У першому читанні парламент ухвалив президентський законопроект іще 6 жовтня минулого року. До другого читання в текст внесено майже 700 поправок. Хоч половину з них і відхилили, документ усе ж таки зазнав значних змін. Положення про визнання Російської Федерації країною-агресором, а територій Донбасу окупованими лишилися. Проте правозахисні організації занепокоєні через норми, які надають додаткові повноваження президенту, зокрема він зможе без погодження із Верховною Радою вирішувати, де та як застосувати Збройні сили. Серед ризиків вони також називають збільшення повноважень правоохоронців, військових та інших силових структур, відновлення торгівлі з окупованими територіями та відсутність згадки про Крим.
Окрім того, депутати вирішили прибрати пункт про необхідність розірвати дипломатичні відносини із Росією.
Politeka дізналася думку народних обранців, чого більше у законопроекті – ризиків чи позитивних моментів.
Дмитро Тимчук, народний депутат від фракції «Народного фронту», член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони:
– Закон про реінтеграцію Донбасу дуже потрібен. Україна у будь-якому вигляді має визнати Російську Федерацію агресором, а окуповані території Донбасу – окупованими.
Комітет ВР із питань національної безпеки та оборони провів велику роботу щодо підготовки цього документу до другого читання. Врахували всі принципові, конструктивні поправки від депутатів різних фракцій, бо, наприклад, поправки «Опозиційного блоку» фактично розмили цей законопроект і нівелювали поняття окупації. Усі поправки були скомпоновані блоками, бо багато дублюється. Комітет пропонував їх блоками і розглядати, однак на погоджувальній раді ухвалили рішення голосувати традиційним способом, тобто за кожну поправку окремо. По-перше, це потребує більше часу, а по-друге, є небезпека, що навіть принципові поправки не проголосують, якщо так станеться, фракції можуть не підтримати законопроект під приводом, що їхні поправки не врахували.
Зараз лунають зауваження від експертів, що законопроект розширює повноваження президента, це нібито неконституційно. Однак, у документі йдеться насамперед не про статус президента, а про статус верховного головнокомандувача, який керує Збройними силами та іншими силовими структурами України. Відповідно, він повинен мати повноваження щодо цих збройних формувань.
Також є багато зауважень до статті 10 законопроекту, де розписано повноваження військових та інших силовиків у зоні безпеки та в зоні проведення антитерористичних заходів. Але справа у тому, що експерти, які це критикують, очевидно, не знають, який правовий статус вони там мають зараз. У зоні АТО нині працює правовий статус антитерористичної операції, який прописано у законі про боротьбу з тероризмом. Фактично ми не надаємо військовим більше повноважень, ніж вони мають. Усе лишається без змін, але вже буде визначатися не законом про АТО, а законом про реінтеграцію Донбасу.
Критикують законопроект іще й нібито за те, що забули про Крим. Це не так. У преамбулі вказано, що відбулася окупація Криму та частини Донбасу. Однак цей законопроект усе ж таки спрямований на врегулювання питань на територіях, де тривають бойові дії. У Криму подібних дій немає. Тому прописувати Крим у законі, що регулює застосування українських військ у зоні АТО, було б дивно. До того ж маємо чинний закон щодо окупації Криму, ухвалений навесні 2014 року.
Щодо розірвання дипломатичних угод із Росією. Спочатку на Комітеті обговорювали можливість включити це положення як правку до законопроекту, але ухвалили рішення, що це не належить до повноважень Верховної Ради. Цим має займатися виконавча гілка влади. Відповідно, із ухваленням цього закону уряд матиме підстави розглядати це питання.
Олександр Черненко, народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка»:
– Повернення окупованих територій, їхня реінтеграція ухваленням законів не вирішується. Але потрібно мати стратегію, визначити кроки, які наблизили б нас до цього. Усе це якраз і є у законопроекті «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях».
Також потрібно мати серйозну правову базу для міжнародних переговорів, для подальших юридичних дій як усередині України, так і на міжнародній арені. Власне, законопроект встановлює і термінологію, і певні правові позиції, наприклад, щодо миротворців ООН. Тобто цей закон Донбас нам завтра не поверне, але він створить певні умови для реінтеграції, а головне – належну нормативно-правову базу.
Щодо зауважень про надання президенту додаткових повноважень, які передбачені у законопроекті, думаю, ці занепокоєння перебільшені. Законопроект надає їх президенту лише на окупованих або прилеглих до окупованих територіях. Він як верховний головнокомандувач у районах, де тривають воєнні дії, має мати виняткові повноваження, адже керує Збройними силами.
Розірвання дипломатичних угод із Російською Федерацією – це складне питання. Потрібно ретельно зважувати всі за і проти. Будь-які кроки, санкції, будь-яке розірвання угод передовсім мають погіршувати та ускладнювати життя агресору, а не громадянам нашої країни. Це стосується і торгівлі з підприємствами, які на окупованих Росією територіях України. Закон не відновлює повністю торгівлю, а лише усуває деякі перепони, щоб торгувати з підприємствами, які знаходяться там, але сплачують податки до українського бюджету.
