Politeka дізналася в експертів, яким буде протестний градус в українському суспільстві цієї осені, зокрема, чи є економічні або політичні передумови, які змусять людей вийти на масштабні акції.
Андрій Єременко, засновник соціологічної служби Active group:
– Усі соціологічні дослідження фіксують досить високу кількість людей, які декларують свою готовність до протестів. Але від декларації готовності до самого протесту – прірва. Люди готові виходити і розглядають механізм протестів як один із дієвих способів впливу на владу, що логічно після Майдану, але глобальні протести поки що мало можливі.
Проте зараз спостерігаємо наявність локальних протестів, які зосереджені навколо досить вузьких тем і у яких бере участь відносно невелика група людей. Наприклад, під Верховною Радою протестували автомобілісти, яким потрібно розмитнювати авто. Тобто це не просто автомобілісти, а люди, які купили авто не зовсім у законний спосіб, а їм тепер потрібно якось вийти з цієї проблеми.
Має відбутися приїзд Міхеїла Саакашвілі. Це також спровокує локальний і вузький протест навколо нього. Чи перетвориться ця локальна протестна активність на глобальний протест на кшталт Майдану? Питання відкрите.
Перед Майданом було аналогічне підняття локальної протесаної активності. Це стосується не лише гучних акцій, як-от «Врадіївська хода» чи «Податковий майдан». Тоді було багато дрібних акцій, на які виходили 20-50 людей. Протест проти відмови від підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом теж спочатку зібрав кілька сотень осіб. Це був черговий вузький протест. Аж раптом наступного дня ми побачили сотні тисяч.
Тому зараз є два питання. Перше – чи переростуть локальні дрібні протести, які накопчуються, у масштабний? Друге – якщо переростуть, то чого досягне цей великий протест? Це дуже залежить від адекватності поведінки влади. Нині влада має серйозну проблему. Їй потрібно тримати межу, щоб, з одного боку, не здатися слабкою. Адже тоді почнуть дуже хитати опозиціонери і зовнішні гравці. Але також важливо не перетиснути, бо тоді почнуться бунти. Так перетиснули під час розгону Євромайдану. От і отримали. Тому нині влада перебуває на крихкій межі.
Підтримка політикуму загалом в Україні нині дуже низька. Наприклад, опитування фіксують рейтинг довіри до президента на рівні 10%, а рейтинг найбільшого опозиціонера – 15%.
Андрій Новак, голова Комітету економістів України:
– Зараз в Україні немає критичної соціально-економічної чи політичної ситуації, яка змусила б велику кількість українців вийти на вулиці та протестувати проти дій влади. Спровокувати людей до протесту нині може хіба що чергове підвищення цін на енергоресурси напередодні опалювального сезону. Наприклад, якщо з 1 жовтня відбудеться збільшення цін на газ для населення на 19%, як це передбачено у фінансовому плані НАК «Нафтогаз України».
Звісно, будь-які масові дійства потребують управління цим процесом. Жоден умовний «Майдан» не може відбутися, якщо його у певний момент хтось не очолює, не скеровує, не провокує і не підживлює. Тому треба бути готовими до того, що політики на будь-якій темі можуть спекулювати.
Тарас Загородній, керівний партнер Національної антикризової групи:
– В українців достатньо причин для протестів – це тарифи, зростання цін на продовольство. Бачимо, що є активна група автомобілістів з автівками на єврономерах. Передумов багато, але не вистачало лідера, якому довіряли б. Але завдяки якомусь розумнику в Адміністрації президента, який накрутив Петра Порошенка, щоб він позбавив громадянства Міхеїла Саакашвілі – отримали лідера, який спроможний об’єднати навколо себе людей. Саакашвілі може стати торпедою й качати протестні настрої. Зможе очолити не новий Майдан, але вагому протестну акцію.
Через Саакашвілі влада робить один крок, дурніший за інший. Вони самі показали, що є лідер, якому можна довіряти. Він має успішний досвід проведення реформ у Грузії. Звісно, є багато питань, але він створив дієвий апарат, який після нього не розвалився, а продовжив працювати. Принаймні, американці готові вкладати кошти в Грузію і там працювати. Це великий плюс для країни.
Тому ситуація для української влади складається у небезпечну тенденцію, яка може закінчитися для них плачевно. Вони повинні розуміти, що їх ніхто не жалітиме.
Звісно, нинішня українська влада розумна і вміє нацьковувати людей один проти одного. Це бачимо за кампанією з легалізації єврономерів. Однак не можна довго розділяти суспільство на групи і підбурювати їх одна проти одної. Рано чи пізно це все ж таки виллється в один протест, тоді владі буде непереливки.
