джеймсом Меттіса — ще одним прихильником жорсткої лінії у відносинах із Кремлем. З чуток, генерал відчуває проблеми, намагаючись узгодити кандидатури своїх заступників.

Доповідь спецслужб і реакція «легітимного»

У п’ятницю, 6 січня, Федеральне бюро розслідувань, Центральне розвідувальне управління і Агентство національної безпеки надали несекретну частину доповіді «Оцінка дій і намірів Росії у зв’язку з минулими виборами у США».

Дихання нового Середньовіччя: як змінювався світ у 2016 році

Згідно з доповіддю, провідні спецслужби прийшли до високого ступеня впевненості, що президент Росії Володимир Путін особисто віддав наказ почати в 2016 році кампанію, націлену на президентські вибори. Основними цілями цієї кампанії в документі називаються «підрив суспільної віри в американський демократичний процес», а також дискредитація кандидата від демократів Гілларі Клінтон і завдання шкоди її виборності і президентським перспективам. Крім того, у розвідці прийшли до думки, що Москва віддавала очевидну перевагу Дональду Трампу, який зрештою і здобув перемогу на виборах.

Для впливу на перебіг американських виборів активно використовувалася «державна пропагандистська машина», що містить місцеві ЗМІ, видання, орієнтовані на аудиторію за межами Росії — агентство Sputnik і телеканал RT, а також «мережу псевдодержавності тролів». Державні медіа присвячували Трампу позитивні публікації, тоді як Клінтон — негативні.

У документі стверджується, що Путін і російський уряд намагалися поліпшити шанси Трампа, негативно показуючи Клінтон на його тлі. Зазначимо, що ЦРУ і ФБР «твердо впевнені в цьому», а АНБ розділяє «помірну впевненість».

Зіткнувшись із консолідованою позицією американських спецслужб, Дональд Трамп, здавалося, відступився. Якщо за кілька годин до публікації доповіді та зустрічі із представниками розвідслужб він назвав звинувачення на адресу Москви «полюванням на відьом», то відразу ж після брифінгу «допустив», а трохи пізніше офіційно визнав причетність російських спецслужб до спроб втручання у внутрішні справи США. Ба більше, обраний президент анонсував програму захисту від кібератак, яка повинна бути реалізована в перші 90 днів його президентства. За словами Трампа, який ніколи до цього не читав звітів розвідки, на зустрічі із представниками спецслужб він «дізнався багато нового».

Симптоматично, що, визнаючи факт російського втручання у вибори, Дональд Трамп щоразу наголошує, що таке втручання «не вплинуло на результати виборів». Хоч результати виборів ніхто і не піддає сумніву. Досі так наполегливо і так само безсистемно про «легітимність» свого президентства заявляв хіба що Віктор Янукович.

«А ти мене поважаєш?»

Проте ті, хто думає, що, відкрив для себе «багато нового і цікавого», Трамп раптом різко став розсудливим і змінив своє ставлення до Москви, будуть неправі. Того ж дня у своєму черговому твітті president-elect знову висловився за хороші відносини із РФ, обізвавши дурнями тих, хто думає інакше. Крім того, Дональд Трамп вкотре заявив, що під час його президентства Росія поважатиме Сполучені Штати куди більше. Зусилля новообраного президента заручитися повагою з боку Кремля очевидно перетворилося на нав’язливу ідею і може говорити про певні психологічні комплекси. На яких Володимир Путін, як досвідчений маніпулятор, явно спробує грати.

«Дорослішай, Дональд, дорослішай. Настав час. Ти — президент. Настав час щось робити. Покажи нам, на що ти здатний», — заявив віце-президент США Джозеф Байден, коментуючи певне роздвоєння в поглядах Трампа.

«Ми перебуваємо в одному човні, а Путіна в ньому немає», — спробував, зі свого боку, хоч якось напоумити свого наступника голова Білого дому Барак Обама, який йде.

«Ті-Рекс» на низькому старті

Тим часом уже згаданий кандидат на посаду держсекретаря Рекс Тіллерсон щосили готується до запланованих на 11 і 12 січня слухань у Сенаті щодо свого призначення. З чуток, підготовкою нафтовика до слухань займаються екс-держсекретар Кондоліза Райс і колишній голова ЦРУ Роберт Гейт, які рекомендували його на цю посаду, а лобіюванням займається створена ними ж компанія RiceHadleyGates LLC. До того ж сам Тіллерсон активно проводить неформальні зустрічі зі сенаторами, в яких намагається розвіяти побоювання останніх у своїй проросійськості.

«Послухайте, я розумію, що Путін і Росія — це «задирака з дитячого майданчика», вони поважають лишень силу, і з ними треба говорити з позиції сили, інакше в тебе буде купа проблем», — нібито заявив Тіллерсон одному зі співробітників апарату Сенату. Водночас він поки не озвучив позицію щодо санкцій проти Росії і конкретний напрям політики.

Поза сумнівом, ці та багато інших питань прозвучать на слуханнях. І відповіді на них визначать, чи пройде Рекс Тіллерсон через Сенат. Утім, є ризик, що Тіллерсон буде не цілком щирий зі сенаторами. Людина з досвідом ведення перемовин із російськими політиками і арабськими принцами цілком може сказати все, що завгодно, щоб отримати жадану посаду. З іншого боку, його опоненти також не налаштовані грати в піддавки. Загалом, запасаємося поп-корном: буде спекотно і цікаво.

Схоже, американський політичний клас лише усвідомив, наскільки проблемним президентом може стати Дональд Трамп. А усвідомивши, почав діяти. Адміністрація, що йде, яка виставляє численні «прапорці», якими виступили єдиним фронтом спецслужби, сенатори, які посилюють натиск голову держави, що ще не вступив на посаду, очевидно мають одну мету: скерувати політику 45-го президента на службу національним інтересам Сполучених Штатів. Нагадати, що обов’язок голови держави — реагувати на агресію. І неважливо, здійснюється вона за допомогою балістичної ракети або комп’ютерною мишею.

Якщо Трамп прислухається до консолідованої позиції істеблішменту і скерує свою невгамовну енергію у творче русло, він може стати воістину видатним президентом. Якщо ж продовжить війну з лідерами власної країни, мріючи нав’язати всім свій порядок денний, і паралельно знатися з малоповажними царьками малоповажних країн (на кшталт Путіна або Дутерте) — гарантовано опиниться в ізоляції. Звідки і до імпічменту — рукою сягнути.

Максим Вікулов

Фото: David Becker/Reuters


Телетайп: чи є життя після «нормандського формату»?

Телетайп: синопсис четвертого сезону прямоефірного серіалу «слуга народу»

Телетайп: рейтинг влади падає, терміново пора політично дорослішати

Телетайп: наїстися політики до завороту мізків

Телетайп: теорія повітроплавання стосовно української політики

Телетайп: про володаря доль Володимира В’ятровича та кнопочку на тім’ячку

Телетайп: «колишніх» з їх схемами треба карати, а не наслідувати!

Телетайп: баланс між США і Китаєм – ключ до реального миру на Донбасі

Телетайп: невигадані сюжети для продовження серіалу «Слуга народу»

Телетайп: індульгенція Зеленському, ренегат Порошенка і Портнов як професор юридичного свавілля

Телетайп: «Слуга народу» нависає над країною, як колись КПРС

Телетайп: оглядини Зеленського в Європі, «непонятки» в Мінську і «ударні» метання Кличка

Телетайп: слідом за ситуаційною кімнатою Порошенко може поцупити і київське ППО?

Телетайп: екіпаж яхти «біда» набраний і готовий до кругосвітньої регати?

Телетайп: президент Зеленський в приймах у олігархічної системи

9 травня: історія проти істерії

Ціна 9 травня – вічна військова травма

Парад цинізму: як день скорботи перетворили на свято

Телетайп: зв’язка «Порошенко-Путін» проти президента Зеленського?

Показати ще