Економіка України підсумки та прогнози: космічна гривня та банківський колапс

Зокрема, падінням гривні, збільшенням цін на продукти харчування та комунальні послуги, безробіттям, проблемами в малому та середньому бізнесі. І цей список можна продовжувати енною кількістю того, що було «не так».

Як бачимо, картина мало чим відрізняється від минулорічної. Влада міцно тримає взятий нею курс – економіку виживання.

Чому українці опинились у такій економічній реальності та що їх чекає в 2018 році, з’ясувала Politeka.

Про курс гривні

Андрій Новак, голова Комітету економістів України:

На наступний рік запланована подальша штучна девальвація гривні – як мінімум до 31 грн за дол. Це вказано в нещодавно ухваленому державному бюджеті. Але не факт, що в цих межах курс втримається. Коли відбувається штучна девальвація, то це не означає, що курс буде підконтрольний.

Цього року в бюджеті курс заклали на кінець року 27,2, але за фактом маємо значно нижчий. Щось подібне може бути і наступного року.

В українських реаліях прогнозувати курс гривні складно. Оскільки немає бази прогнозування. А саме – курсової стратегії.

Те, що НБУ називає стратегією «плаваючого курсу» – це не стратегія, а її відсутність. Тобто самоусунення Регулятора від курсової політики. В умовах кризи не можна застосовувати тактику «плаваючого курсу». Це призводить лише до плавання на дно – девальвації грошової одиниці. Уряд та НБУ мають провадити більш жорстку грошово-кредитну політику. Натомість бачимо, що в умовах війни влада зайнялась зароблянням – на курсі, ліквідації банків.

Наступного року економічна політика  може змінитись лише за однієї умови – зміна керівництва держави та НБУ. Не можуть ті самі люди почати працювати за новими методами. Це фантазії. Найближчі вибори заплановано на 2019. Змушені доти чекати на політичні зміни.

Олександр Охріменко, економіст:

Цього року на курс гривні істотно вплинули гроші українських заробітчан. Якби не вони, то жодна курсова політика не допомогла б.

Наступного року подивимось, чи зміниться ситуація. Якщо гроші остарбайтерів поступатимуть у великих сумах, то проблем не буде. Якщо ж у маленьких сумах – буде девальвація. Все дуже просто. Виходить, що державі треба дуже активно стимулювати трудову міграцію.

У бюджеті гривня закладена на рівні 31. Це розрахунковий показник. Жодного значення він не має. Бюджет рахується в гривні, а зовнішні зобов’язання – у валюті. Для того, аби їх порахувати, і використовують цей показник. На практиці гривня може бути і 25, а може – 35. В Україні настільки складно робити прогнози, що тут не вгадаєш.

Про ріст ВВП, інфляцію та рівень добробуту

А.Н.: Цього року ріст ВВП буде 2%. Хоча первинно, коли уряд розробляв бюджет на 2017-й рік, закладали ріст 3,5%. За нинішньої дуже низької економічної бази навіть 4% ВВП ніхто з громадян не помітить. Має бути щорічний ріст мінімум 8%. Тоді збільшаться доходи, споживання, з’являться нові робочі місця. А 2-3% – це коливання світової кон’юнктури на український експорт.

Так само закладали в бюджеті на 2017-й рік інфляцію у 8%. За фактом будемо мати приблизно 15%. Тобто всі основні макроекономічні прогнози не виконано. Причому в гірший бік.

Цьогоріч не зробили жодних економічних реформ: ні податкової,  ні бюджетної, ні адміністративної, ні грошово-кредитної. Якщо нічого не змінено, то звідки візьмуться інші результати 2018 року? Будуть такими, як 2017-го – не гірше, але й не краще.

О.О.:  Минулого року рівень добробуту українців трішки покращився. Але уже у 2018 році цього не буде. Матимемо відкат.

Так би мовити, все, що зуміли витиснути – витиснули. Тут є об’єктивні чинники. Економіка не працює нормально. Відповідно, немає роботи, зарплатні. Але маємо неадекватно високі ціни. Абсурдна ситуація: на деякі товари в Україні ціни вищі, ніж в Європі. Це при тому, що зарплати у нас уп’ятеро менші.

У результаті того, що економікою ніхто не займається, опинились у руїні: високі тарифи на ЖКХ, трудова міграція, малий і середній бізнес працює практично нелегально. Економіка докотилась до 90-х років – напіврозваленого бандитського стану. Тепер треба десятки років, аби повернулись до 2013 року.

Про золотовалютні резерви

А.Н.: Розмір золотовалютних резервів – важливе питання лише для внутрішньої роботи НБУ. Громадян це не має хвилювати. На доходи не впливає. Резерви не формуються самі заради себе. Це інструмент для забезпечення передовсім стабільності національної грошової одиниці.

Із початку російської агресії в 2014 році золотовалютні резерви України зросли з 5,5 млрд дол. до сьогоднішніх 20 млрд завдяки нашим західним партнерам, які без кінця дають нам гроші. А що за цей час сталось із гривнею? Вона девальвувала з 8 до 28. Тому для нас обсяг золотовалютних резервів не важливий. Основне – величина наших доходів, курс гривні.

У Німеччині чи США людям байдуже, який стан казначейського рахунку уряду чи золотовалютних резервів Центробанку. Стабільний курс євро чи долара – ось це справжній результат економічної влади країни.

Представники нашої влади шукають якийсь фактаж – чим би людей засолодити. Але гірке життя говорить саме за себе. Відбувається підміна понять, маніпуляція цифрами, даними. Проте економіку не обдуриш. Та й українці можуть порівняти динаміку доходів із динамікою витрат. Покращення тут не видно. За номінально більші суми можемо купити меншу кількість товарів.

Про інвестиційну привабливість

А.Н.: Нещодавно відома європейська бізнес-асоціація зробила чергове рейтингове опитування серед українських бізнесменів усіх рівнів. Вивели оцінку інвестиційної привабливості України. Вперше за 5 років ця оцінка знизилась – з 3,15 минулого року (за п’ятибальною шкалою оцінювання) до 3,05. Тут зважали на зміни в податковій, бюджетні сфері, у фінансах, стосунках із банками.

Окрім того, обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну в 2016 році становив 4,5 млрд дол., цього року – заледве 2 млрд. Із них більше як 1,5 млрд дол. – це повернення грошей з офшорів. Промислові групи змушені частину грошей повертати, аби обслуговувати свій же виробничий процес. Але це не нові іноземні інвестиції, які створюють нові робочі місця.

Гляньмо на зміни до бюджету на 2018 рік. Структурно документ є ксерокопією бюджету на 2017-й рік. Всього лиш додали інфляцію в 15%. І от вийшли статті як доходів, так і витрат.

Економічних реформ в 2017 році не провели жодної. Тому в наступному році інвестиційна привабливість країни не зміниться.

Про збільшення цін на продукти, тарифи та пальне

А.Н.:  Коли дорожчає іноземна валюта, то автоматично дорожчають усі імпортні товари. Потім – послуги. І слідом – вітчизняні товари.

І газ, і вугілля, і все пальне купується за валюту. Якщо вона подорожчала у 3,5 рази – з 8 до 28, – то автоматично у 3,5 рази подорожчали всі енергоносії. А це – обов’язковий елемент собівартості виготовлення будь-яких товарів та послуг. Виробник змушений додавати збільшення енергозатрат до ціни своєї продукції. Тому в нас так ростуть ціни.

Другий чинник росту цін – монополісти. Енергетичний ринок у нас відсутній. Там на кожній стадії – суцільні монополії. А вони ставлять таку ціну, яку хочуть. Конкуренції немає. Змін наступного року не буде.

Уряд запланував девальвацію гривні з 27,2 до 31. Тому як мінімум на 15% виростуть ціни на енергоносії. Зокрема, всі ціни в економічній системі виростуть приблизно в цих межах.

О.О.: Платити за паливо та продукти у новому році доведеться більше, ніж цьогоріч. Тут є два важелі. Перше – у нас є рахунки ПДВ. Вони генерують зростання цін на всі товари. Друге – маємо дуже дорогий енергетичний ресурс. Уряд планує підняти тарифи для населення. Для бізнесу вони і так дуже великі. Зростання ціни на нафту автоматично відображатиме зростання на всі продукти. Якщо цього року інфляція на рівні 15-16%, то наступного буде на рівні 18-20%. Відповідно – на 20% зростуть ціни.

Про співпрацю України з МВФ

О.О.: Співпраця між Україною та МВФ повністю провалилась. Усі це дуже добре розуміють. Давно махнули один на одного рукою.

Хоча час від часу лунають певні заяви, розмови. Цього року мали дати Україні 5 млрд дол., а дали лише один. Єдине, що на МВФ впливає – це Мінські угоди. Якщо Україна їх виконуватиме, то гроші дадуть. Не виконуватиме –  залишимось без кредитів. Тут МВФ з економіки перейшов у чисту політику.

Про збільшення мінімалки і пенсії

О.О.: Цьогоріч розмір мінімальної зарплати зріс удвічі. Наступного планують додати лише 500 грн. Ближче до виборів іще підніматимуть – для піару. Хоч підвищувати мінімалку треба поступово – по 100 грн щомісяця, тоді не впливатиме на ціни.

Що ж до пенсії, то навіть після зростання вона дуже мала. 1400 грн – мізер. Усі зміни у цій царині – імітація роботи, а не реформа. Проблеми з дефіцитом Пенсійного фонду залишились.

Про банківську систему

А.Н.: Єдине, що вдалось зробити за цей рік у банківській сфері – націоналізували найбільший банк в України ПриватБанк. Це обійшлось платникам податків у 150 млрд грн на його докапіталізацію.

Для порівняння: витратна частина бюджету – 800 млрд грн. Четвертину держбюджету витратили на Приват. Хоч у цьому не було жодної потреби. Здоровішого за нього банку в країні не було. Але були політичні бізнес-розбірки, і ось тепер ми їх оплачуємо.

Керівник НБУ – пропрезидентська людина, як і керівник уряду. Виконують вказівки. Хоч мають бути незалежними інституціями.

Справи попередніх власників ПриватБанку погіршились, з огляду на рішення Вищого суду Лондона про арешт усіх їхніх активів на 2 млрд дол. Навіть якщо це і тимчасовий арешт, то все одно тенденція дуже погана. Отже, суд взяв до відома аргументацію юридичної компанії, яка подавала позов від імені Привату. Побачив там порушення економічних законів. І тепер треба попереднім власникам доводити, що таких порушень немає. Документально довести це не зможуть.

Щодо того, чи триватиме «чистка» банківського сектору в Україні – питання відкрите. Для цього треба знати, які наміри у влади – кого вони ще хочуть завалити. Адже з 90 банків, які цього року ліквідували, лише 30 було таких, які справді підлягали ліквідації. Всі інші були здоровими або ж вимагали незначного рефінансування. Це все бізнесові рішення. Вирішили швидко і багато заробити.

О.О.: В банківській сфері все дуже просто. Порошенко боїться третього Майдану. Він фактично дав доручення Гонтаревій розвалити ПриватБанк. Що з цим банком далі робити – нікого уже не цікавить. Економіка тут спить. Кредитування не працює, підприємства закриваються, ринки збуту втрачаємо. Це жах. У політиків – вибори, перевибори. Людей біля кормушки взагалі проблеми ці не хвилюють.

Минулого року Гонтарева вкрала гроші вкладників 90 банків, які ліквідувала. Активи забрала на свої офшори. Банально і примітивно. Недивно, чому вона посідає третє місце у списку найбагатших людей України. Зараз сидить за кордоном. Боїться.

Тому наступного року змін якісних не варто очікувати. Банківська система залишається повною руїною.

Романія Горбач