Інтернет-АТО. Хто стежить за бійцями в соцмережах

Politeka розбиралася, чому бійці змушені видаляти свої профілі або реєструватися під вигаданими іменами навіть після демобілізації, як ФСБ і сепаратисти полюють на українських військових у соцмережах, хто кришує групи окупантів у «Вконтаті» та чи є це частиною психологічної війни проти українців.

Що змушує солдат видалятися із соцмереж

Іван пішов в АТО добровольцем у 18 років. Вже після демобілізації тричі видаляв свою сторінку із російської соцмережі ВКонтакте.

«Сєпари діставали. Не давали спокійно жити ні мені, ні моїм рідним, – розповідає Іван. – То у якійсь своїй групі мої фото розмістять і починають спамити повідомлення: «Ти ірод, убивця, каратель». Російські журналісти знахабніли. Вибрали із фотогалереї «Вконтакте» кілька моїх фото з «калашем» і дали у своїй програмі про укропів-убивць. Записали мене до списку друзів Яроша. Та я з ним навіть не знайомий і в «Правому секторі» ніколи не був. Сказали, що за мою голову ополченці готові $10 тис. віддати. Сєпари надсилали погрози брату і мамі».

Зараз він зареєстрований під вигаданим іменем, перестав виставляти фото у військовій формі.

«В інформації про себе написав, що рідне місто Сан-Франциско, та ім’я узяв американське, аби не тролили. Взагалі будь-які фото у мене тепер можуть побачити тільки друзі. Соцмережі нам потрібні, аби тримати контакт з побратимами. Я воював біля Донецького аеропорту. Після дембеля допомагаю хлопцям, які воюють біля Авдіївської промзони. Спілкуюся з ними тепер виключно через Фейсбук. Від москальського «Контакту» радий відмовитися, але тепер він мені потрібен, аби відстежувати, яка наволоч їде до нас воювати. Проти нас на боці Росії воюють чеченці, серби, осетини», – каже Іван.

Хлопець регулярно переглядає групи сепаратистів у ВКонтакте.

«Дратуюся, що їх досі ніхто не закрив  і не заборонив, – говорить Іван. – Йдеться не про маргіналів, які нараховують 100 чи 200 чоловік. У групу «Донецкая республіка» входить 90 тисяч користувачів ВКонтакте. Це не тільки донеччани і росіяни. Є там люди, які живуть у Житомирі, Києві, Полтаві. Підписуються на їхні новини, коментують і лайкають їхні пости. 25 тисяч людей об’єдналося в групі «ДНР оперативная сводка». Стільки ж налічує «Новостная лента ДНР». 32 тисячі людей нараховує група «Новороссия. Донбас – не Украина».  У деяких групах кількість перевалює за 100 тисяч. Лише третина з учасників сепаратистських груп – це самі ДНРівці та росіяни. А є ж такі, що живуть у Львові. Є переселенці, які втекли в Україну, але продовжують мріяти про «русскій мір».

Хто зливає інформацію сепаратистам?

Микола Собуцький, депутат Луцької міськради, головну проблему бачить у тому, що сепаратисти мають списки добровольчих батальйонів – з прізвищами та іменами, паспортними даними і контактами.

«Це свідчить про те, що ці списки їм хтось злив. Відповідно, по цих прізвищах вони шукають наших захисників у соцмережах, – пояснює Микола. – Якщо це ще підтверджується фотографіями, люди у військовій формі і зі зброєю у руках, їх викидають на сайт «Трибуналу», дають короткий опис: «ПІБ, звідки вони, у якому добробаті проходили службу». Також вони взялися за наших волонтерів».

Депутат вважає, що треба розслідувати, як списки добровольців потрапили в руки сепаратистів.

«СБУ має цим займатися, – зауважує він. – Бо на сайті «Трибунала» є списки усіх: «Донбаса», «Азова», «Збройних сил». Є навіть накази на відкомандирування такої-то частини і таких-то людей у зону проведення АТО. Це серйозна проблема. Маємо її розслідувати і притягнути до відповідальності винних. Бо у нас є щури тилові, які здають інформацію за винагороду або підтримують «русский мир» і таким чином допомагають сепаратистам».

ФСБ цікавиться сторінками генералів

За словами Собуцького, ДНРівці постійно відслідковують інформацію по наших військових.

«Якщо солдат загинув в АТО, вони позначають його фотографію як ліквідований, – каже Микола. – Тобто є спеціально виділені люди, які слідкують за цим і здійснюють таку роботу. У Донецьку навіть є трибунал військовий, який виносить нашим хлопцям смертні кари та вироки полоненим».

У соцмережах ведеться своя війна – інформаційна. На жаль Україна її зараз програє

«От, наприклад, сторінка волинського «Азова» блокувалася адміністраторами ВКонтакте без вагомих підстав, тоді як сепаратистські «трибунали» ніхто не зачіпає. Це групи незаконних бандугрупувань, які спокійно розвиваються і ширяться. Чому ми дивуємося? Соцмережа російська. «ДНР» вони підтримують», – каже депутат.

Поки ж в країні нема органів, які візьмуть на себе відповідальність і почнуть з цим боротися, то українські користувачі соцмереж самі дають гідну відсіч у коментарях і власних постах. Але є ворог, проти якого госте перо не допоможе.

«Крім «ЛНР» і «ДНР», за українцями у соцмережах активно стежить ФСБ. Звісно, прості солдати їх не так цікавлять, як сторінки генералів, які командують частинами. Через соцмережі багато чого можна довідатися про людину. Включно з тим, що вона їла на сніданок і чим вечеряла. Люди активно виставляють свої фото. Завдяки новим гаджетам, фотографії мають прикріплення до GPS-координатів. Людина може завантажити знімок у соцмережу, зроблений серед поля біля танку, а користувачі довідаються про її місцезнаходження. Саме тому хлопцям на передовій забороняли телефонувати і заставляли вимикати телефони, аби їх не могли відслідкувати», – пояснює політик.

У нас на противагу їм є група «Миротворець». Там виставлять орієнтири на людей, які підтримують сепаратистів, воюють на їхньому боці чи є їхніми посібниками.

«Це є повноцінні злочинці та убивці. Наші служби ці дані перевіряють і використовують у роботі. Інформацію звідти беруть поліція, СБУ та хлопці зі Збройних Сил, які стоять на блокпостах, які перевіряють транспортні засоби і людей, що перетинають кордон між Україною і «ДНР», – запевняє Собуцький.

Україна не перетвориться на СРСР

«Такі ресурси існують, бо у нас є свобода слова, – каже Олексій Куроп’ятник, експерт із міжнародних відносин і національної безпеки. – А свобода слова не поширюється тільки на таємну інформацію. Якщо не через наші ресурси, то через інші, сепаратисти свою інформацію продовжать поширювати. Звичайно, це нам наносить шкоду».

За словами експерта, справа не в тому, як ця інформація з’являється, а як ми на це реагуємо. Активність сепаратистів у соцмережах та інтернет-просторі Куроп’ятник називає спробою інформаційного і морального тиску на українців.

«У нашій країні нема чіткого розуміння як ставитися до подібного роду відкритої інформації, – каже Куроп’ятник. – До наших державних ресурсів теж є певна недовіра. Українці починають співставляти інформацію з інших джерел, у тому числі з недружніх, прагнуть розібратися: а що діється насправді. Зацікавленість ворожими ресурсами – це не відсутність патріотизму. Проблема у недовірі до тієї інформації, яка циркулює всередині континентальної України, яку контролює наша влада. Якби люди довіряли владі, вони б не користувалися ресурсами сепаратистів».

Сеператистські сайти повинна закривати СБУ

«Обов’язок СБУ контролювати, щоб такі сайти не діяли у нашому інтернет-просторі, – говорить Володимир Бондаренко, політолог, директор Інституту політичних та маркетингових досліджень імені Тараса Шевченка. – Пам’ятаєте, коли сайт «Миротворець» опублікував імена журналістів, які співпрацюють з ЛНРівцями. Тоді реакція була миттєвою. Так само зараз слід усі сепаратистські реcурси позакривати, а їхніх організаторів покарати. Якщо акаунти створені на території Росії і «ЛДНР», це буде важче зробити. Але треба давати симетричні відповіді на діяльність цих осіб».

Метою створення сепаратистами та росіянами таких сайтів політолог вважає як пропаганду сепаратизму, так і психологічний тиск зі сторони ворога.

«Кожна війна поєднується із психологічними та інформаційними атаками, – говорить Бондаренко. – Це також попередження по можливість атак Росії. Треба чітко прослідковувати етапи цієї психологічної війни. Якщо вона набере обертів, то зрозуміло, що за цим послідує ескалація військових дій проти України».

Психологічні операції чи відмивання грошей?

Соціальний психолог Олег Покальчук називає атаки сепаратистів в соцмережах інформаційною операцією, мета якої – створення психологічного тиску.

«Встановити особу по фотографії дуже легко навіть дилетанту. Але цей час ефективності сепаратистських груп у соцмережах та подібних впливів минув. Такі сайти – просто відмивання кремлівського бабла ну і, звісно, самоствердження. Бо дві третини пропаганди насправді завжди націлені на підбадьорення своєї сторони», – вважає психолог.

Він просить правильно розмежував інформаційні і психологічні операції.

«За стандартами НАТО, це різні  військові спеціальності, – уточнює експерт. – Психологічні операції завжди менш помітні, як з боку ворога, так і з нашого. Інформаційні передбачають, в тому числі, психологічний ефект, але не обов’язково. Іноді це просто «відбування номеру», казенна пропаганда».

На думку Покальчука, українці поводяться правильно, у них з’явилася певна відпорність.

«Влада традиційно незграбна, але це не суто українська проблема, – каже соціальний психолог. – Фахівці доводять, що всі європейські заходи по контрпропаганді малоефективні, бо вони «на вчора» роблені. Підхід «протистояння» завжди програшний, противник завжди на крок попереду, це біда ліберальної демократії – відсутність ідей наступу в принципі. Мир, дружба, політкоректність. Ліга Націй теж вводила економічні санкції проти Мусоліні, коли той вдерся в Абіссінію. А коли остаточно захопив, то зняла».

Яна Романюк