В пух і в прах – чому люстрація в Україні закінчилась у Стразбурзі
Люстраційні колізії
Країни колишнього соціалістичного табору, такі як Литва, Польща, Чехія, Словаччина, процес «очищення» пройшли ще на зорі своєї незалежності – одразу після розпаду СРСР. Це все відбувалось в рамках загальної декомунізації.
Україні ж знадобилась чверть століття, аби запустити хоча би щось подібне на люстрацію. Постмайданне суспільство вимагало змін, і воно їх отримало. Яка якість цих процесів? Це вже інше питання.
Нагадаємо, що чинний варіант «Закону про очищення влади» забороняє високопоставленим чиновникам режиму екс-президента України Віктора Януковича займати посади в органах державної влади протягом 5 або 10 років.
У грудні минулого року стало відомо, що люстраційну перевірку проходять майже 50 тисяч чиновників. У травні голова департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України, Тетяна Козаченко заявила, що за півтора року під дію закону потрапило всього лиш 940 держпосадовців з 5 тисяч.
Не хоче або не може? Чому у Порошенка не виходить жити по-новомуНа цьому суперечності люстраційної епопеї не завершились.
Уже в червні стало відомо, що Конституційний суд України збирається визнати неконституційними ключові положення «Закону про очищення влади».
Не в захваті від українських трансформацій і міжнародна спільнота.
Голова Венеційської комісії Джанні Букіккіо неодноразово заявляв, що цей Закон «поганий і його необхідно доробити, а вже потім – застосовувати». В Європі переконані, що він порушує базові права людини та не відповідає демократичним цінностям.
Останньою крапкою у всій цій історії стала чергова заява ключової люстраторки Козаченко про її відставку. Хоча станом на 17 листопада на сайті Мін’юста вона досі значиться керівником департаменту. Козаченко запевнила, що, не зважаючи на шалений спротив системи, таки вдалось люструвати 98% чиновників – тобто 5 тисяч осіб. 2%, зауважує вона, – це «надзвичайно цинічні випадки саботажу, які прикриті або «неупередженими» судовими рішеннями, або першими особами держави».
Що думають самі чиновники про свою люстрацію та як судяться з державою у ЄСПЛ, Politeka розповів колишній заступник прокурора Чернігівської області Олег Підгайний. Він у 2014 потрапив в люстраційні списки у перші ж дні після набуття чинності відповідного закону та був звільнений.
Файли не горять
«Уявіть собі ситуацію, коли збирається 226 ідіотів у ВР і якийсь один з них, найголовніший, встає і каже – у нас війна з Росією, тому всіх з російськими прізвищами треба як мінімум звільнити з державної служби. А як максимум – депортувати в невідомому напрямку. Цілком реалістично. Адже ухвалення «Закону про люстрацію» у нинішньому варіанті – це такий же сюрреалізм. Тисячі людей звільнили просто тому, що ті колись десь працювали, не висуваючи їм жодних інших претензій.
У кожного з ідеологів цього закону, а їх всього 5-6 осіб, була власна корисна ціль. У Яценюка і Петренка – перемога «Народного фронту» на виборах. В Соболєва – знаходження у списку партії «Самопоміч». В Дерев’янка та Ємця – перемога на мажоритарних округах», – переконаний правник.
Люстрація – це не особливість України. Подібні процеси відбувались у низці країн і не завжди успішно. Однак, Україна чужі «граблі» не врахувала.
«Практично у кожній пострадянській країні відбувалось очищення влади. Як саме – можемо оцінювати відповідно до рішень Європейського суду з прав людини. А там фігурує Албанія, Польща, Сербія, Литва, Румунія та ін. Є дані, які свідчать, що держава принижувала та знищувала своїх громадян. В Сербії, наприклад, свого часу звільнили більше 80 суддів Верховного Суду. І коли були рішення ЄСПЛ, що права цих людей треба відновити, то для сербів це була величезна проблема. Адже треба було місця під цих суддів знаходити. Так буде і в Україні», – розповідає Підгайний.
Зокрема, він зауважив, що українська сторона не лише порушує права громадян, а й перекручує висновки такого авторитетного органу як Венеційська комісія.
«В Мінюсті заявляють, що у нас абсолютно унікальні умови, унікальний режим Януковича, унікальне Межигір’я і всі, хто до цього «причетний» мають бути унікально люстровані. З цим нібито погоджується навіть Венеційська комісія. Це – відверта брехня. Файли не горять, всі прекрасно знають позицію Європейського суду: люстрація має відповідати певним демократичним правилам та критеріям. Передовсім – індивідуалізація відповідальності. Не можна лише за однією ознакою роботи в певний календарний період звільняти людей. Люстрація має відбуватись за правилам кримінального процесу. А це – сторони, докази, висування контраргументів, право на захист. А не так як у нас – в кадрах склали довідку – і до побачення», – зауважує Підгайний.
Від підкилимних ігор – до Європейського суду з прав людини
Абсолютна більшість експертного юридичного середовища з самих початків заявляла, що «Закон про люстрацію» порушуєте базові права людини, тому весь цей «бардак» закінчиться позовами в Європейському суді, де відповідачем буде держава Україна.
«Всупереч оптимістичним заявам українських чиновників, Венеційська комісія не «узгоджувала» і не «схвалювала» процес люстрації в Україні, оскільки не має таких повноважень. Комісія озвучила серйозні зауваження, які ніхто з української сторони не врахував. Таким чином дуже скоро ми можемо отримати виграшні судові позови звільнених держслужбовців проти України в Європейському суді з прав людини. Виплати доведеться проводити за рахунок українських платників податків», – розповів представник України у Венеційській комісії Володимир Пилипенко.
Він додав, що Європа чекає від України кількох ключових змін.
«Перше – люстрація повинна мати індивідуальний характер. В Україні вона перетворилась на дерибан посад. Друге – необхідно створити спеціальний орган – незалежний від виконавчої та законодавчої влади. Цього українська влада не хоче зробити, бо все вийде з-під контролю, зокрема, щодо того ж дерибану посад. Третє – судді повинні бути відокремлені від процесу люстрації. Їх мають перевіряти на доброчесність відповідно до іншого закону. У нас же люстратори дійшли до того, що нині судді самі тисячами звільняються і вже більше 10 судів в Україні взагалі не працюють. Тобто доступу до правосуддя у людей немає. Козаченко каже, що в країні на 98% виконали люстрацію. Тобто це означає, що всі ці 98% звернуться до ЄСПЛ. І замість Козаченко з позивачами розраховуватимуться українські платники податків», – переконаний Пилипенко.
На сьогоднішній день Україна є лідером за кількістю позовів до Європейського суду. Із загальної кількості справ, які там розглядаються, (74,250) 24,6% або 18 250 справ – від України.
«В Європейському суді є тисячі справ від українських громадян. Їх породжують безграмотно написані закони, які ВР штампує. У результаті люди проходять національні суди, і все закінчується позовами до ЄСПЛ. Ми ж прекрасно розуміємо, що в Україні немає Конституційного суду. Замість нього є департамент АП – ручний суд. Ще у 2015 році в Європі цього не розуміли, тому й не брали на розгляд наші справи. Ми вирішили цю ситуацію змінити – доповнили наші позови ще одним абзацом, де описали всі ці знущання над громадянами з боку Адміністрації, КС, окремих депутатів. І в квітні 2016 було попереднє рішення про допустимість прийняття до провадження першого позову. Фактично це означає – в ЄСПЛ розпочата справа проти України. На сьогоднішній день прийнято до провадження 11 позовів», – розповів Підгайний.
Ціна люстрації
Якщо Європейський суд задовольнить вимоги позивачів, то на державу Україна просипляться позови з вимогами відшкодувати завдані збитки.
«Відповідно до практики Європейського суду сума морального відшкодування у таких справах становить від 5 до 8 тис євро. Десять позовів – це вже півтора мільйона збитків державного бюджету. І хто за це відповідатиме? Це ж лише початок, а вже колосальні суми. Якщо будуть рішення Європейського суду – їм обов’язково потрібно буде виплатити компенсацію і поновити на роботі», – розповідає Підгайний.
Дірок в бюджеті побільшає
Ідеологи люстрації вже нині заявляють, що грошей в бюджеті для виконання рішення ЄСПЛ немає. Однак, як зауважують експерти, якщо буде рішення Європейського суду, то гроші в бюджеті таки доведеться знайти.
«В цій ситуації є альтернатива, – впевнений Підгайний. – Можна, наприклад, укласти Угоду про дружнє врегулювання – тобто домовитись із позивачем в індивідуальному порядку. Це можна зробити ще й до офіційного розгляду в Європейському суді тієї чи іншої справи. Адже там весь цей розгляд може затягнутися і до 5 років. Але якщо нас буде не 11 позивачів, а 200-300, то Європейський суд може розглянути справу і за рік-два.
Наслідки е-декларацій: революція чи оновлення політичної елітиЗагалом люстрація нічого країні не дала. Е-декларації взагалі всю муть підняли з дна. На що тоді розміняли долі тисяч людей? Щоб вони декларували як свої кишені набивали? От де провінційний юрист Петренко взяв мільйон доларів? Він з Чернівців прийшов в 2012 році у ВР на зарплату 10 тисяч гривень. А у Козаченко звідки мільйони?
Відштовхуючись від чинного закону люстрація в країні закінчилась. Вийти з цієї ситуації можна загально – міняючи закон і все це «відмотуючи» назад. В іншому випадку все закінчиться лавиною позовів в ЄСПЛ та повною дискредитацією усіх гілок влади України».
Романія Горбач