Скандальна реінтеграція: політична чи реальна війна?

Читать на русском
донбасс

Президент України Петро Порошенко ініціював розгляді у ВР законопроекту “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях” (№ 7163).

Недолюстрували: чому провалився процес очищення влади

В документі Росія визнається агресором, а прийняттям цього закону парламент дає згоду на використання президентом збройних сил в будь-який момент часу і в будь-якому регіоні України.

Крім того, окремі райони Донецької і Луганської областей оголошуються окупованою територією, на якій діють окупаційні органи влади РФ. Україна, відповідно, не нестиме жодної відповідальності за те, що там відбувається.

Попри те, що Росія визнається на законодавчому рівні агресором, все-таки наголошується на важливості дотримання Мінських угод. Що є доволі суперечливим, адже гарантом цих домовленостей, власне, і виступає Москва.

Замість АТО здійснюватиметься «забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсіч російській збройної агресії в Донецькій і Луганській областях», а керуватиме всіма силами (зокрема, переміщенням людей та товарів) в зоні оборони Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ.

Після доопрацювання, до законопроекту додали пункт про те, що особливий статус окремих районів Донбасу буде продовжено виключно після виконання всіх умов, викладених у статті 10 нового закону, зокрема у частині, що стосується виведення усіх незаконних збройних формувань, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України.

Дмитро Добродомов, позафракційний народний депутат:

– Жоден із законопроектів по Донбасу не можна приймати у нинішньому вигляді.

У законопроекті №7163 багато складних моментів. Наприклад, туди вписали руйнівні для України Мінські угоди. Це ж документ, який не має жодної юридичної сили. Його терористи підписували. Втискуючи Мінські угоди в законопроект, таким чином, деякі пункти цих угод намагаються легалізувати.

Проект закону розглядає можливість введення воєнного стану. Але все завуальовано. Цей законопроект нікчемний з юридичної точки зору. Верховному головнокомандувачу хочуть надати право навіть у мирний час без згоди Верховної Ради вирішувати коли його застосовувати, а коли – ні. Це неприйнятно. Оперативний штаб невідомо хто призначатиме, яким чином. Також є формулювання, які дозволять відновити торгівлю з окупантами. Це взагалі корупційна складова.

Непокоїть, що законопроект №7163 прямо не визнає Російську Федерацію агресором. У ньому немає слова «агресор», є лише «окуповані Росією території». Також у стратегії повернення окупованих територій немає жодного слова про Крим.

Щодо законопроекту №7164, там збереглися всі пункти, які ще раніше намагалися вмонтувати в конституційні зміни щодо децентралізації. Це позиція легалізації бойовиків, їх декриміналізація, створення автономної федерації, від економічної до мовної, і вибори на окупованих Росією територіях. Це все абсолютно неприйнятно. Взагалі не розумію, на що розраховує Адміністрація президента, намагаючись це проштовхнути. Непокоїть, що це жваво підтримує «Опозиційний блок». Коли говорять, що всі, хто не підтримують ці законопроекти – це рука Кремля, виникає питання: а «Опоблок» вже перестав нею бути?

Олексій Гончаренко, народний депутат фракції «Блок Петра Порошенка»:

– Впевнений, що обидва законопроекти, які подав президент, будуть прийняті. Усі, хто за державу Україна – мають голосувати. Це не політичне питання, яке потрібне лише президенту. Це важливо для всієї країні.

Петро Порошенко подав два законопроекти, бо у них йдеться про різні речі. Один про те, як Україні сьогодні діяти в умовах, які склалися на Донбасі. Інший – це частина дипломатичної гри. Таким чином, демонструємо готовність України до мирного врегулювання, але при виконанні наших умов.

Після прийняття проекту закону №7163, Антитерористичну операцію буде припинено. Наступні дії України на окупованих територіях Луганської та Донецької областей відбуватимуться у межах самооборони країни, що передбачено Статутом ООН. Нині в українському законодавстві є два правові механізми залучення Збройних сил України: антитерористична операція і воєнний стан. Те, що зараз робить Російська Федерація – це не класична агресія, а гібридна. Вона не відповідає ні першому, ні другому варіанту. Тому маємо прописати цей третій механізм.

Посилання ж на Мінські угоди в законопроекті тому, що ми не можемо дати Росії можливості заявити, що Україна вийшла з «Мінську». З мінським процесом нині пов’язані санкції.

Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова:

– Президентський закон мав би відповісти на всі суперечливі питання. Але таких відповідей я там не побачив.

Десь за два дні до обговорення у ВР законопроекту (№ 7163), була затверджена указом президента постанова – Концепція державної влади на тимчасово окупованих територіях. Її ніхто не бачив, не обговорював. Потім вона лягла в основу цього закону. Так в демократичних країнах не робиться. Причина такого підходу – страх перед критикою, перед відповідальністю. Більше нічим це не пояснити.


Те, що РФ визнають агресором – плюс. Усі давно це розуміють, але бояться вголос сказати. Москва ж цим користується. На цьому базується її право вето в Радбезі ООН. До тих пір, поки вона не є стороною конфлікту, вона має право накласти вето на будь-які резолюції, які ухвалюються щодо українського питання. Поки Україна саме не визнає її агресором, ні в кого не буде підстав це зробити самим.


Зараз відбувається паралельне обговорення питання про введення миротворчої місії ООН на Донбас. Якщо це реалізують, то про запровадження воєнного стану в регіоні не прийдеться говорити. Там України взагалі не буде. Знаходитимуться миротворці до тих пір, поки не настане мир. Опісля – деокупація. Але на той момент питання воєнного стану буде уже не актуальним.


Введення воєнного стану на окремих територіях – це нонсенс. Він вводиться по всій території. Для цього відбувається мобілізація всієї держави, а не лише окремого регіону. Тому доцільніше було б в законі визначити, що ми визнаємо Росію окупантом, також визнаємо своє право не на суверенітет над цими територіями, а на відновлення суверенітету в майбутньому (не лише своїми силами, а й за допомоги міжнародного товариства). Ось ці речі – ключові.


Запропонований президентом закон проблем Донбасу не вирішує. Тут застосували несистемний підхід, проявили бажання догодити західним партнерам і «патріотам», які не зовсім розуміють суть питання.

Тарас Загородній, політичний експерт:

– Дуалізм, який закладений в президентському законопроекті, – це не дуже правильно. Те, що Росію визнали агресором, – добре. Усю відповідальність (згідно з Женевською конвенцією 1949 року) за те, що коїться на окупованих територіях, перекладаєм на окупанта – РФ. Це і виплата пенсій, і підтримка соціальної інфраструктури, і заборона на призов до армії тощо. Ескалацію конфлікту на Донбасі такий крок не спричинить. Після того, як глава Пентагону побував у нас на параді до Дня Незалежності, відбулось визнання України неформальним союзником США.

В Мінських угодах немає жодного слова про агресора. Фактично, відбувається легалізація домовленостей, виконання яких нам невигідне. Особливо, що стосується амністії, поки не буде переданий кордон під наш контроль. А в Мінських домовленостях питання кордону – останнє.  Такі ігри погано закінчуються: проти нас можуть застосувати санкції за невиконання Мінських домовленостей.

По-друге, не бачу прив’язки до Криму. Це теж окупована територія.


Якщо говорити про застосування терміну “оборони країни”, то є цікавий момент. Річ у тім, що питанням торгівлі з окупованими територіями займатиметься Об’єднаний штаб. Доволі корупційний напрямок. Фактично, йде визнання того, що торгівля буде легалізована на законодавчому рівні. Враховуючи, яка там контрабанда, можна лише уявити, яке це буде «золоте дно».


Контраверсійним у законі залишається запровадження воєнного стану в суміжних територіях, де не проводиться АТО (Дніпропетровська та Харківська область). Почалась гра на вибори. Адже це територія, де живуть люди, які втратять право голосу на будь-яких виборах. Це, вочевидь, ключова причина ініціювання цього закону.

Воєнного стану не буде. Адже, коли були реальній військові дії, то ми нічого не вводили, а коли війна майже закінчились, то надумали. Малоймовірно, що РФ дасть привід нашій владі такий стан запровадити.

Закон, швидше за все, ухвалять. Хоча є побоювання, що НФ може і не підтримати його. Чому? Національна гвардія передається під об’єднане керівництво. Це означає, що відбирається частина влади у Арсена Авакова. Останні напади з боку НФ на силовий блок свідчать про те, що там незадоволені цим законопроектом.

Загалом закон нічого кардинально не вирішує. Поки на Донбасі немає миротворців ООН, доти кардинально в регіоні нічого не зміниться.

Ольга Головка, Романія Горбач


Телетайп: чи є життя після «нормандського формату»?

Телетайп: синопсис четвертого сезону прямоефірного серіалу «слуга народу»

Телетайп: рейтинг влади падає, терміново пора політично дорослішати

Телетайп: наїстися політики до завороту мізків

Телетайп: теорія повітроплавання стосовно української політики

Телетайп: про володаря доль Володимира В’ятровича та кнопочку на тім’ячку

Телетайп: «колишніх» з їх схемами треба карати, а не наслідувати!

Телетайп: баланс між США і Китаєм – ключ до реального миру на Донбасі

Телетайп: невигадані сюжети для продовження серіалу «Слуга народу»

Телетайп: індульгенція Зеленському, ренегат Порошенка і Портнов як професор юридичного свавілля

Телетайп: «Слуга народу» нависає над країною, як колись КПРС

Телетайп: оглядини Зеленського в Європі, «непонятки» в Мінську і «ударні» метання Кличка

Телетайп: слідом за ситуаційною кімнатою Порошенко може поцупити і київське ППО?

Телетайп: екіпаж яхти «біда» набраний і готовий до кругосвітньої регати?

Телетайп: президент Зеленський в приймах у олігархічної системи

9 травня: історія проти істерії

Ціна 9 травня – вічна військова травма

Парад цинізму: як день скорботи перетворили на свято

Телетайп: зв’язка «Порошенко-Путін» проти президента Зеленського?

Показати ще