Відповідний законопроект оприлюднили у липні. У Держспецв’язку пояснюють, що такі нововведення підвищать кібернетичну безпеку, сприятимуть розслідуванню та протидії злочинам. Громадське обговорення проекту закону триватиме до 19 серпня.
Змусити українців реєструвати мобільний номер за паспортом намагаються не вперше. Подібні ідеї виникали ще в 90-х роках, коли в Україні мобільний зв’язок лише почав з’являтися. Внести зміни до законів, щоб зобов’язати абонентів реєструватися Держспецзв’язок пропонував парламенту також у 2012 році. Проте тоді цю ініціативу нардепи не підтримали.
Ще одна спроба зобов’язати українців надавати постачальникам зв’язку свої персональні дані під час придбання сім-карт була у 2014 році. Тоді ця норма входила до так званих «диктаторських законів 16 січня». Під тиском громадськості законопроект відхилили.
Обов’язкова реєстрація особистих даних користувачів мобільного зв’язку – звична світова практика. Загалом її впроваджено майже в 100 країнах. У Польщі процедура реєстрації була передбачена так званим «антитерористичним законом», який набув чинності влітку минулого року. Процес реєстрації сім-карт закінчився 1 лютого. Номери усіх, хто не встиг це зробити – заблокували.
У Німеччині обов’язкова ідентифікації особи при купівлі сім-карти діє з червня 2016 року. При цьому карту можна придбати і без посвідчення. Однак згодом її все ж потрібно зареєструвати.
Паспорт або його копію для оформлення сім-карти також вимагають у Камбоджі, В’єтнамі, Таїланді та Індії.
З 2005 року сім-карти за паспортами продають і в Російській Федерації. Попри штрафи за незаконний продаж мобільних номерів, росіяни законом нехтують. У країні діє «чорний ринок», де карту можна придбати анонімно.
Погляди українських мобільних операторів на впровадження обов’язкової реєстрації абонентів розділилися. У «Київстарі» законопроект розкритикували. Заявили, що він написаний непрофесійно, тому з ним не погоджуються. Попри те, що реєстрація може убезпечити користувачів від викрадення телефонного номеру, в компанії наголошують, що 90% абонентів усе ж надають перевагу анонімному обслуговуванню. Тому вважають, що реєстрація користувачів має бути добровільною.
У Lifecell навпаки, до законопроекту поставилися схвально. Наголошують, що реєстрація абонентів мобільного зв’язку – звична європейська практика. Водночас у компанії попереджають, що цей процес буде довгим та складним, адже всім користувачам потрібно буде звернутися з паспортом до офісів оператора.
У Vodafone обов’язкову реєстрацію абонентів також вважають хоч і затратним, однак правильним процесом, який відповідає вимогам ринку. Проте наголошують, щоб зареєструвати всіх абонентів, їм знадобиться близько двох років.
Politeka дізналася, чи обґрунтоване та доцільне впровадження обов’язкової реєстрації мобільних абонентів в Україні, чому знову порушили це питання та чи не призведуть такі дії до обмеження прав і свобод громадян.
Тарас Загородній, керуючий партнер Національної антикризової групи:
– Практика запровадження обов’язкової реєстрації всіх власників сім-карт неефективна з точки зору боротьби з терористами. Тому що у Європі, де реєстрація дійсно проводиться і без паспорту купити номер не можна – це не заважало влаштовувати теракти. А от якщо говорити про запобігання небажаним виступам, які швидше за все, будуть відбуватися в Україні через зубожіння населення – це ефективна норма. Відразу бачиш, де хто знаходиться. Можеш провести відповідні заходи.
Відповідну норму хотіли протягнути у пакеті «диктаторських законів 16 січня». Тоді обговорювали, що це потрібно, щоб запобігти можливості протестувальникам спілкуватися між собою, швидко виявляти незгодних із владою і подавляти їх.
В Україні обов’язкову ідентифікацію особи при купівлі мобільного номеру вітатиму тільки після того, як з’явиться незалежний суд, який викликатиме довіру та коли матимемо правоохоронні органи, які не займатимуться тортурами та політичними репресіями. Коли ці ризики знімуть, тоді й можна запроваджувати відповідну реєстрацію за паспортами.
У розмови, що це сприятиме боротьбі з тероризмом – не вірю. Терористи – навчені люди. Вони знають, як обходити будь-які способи їх контролювати. Тому проводити обов’язкову реєстрацію в Україні – це шлях до диктатури.
Сергій Таран, голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір», директор Міжнародного інституту демократій:
– Автори законопроекту, який передбачає продаж сім-карт за паспортами, керуються тим, що відповідний закон має посилити боротьбу з тероризмом. Тут логіка є. У багатьох країнах, де відбуваються терористичні атаки, йде певний облік мобільних номерів та телефонів. На жаль, стовідсоткової безпеки це не гарантує.
В Україні до цього питання завжди був достатньо ліберальний підхід. Можна було обирати будь-який номер, легко його змінювати. Тому цей закон не буде популярним через те, що багато українців звикли просто міняти свої номери без прив’язки до паспорта.
Якщо автори проекту закону не наведуть серйозні аргументи, що обов’язкова реєстрація абонентів справді допоможе боротися з тероризмом та злочинністю, навряд чи відбудуться зміни. Законопроект не підтримають. Поки що, таких чітких аргументів не має. У сучасному інформаційному світі знайти спосіб придбати іншу незареєстровану сім-карту чи мобільний телефон не стане проблемою. Тому або цей законопроект матиме дуже чітку інформаційну кампанію – чому він необхідний, або його просто не буде.
Формально даний законопроект нічим не обмежує права та свободи людей. Ніде ж не написано, що коли береш телефонний номер, то він має бути анонімний. Але українці звикли до анонімності й вважають це ліберальною свободою, тому й сприймають подібні ініціативи, як обмеження прав і свобод.
