Порошенко і Гройсман в е-чергах та несподівана роздача мінімалки. Підсумки тижня з Politeka

Залишилося кілька днів до закінчення терміну подання декларацій. Проблеми накладаються одна на іншу: то в чиновників форми не зберігаються, то поля не заповнюються, а потім на сайт НАЗК заходять мільйони відвідувачів із запитами, і система валиться.

Малюнок Георгія Держаліна

Усі в чергу

НАЗК продовжує звинувачувати у збоях Держспецзв’язок та держпідприємство «Українські спеціальні системи», які відповідають за технічну складову роботи системи. Тобто розібратися між собою не можуть відомства, які підзвітні одному органу – уряду. Але за тиждень справа зрушила з мертвої точки.
Щодня на сайті НАЗК, який то «зависає», то знову працює, з’являються нові документи. До середини тижня спікер ВР Андрій Парубій і голова Кабміну Володимир Гройсман продемонстрували політичну волю та розповіли про своє майно. Інформація про голову парламенту сенсацією не стала. У нього 25 тис. гривень і $28,5 тис. заощаджень, японська автівка, право користування на будинок і квартиру. У прем’єр-міністра статок значно більший: 2,4 млн гривень, 460 тис. євро і $870 тис. і колекція елітних годинників.

Але важливо вже те, що керівники законодавчого і виконавчого органів влади змогли дати приклад співробітникам ВР і Кабміну. Нехай і не опинилися в авангарді руху щодо заповнення декларацій. Зате тепер очевидно, що вони змирилися з роботою системи. Хоча ВР ще на початку осені намагалася змінити профільне законодавство і, наприклад, засекретити частину відомостей про майно. У Кабміну свої складності з підзвітними відомствами: НАЗК і Держспецзв’язком. Здавалося б, роботу давно час було налагодити, а ніяк не виходить. Щодо системи е-декларування мовчить лише Адміністрація президента. Станом на п’ятницю, 28 жовтня, українці не дочекалися звіту від президента. Гарант тримає паузу, замість того, аби подати приклад підлеглим.

Президент говорить

Хоча останнім часом Петро Порошенко був зайнятий питаннями безпеки. Минулого тижня він вів перемовини в «нормандському форматі», а потім ділився враженнями за підсумками зустрічі. У неділю, 23 жовтня, він дав інтерв’ю кільком телеканалам. Запевнив, що в дорожній карті Мінських домовленостей першими пунктами пропишуть припинення вогню на Донбасі і відведення техніки. Він уточнив, що на другий день після виборів на окупованих територіях україно-російський кордон повинні передати під контроль нашим військовослужбовцям. Окрім того, президент пообіцяв, що до саміту Україна-ЄС, який відбудеться 24 листопада, всі документи щодо безвізового режиму будуть готові.
Спілкуючись із журналістами, Порошенко здебільшого порушив теми оборони і зовнішньої політики. Але в середу, 26 жовтня, все ж таки дістався і до економіки.

«З 1 січня 2017 року в Україні не буде жодної людини, що працює, яка отримуватиме менш як 3200 гривень», – заявив президент.
Одразу ж тему підвищення рівня життя підхопили Кабмін і Державна фіскальна служба.

Ріг достатку

Прем’єр заявив, що до другого читання в законопроект про бюджет закладуть мінімальну зарплату на рівні 3200 грн. Голова ДФС Роман Насіров додав, що на цій цифрі не зупиняться, а підвищуватимуть розмір мінімалки спочатку до 5 тис., а до кінця 2017 року – до 7,5 тис. грн.
Така щедрість викликала подив у багатьох експертів. Питань з’явилося купа і відразу. Чи не увімкнуть заради підвищення друкарський верстат і чи не підштовхнуть інфляцію? Якими будуть податки малого і середнього бізнесів? Чи не зросте безробіття? І чому Кабмін раптом зважився на подібний крок, а чи не готується політикум до виборів? Останнє питання – швидше риторичне. Імовірність виборів зараз багато хто заперечує.
Але якщо ривок стандартів не має під собою серйозних економічних підстав, в нього все ж можуть бути підстави політичні. Поки можновладці показують свої декларації, питань до їхнього майна виникає все більше. Тут і високий добробут родичів, і дорогі колекції, і великі суми готівки, і закордонна нерухомість. Схоже на те, що обіцянка підвищити «мінімалку» – це, швидше за все, не передвиборча обробка електорату, а спроба пом’якшити громадську думку.

Ганна Гончаренко