Освітня реформа в Україні: гроші, оцінки і креатив

Отож на благі наміри в бюджеті-2018 виділи 219,1 млрд грн. Це майже на 20% більше, ніж минулого року.

Чи вистачить цих коштів, аби реалізувати освітню реформу, що таке «Нова українська школа» та в якій реальності житимуть наші школярі, Politeka розповів експерт з освіти Українського інституту майбутнього Микола Скиба.

Ключовий фокус реформи

Зокрема, нові підручники для першокласників обійдуться платникам податків наступного року в 373,3 млн грн. А на зарплатню вчителям виділили близько 60 млрд грн.

Варто зауважити, що головний фокус змін у 2018 році буде на початковій освіті. Йдеться про перші-четверті класи. Це той підмурок, на якому будуватиметься нова українська школа. 12 років навчатимуться лише ті, хто піде першого вересня до школи. 5-9 класи навчатимуться ще за старими стандартами, хоч і переглянутими. А до 10-11 черга дійде лише у 2027 році.

Відкритим залишається питання, від чого більше залежить якість освітнього процесу: від кількості учнів у класі чи від методики роботи. Сьогодні у великих містах класи переповнені. Хоч у сільській місцевості все навпаки. Середня цифра там – 9 учнів на одного вчителя. Такого собі не дозволяють навіть ні та ж Естонія, ні Фінляндія, ні Норвегія, де значно краща економічна ситуація. Як бачимо, освіта – це сфера нерівномірності.

Підвищення зарплат

У бюджеті передбачено істотне збільшення зарплат учителів – на 25%. Загалом на це витратять 6,7 млрд грн.

Хоч тут варто розуміти, що на тисячу педагогів знайдеться, може, десяток-другий таких, які бачать місію у своїй професії та постійно самовдосконалюються. Цих людей мотивує не лише підвищення зарплати. Вони проходять тренінги, всі можливі й неможливі курси. Але питання – чи доцільно підвищувати заплату тим, хто досі перечитує конспекти двадцятирічної давності? Чи тим, хто кричить на дітей? А таких є чимало.

Хай там як, але зарплата вчителя без категорії збільшиться з 4853 грн до 6202 грн на місяць. Вчитель першої категорії отримуватиме замість 6417 грн 8045 грн.

А от викладач вищої категорії, який цього року отримує 6841 грн, наступного матиме 8577 грн.

Загалом зарплати освітян у середньому зростуть на 1500 грн. Підвищені зарплати отримають понад 406 тис. українських учителів.

Перенавчання

Нині відбувається процес перепідготовки вчителів, які 1 вересня 2018 року приймуть перший клас – дітей, які повністю навчатимуться за новим Держстандартом.

Необхідна для цього кількість педагогів – 22 тис. Їхнє навчання обійдеться державі у 386,6 млн грн. Тобто на одного – 17,6 тис. грн. Пройшовши добровільну сертифікацію, вони отримають надбавку до зарплати – 20%.

На щастя, тут залучені не інститути підвищення кваліфікації, а громадські організації, аналітичні центри. Перенавчання вчителів уже відбувається у форматі тренінгів. Це просунуті курси – можна порівняти із рівнем MBA у бізнесі. Люди мають шанс вийти дуже прокачаними.

Звичайно, всіх навчити нереально. Але задум такий: підготувати тренерів, які у своїх регіонах проведуть тренінги для решти колег. І ось таким методом ланцюгової реакції досягаємо бажаного результату.

У новому Держстандарті освіти немає деталізованого опису, що і коли вчити. Натомість, там є таке поняття, як «очікуваний результат від навчання». Від цього має будуватись навчальна програма.

Також педагогу дається право на розробку своєї авторської програми. Щоправда, її має затвердити педагогічна колегія.

Без оцінок та з індивідуальним підходом

Оцінок у першому класі не ставитимуть зовсім, другий клас також може не оцінюватися за рішенням педагогічної ради школи. 

Оцінка від сьогодні – це персональна інформація, яка оголошується лише учню та батькам.

З інструменту покарання оцінювання, навіть усне, перетворюватиметься на зворотній зв’язок. Педагогів орієнтують на те, аби робити ставку на сильні сторони дитини. Наприклад, якщо учень написав правильно слово, то варто саме на це звернути увагу, а не вказувати одразу на його помилку.

Школяру важливо відчувати, що він щось може. Дуже легко закласти переконання, що у нього нічого не вдасться. В результаті формується «вивчена безпомічність» – усередині виставляється скляна стеля, вище якої не стрибнеш.

Тому талант педагога – не так навчити грамотного письма чи математики, а розкрити потенціал учня.

Від учителя тепер вимагається, аби він володів емоційним інтелектом. Це навичка 21 століття – вміння розуміти емоції, свої й інших людей, та потреби, які за ними стоять. Це вміння будувати свою комунікацію на принципах емпатії. Зокрема, забезпечення базових потреб дитини – в безпеці, визнанні, заохоченні тощо.

Україна переймає досвід Фінляндії, Естонії, Польщі. Там прорив відбувся. Люди з школи виходять із мотивацією навчатись упродовж життя. Уже не буде такого, що раз отримав професію – і на все життя. Світ дуже динамічний. Підготувати дитину до нього – виклик для вчителя. Адже треба не просто пристосувати особу до змін, а зробити з неї творця цих змін.

Важливо, що закон дає право на індивідуальну освітню траєкторію та індивідуальний навчальний план. Для цього, щоправда, нормативну базу ще не розроблено. Зараз це реалізується в приватних школах. Там методом кількаразових спілкувань у трикутнику батьки-учень-вчитель визначається, яку саме планку виставляє для себе учень. Тобто, на якому рівні йому треба знати, наприклад, фізику. Відповідно, на такому рівні від нього і вимагається знання предмету. Тобто людина сама розставляє пріоритети. Це внутрішня інформація, вона не впливає на підсумкові документи. А до тих, хто «відставатиме», застосовуватимуть інститут помічників. Це, зокрема, і психологи, які мають підказати, чому дитина не «встигає» навчатись. Йдеться про педагогіку партнерства. Цього також навчатимуть українських учителів

Важливо також, як буде організовано процес навчання в школі. Якщо це буде динамічно, у форматі командної роботи, то дітям буде цікаво займатись. Нудна начитка лише відбиває бажання вчитися.

Профнепридатність

В Україні досі діє система атестації. У подальшому пропонується перейти на сертифікацію. Наразі вона є добровільною, але кваліфікаційні вимоги у ній вищі Під час будь-яких тренінгів є процес захисту проектів. Це вже буде фільтр, який виставлятимуть самі організатори – кваліфікують вони чи не кваліфікують педагогів. Окрім того, в кожній школі є ще й педагогічна рада.

Змінюється система контролю якості. Якщо донедавна існувала Державна інспекція навчальних закладів, то тепер створюють Державну службу якості освіти. Це окрема інституція, яка формується на базі Інспекції. Але у неї зовсім інші функції. Має передовсім задати індикатори – що таке якість освіти. Це радше сервіс, а не контрольний орган. Тобто, якщо щось не так, то мають пояснити, що саме не так. І лише потім застосувати якісь санкції. Зокрема, зобов’язані дивитись, чи в належному стані школи, чи мають усе необхідне для навчального процесу. До першого вересня така служба має запрацювати.

Із ЗНО чи з першим резюме?

Поки що ні в концепції нової української школи, ні в Держстандарті не розв’язано питання, який же має бути спосіб підсумкового оцінювання.

В Україні діє система ЗНО. Це тестування, що оцінює здатність відтворювати з пам’яті факти і цифри. Але здатність їх інтерпретувати та використовувати для розв’язання проблем так не оцінеш. На мій погляд, має бути альтернативний варіант – поступове зміщення від оцінювання у вигляді балів до оцінювання профайлу. Умовно можна назвати це освітнім ID або першим резюме випускника. Це певний профіль, де людина декларує свої принципи життя, зазначає цінності, амбіції, які бачить виклики, мету, які проекти виконала для реалізації своєї мети тощо. Є багато учнів, які беруть участь у конкурсах NASA, Microsoft і пропонують речі, які цікавлять високотехнологічні індустрії.

Звісно, різко ми не змінимо ЗНО такою проектною роботою. Але починати пілотувати у цьому напрямку потрібно, аби поступово заміщувати. Рано чи пізно зіткнемось із цим питанням. Подібна практика є у школах Німеччини.

Модернізація школи

Матеріально-технічне забезпечення шкіл покладено на місцеві бюджети. Грошей для цього достатньо. Часто бачимо, що кошти, навпаки, не витрачаються. У Києві, наприклад, у 2017 році на оснащення кабінетів природничих дисциплін із 24 млн грн використали лише 4. Решту коштів просто спишуть із казначейських рахунків. Тож питання не так у грошах, як у вмінні ними розпорядитись.

Із держбюджету субвенція зазвичай спрямовується на зарплатню, а тепер – окрема сума на якісний освітній простір. На це виділили 1 млрд 370 млн грн. Якщо говоримо про початкову школу, то мають бути меблі, які можна легко пересувати, багато підручного та візуального матеріалу, інтерактивні дошки. В Україні близько 17,3 тис. загальноосвітніх шкіл, на кожну з них припаде приблизно 79,2 млн грн на наступний рік. Питання у тому, як грамотно і продуктивно розпорядитися цим ресурсом.

Романія Горбач