У червні 2014 року, в своїй промові Петро Олексійович запевнив, що вже з січня 2015 року українці зможуть вільно подорожувати Європою. Але в січні мова зайшла про грудень, а у грудні він переконував, що візи скасують у першій половині 2016 року. Проте, згодом поквапився заспокоїти, що безвіз таки отримаємо у вересні. Потім був жовтень, листопад…
Рішення чекали 24 листопада на саміті Україна-ЄС в Брюсселі. Але напередодні голова МЗС Павло Клімкін знову назвав інший термін: «до кінця року».
Politeka дізнавалася, коли ж насправді настане лібералізація і навіщо українця обіцяють те, що не можуть виконати.
Олександр Хара, директор департаменту міжнародних багатосторонніх відносин Майдану закордонних справ:
– Спочатку українська влада говорила, що все зробили і безвіз ось-ось дадуть. Згодом виявилося, що зробили не все й треба допрацьовувати. Потім процес затягнувся, оскільки у Європі з’явилися біженці й європейці стурбувалися можливістю напливу ще більшої кількості не лише з України, але й з Косово, Туреччини, Грузії, ну й країн, які вже мають безвізовий режим.
Якби українська влада поквапилася, то візи для подорожей Європою нам уже були б не потрібні. Але цю можливість втратили і тепер мусимо чекати, поки Євросоюз відпрацює механізм термінового призупинення безвізового режиму.
Політична воля надати нам безвіз у європейців є, тому в будь-якому випадку, це відбудеться, але от з датою, навряд чи можемо вгадати. Можливо, й цього року, це ж не на Марс відправити. Але прогнозувати те, що від нас не залежить – дурниці. Рішення приймається не одноосібно посадовцем, навіть не однією країною, а Європейським парламентом.
На саміті Україна-ЄС почуємо, що політичне рішення про безвіз прийняте і залишилися технічні питання. Щойно їх вирішать, ми й отримаємо його. Європейці не займаються обіцянками, що гарантовано щось виконають у певний термін.
Взагалі з безвізовим вийшла неув’язка. Україна начебто все виконала, а тепер маємо додаткові вимоги. Але Євросоюз їх висуває не до нас, а, у першу чергу, до себе. Тому тут від України нічого не залежить і ніхто не вимагає більше, аніж ми зробили. Тобто ЄС просто відстоює свої інтереси.
Віктор Небоженко, директор соціологічної служби «Український барометр»:
– Дипломати, народні депутати, президент – усі один одного звинувачують, що досі не маємо безвізового режиму з Євросоюзом. Але об’єктивно все полягає у тому, що в Україні йде війна і зона АТО, разом із сепаратистськими псевдо республіками, перетворилися в один великий контрабандистський вузол. Європа це знає. І якщо не можемо закрити кордон, то як нам давати безвіз? Європейці цього дуже бояться.
Ще одна причина, чому Україні не поспішають відкривати кордон: турецько-європейський конфлікт. Туреччина вимагає негайного членства в ЄС, тому Брюссель намагається не давати їй приводів ще більше розізлилася, якщо Україна легко отримає безвізовий.
Крім того, є й інші фактори, які вже залежать від нас. Європейці бачать корупцію, низький рівень державного управління і бояться масового напливу українців через вкрай низьку економічну та державну політику. Тому роблять все можливе, щоб поки що безвізу ми не отримали. Уже навіть почалася пропагандистська компанія, що навіщо українцям скасування віз. Це ж нічого не дасть. Тому, скоріш за все, саміт Україна-ЄС, як і попередні зустрічі, закінчиться нічим.
Петру Порошенко чи міністру закордонних справ Павлу Клімкіну варто було б бути обережними у своїх обіцянках. Але вони не церемоняться й знову, й знову обдурюють українців. Вони ж чудово розуміють, що немає жодних шансів отримати безвіз до кінця року. Проте, можуть привезти якийсь папірець, що ось рішення, як і обіцяли. Але у цьому документі буде стільки обмовок, що будь-який українець зрозуміє, що це не безвізовий режим і нас знову обдурили.
Євген Магда, директор Центру суспільних відносин:
– Українська влада постійно обіцяє безвізовий режим, тому що намагається перебувати в тренді й у такий спосіб реагувати на зростання єврозацікавленості українців. У суспільства є попит, от влада і відповідає на ці очікування і говорить позитивні речі.
Безвіз – нематеріальний актив. Дає тільки людський фактор зближення між Україною та ЄС і не створює можливостей для роботи чи ведення бізнесу. За великим рахунком, Європейському Союзу він нічого не коштує. Зрештою, Україна його отримає. Але треба відмовитися від його фетишизації й сприймати як елемент політичного розвитку України. Тому що зближення з ЄС – це та ситуація, коли процес важливіший за результат.
Як кажуть, танго завжди танцюють удвох. Свої па Україна вже виконала, а Євросоюз на сьогоднішній момент не може цього зробити, бо переживає еміграційну кризу й є велике громадське занепокоєння стосовно зростання біженців.
Андрій Золотарьов, директор аналітичного центру «Третій сектор»:
– Європейські інституції знаходяться у дуже не зручному становищі, ніби була й обіцянка надати Україні безвізовий режим, але, якщо серйозно, ніхто цього робити не збирався. Євросоюз не впорався з мільйоном біженців з Близького Сходу, а міграційні ризики з України оцінюються у 10 мільйонів трудових мігрантів за 10-15 років. До того ж, маємо не вирішений конфлікт на Донбасі.
Ці фактори роблять можливість повноцінного безвізового режиму примарною. Тобто, є можливість, що його дадуть у 2017 році, але він буде обкладений такими умовами, які для багатьох знівелюють його. Наприклад, треба буде бронювати готель, мати на руках документи про платоспроможність, майнове становище. При цьому, якщо ваше обличчя не сподобається офіцеру, вас можуть просто без будь-яких пояснень відправити назад.
Звісно, Євросоюз може скасувати візи, і таким чином надати політичну підтримку українській владі, щоб в очах громадян вони не виглядали зовсім кепсько. Адже, саме українська влада винна у відтермінуванні цього рішення.
Хоча, для 53% українців безвіз не такий вже і важливий, Все ж це досить суттєва, знакова обіцянка. Тому, скоріше за все, на саміті відмовляти у ньому не будуть, але відтягуватимуть це рішення на невизначений термін.
