Людство на порозі Третьої світової війни: міф чи реальність?

Про це пише аналітик і колумніст із питань міжнародної безпеки агентства Reuters Петер Аппс. За його словами, саміт НАТО у Варшаві, який почне свою роботу в кінці тижня, вперше обговорюватиме питання збільшеної безпеки Європи з 1989 року.

Європа залишається місцем, де зосереджено половину всього арсеналу ядерної зброї. І, безсумнівно, Третя світова війна стане більш згубною, ніж усі разом узяті війни у світі, заявляє експерт.

Про ризик початку нової війни раніше говорив і звільнений у запас британський генерал сер Річард Шиффер, який служив заступником командувача сил НАТО, в 2014 році – коли Росія анексувала Крим. Пізніше він видав книгу, в якій писав, що тотальна війна з Росією може статися в 2015 році.

Хоча книга генерала – це художній роман, у неї Шиффер включив інтерв’ю з різними людьми, репортерами, які описали подібний сценарій розвитку подій. У його книзі безіменний президент Росії, прообраз Путіна ініціює військові дії з Україною та із членами НАТО – Естонією, Литвою і Латвією, щоб відвернути увагу від економічних проблем у себе в країні. Зокрема, від падіння ціни на нафту. Західні лідери тим часом переоцінюють свою військову міць, результатом є ланцюг помилок із катастрофічними наслідками.

Ці фантазії автора мають реальну основу. Ще в 1990-х роках у політичних і військових колах Росії росло обурення тим, як Захід нехтує Москвою у сферах, де був традиційний вплив Кремля. Саме відродження російського впливу стало головною тезою політики Путіна.

У Криму Москва показала себе адептом «гібридної війни», використовуючи політичні маніпуляції та заперечення застосування своєї сили, зокрема відправляючи своїх військових без розпізнавальних знаків для досягнення своєї мети. Як кажуть деякі аналітики, Росія в цей момент відчувала свою перевагу над Заходом.

Дії Росії у Грузії в 2008 році, в Україні в 2014-му та Сирії в минулому році – це те, що не змогли передбачити західні аналітики. На жаль, ніхто до пуття не знає, як краще уникнути конфлікту. Шиффер і багато інших військових вважають, що здебільшого до загрози РФ схильні східні держави НАТО. І військові пропонують постачати їм достатню кількість озброєння, щоб унеможливити будь-який російський напад.

Країни Балтії, держави Північної та Східної Європи нарощують витрати на оборону. Хоча і не досягають рівня РФ, яка влила величезні фінансові доходи від продажу нафти у свої збройні сили за останні десятиліття. Уже зараз, за ​​деякими оцінками, Росія має більш ніж достатньо вогневої потужності, щоб швидко розтрощити місцеві та сили НАТО в безпосередній близькості від своїх кордонів.

Як в Україні та Грузії, найбільш ймовірними вогнищами розгортання бойових дій можуть стати регіони з великим відсотком етнічного російського населення. Власне, це прикордонні райони Литви, Латвії та Естонії. Уряди цих країн уже активізували політичні зусилля в цих регіонах, щоб знизити ризики. Але деякі аналітики побоюються, діяльність НАТО може в підсумку надмірно мілітаризувати ситуацію. Якщо НАТО може поставляти допомогу Україні та Грузії, які не належать до Альянсу, то напад на балтійські країни розглядатиметься як атака на всіх членів НАТО.

У центрі свого стратегічного підходу до такого роду конфронтації Росія поставила свій ядерний арсенал. У Москві вважають, що якщо РФ зможе виграти один із боїв із країнами НАТО, Москва вдасться до ядерної зброї, щоб залякати Захід і змусити його прийняти свої умови.

Не випадково в великих російських навчаннях, які пройшли в 2013 році, армія РФ моделювала вторгнення в одну або кілька із країн Балтії, із завершальним ядерним ударом по Варшаві.

Переклав Асіф Алієв