Своєчасний Волкер

Візит Курта Волкера в Україну не лише демонструє повернення човникової дипломатії до міжнародних відносин, але і дає відповідь про ступінь зацікавленості США подіями в Україні.

Нагадаю, що у липні минулого року американський дипломат, протеже сенатора-республіканця Джона Маккейна, став першим спеціальним представником Державного департаменту США по Україні за всі роки нашої незалежності. Його поява та активні дії поки не зуміли кардинально змінити ситуацію на сході України, проте примусили учасників переговорного процесу бути більш динамічними. Дозволю собі припущення, що рішення про постачання Україні ПТРК Javelin не обійшлося без участі представника Заходу, який протягом останніх 10 місяців кілька разів побував в Україні.

Курт Волкер робить ставку на спроможність побачити ситуацію на власні очі, у полі. Ця незвична для дипломата манера, з одного боку, підштовхує інших – протягом останнього року на Донбасі побували кілька іноземних міністрів закордонних справ. З іншого – породжує завищені очікування, які знайшли відображення напередодні нинішнього візиту Волкера в Україну. Мовляв, його повноваження суттєво розширені. У Державному департаменті цю інформацію спростували, проте не заперечують головного завдання Волкера: доводити до політичного керівництва США інформацію про події на Донбасі.

Тому цього разу американський спецпредставник зустрівся з генералом Сергієм Наєвим, аби з перших вуст отримати інформацію про особливості Операції об’єднаних сил на Донбасі, яка змінила АТО. Нагадав про зацікавленість Штатів у побудові сильної та успішної України, яка могла б притягувати до себе нині окуповані території, згадав і про визначальну роль Росії у розпалюванні конфлікту на Донбасі.

На відміну від багатьох європейських політиків, Курт Волкер має звичку називати речі своїми іменами.

Росія нині не готова проводити нові переговори з американським спецпредставником, тому там повідомляють, що Владислав Сурков може втратити свій статус переговорника. Більше того – висувають версії, що його можуть змінити Дмитро Козак або Михайло Литвин, які належать до ближніх кіл Путіна. Росія, як видається, буде затягувати час до президентських виборів в Україні, очікуючи на можливу зміну влади та появу більш прийнятного для себе українського президента. Проте повністю закрити діалог з США у Москві не можуть, тому будуть вправлятися у пошуку різноманітних пояснень причин власної пасивності.  Волкер у Слов’янську наголосив, що не володіє інформацією про відсторонення Суркова, але у будь-якому випадку США тримають двері для переговорів відкритими.

Доки світові медіа пишуть про Путіна, який за кермом КамАЗа відкрив міст через Керченську протоку – апогей пропагандистських зусиль Росії у парадигмі «КримНаш» вартістю кілька мільярдів євро – Курт Волкер нагадує, що санкції проти РФ прив’язані до анексії Кримського півострова. Нещодавно у Вашингтоні американський дипломат зауважив, що ситуація з правами людини в Криму після анексії суттєво погіршилася. Він висловив впевненість, що Росії доведеться піти з Криму. До речі, кращим засобом захисту російськомовного населення Донбасу Волкер назвав виведення звідти російських військ.

Ще один цікавий аспект: Курт Волкер прибув в Україну після зустрічі лідерів Німеччини, Франції та України в Аахені та напередодні візитів Ангели Меркель та Еммануеля Макрона до Росії, де ті будуть обговорювати комплекс проблем, до появи яких причетна Росія.

Вояжем свого представника Сполучені Штати чітко вказали на зацікавленість у долученні до врегулювання конфлікту на Донбасі та показують жовту картку європейським партнерам у питанні побудови газопроводу NordStream-2.

Зміна державного секретаря не вплинула на позиції Волкера, він і надалі опікуватиметься українською тематикою. І це справді непоганий знак для нашої держави, на яку очікує тривала боротьба за відновлення суверенітету та пошук шляхів перемоги у гібридній війні проти Росії.

Євген Магда, Інститут світової політики, спеціально для «Політеки»