Телетайп: Президент Зеленський і несмішна вертикаль влади

Про результати виборів скажу одне: новачкам щастить, але Володимиру Зеленському карта поперла просто, як Олегу Ляшко, котрий виграв, за його розповідями, своє багатомільйонне багатство в казино. ВАЗу головне тепер пам’ятати, що кожен відсоток, отриманий ним і «Слугою народу» – це тротиловий еквівалент громадського обурення, який вибухне під його троном в разі неуспішності

Можу констатувати, що поки його артистична «чуйка» підказує йому цілком розумні ходи.

І тепер до того, що відбувається.

Так, нема чого поспішати з кандидатурами прем’єр-міністра, міністрів, генпрокурора та інших високопоставлених чиновників! Уряд складає повноваження перед новим складом Верховної Ради, а значить, до прийняття депутатами присяги Володимир Гройсман під ніком «Акелапромахнувся» залишається повновладним ватажком урядової зграї. Так що президент має час ретельно зважувати кандидатури на аптекарських вагах.

Як і суспільство, між іншим. І ось дивіться, яка метушня розкручується під майбутнім коаліційним покривалом.

Юлія Тимошенко самодостатня. Олігархам, політикам, партнерам доведеться домовлятися. На її умовах. З нею. У цьому її сила, що обертається на слабкість.

Тому що Зеленський, ясна річ, хоче, щоб домовлялися з ним. Відповідно, шукає прем’єра, який розбирається в політиці й економіці не краще, ніж він сам. Погодьтеся, що знайти такого непросто, і Святослав Вакарчук – один з небагатьох.

Але уявити собі успішну діяльність уряду під лейтмотивом «Відпусти, я благаю, Відпусти …» не здатні навіть закоренілі кварталівці.

І тому в кандидатах виникає заздалегідь заготовлений Олексій Гончарук, теж ніби від перспективно коаліційної партії «Голос». За біографічними даними він як би адекватний: і нове обличчя (хоча і радив чогось одіозному Степану Кубіву), і розбирається в економіці, хоча керівництвом нічим масштабним непомічений.

Але проблема в тому, що з-за спини Гончарука чітко визирає Джордж Сорос.

Тут треба порозумітися. Я далекий від того, щоб уявляти Сороса у вигляді якогось породження пекла, ми з ним перетиналися особисто і навіть в теніс свого часу грали. Геніальний персонаж, хваткий і цинічний, причому, вік йому не перешкода. Для нього не існує ніяких українських, угорських, американських та інших інтересів – тільки свої особисті. І він буде грати власну гру, заради власного ж виграшу.

А оскільки він стратег, то з іншого флангу, устами Атлантичної ради, Сорос підганяє ще порцію готових побути премєрами в Україні на чолі з Владиславом Рашкованом.

По суті, президенту Зеленському задають питання: «Який з двох сортів сиру в одній мишоловці Вам більше подобається, Володимир Олександрович?».

У подібній ситуації ВАЗ повинен продемонструвати якості грамотного гравця. Виявити повагу до партнерських рекомендацій. Уважно вислухати всіх претендентів. А потім раптом для всіх переграти конфігурацію коаліції і витягнути з колоди джокера, якого ніхто не очікує. І розвести руками перед всілякими Соросами – мовляв, я намагався, але не склалося.

Між іншим, це ж чисті страшилки, що МВФ від нас може відмовитися, і ми всі помремо з голоду (а якщо відмовиться РФ, то від холоду). Відмовиться МВФ, як же … А на кого тоді наші борги повісять? А тут ми ще позов на МВФ в міжнародний суд подамо, щодо того, що нав’язана Україні економічна стратегія повністю списана з програми для малорозвинених країн Африки 70 років, і нам вона абсолютно не підходила. Позов, на порядок перевершує всі наші запозичення. І що тоді, га?

Загалом, залежність з МВФ у нас взаємна, як у молодят. З цього і треба виходити. Судячи з ряду проявів, близькою логікою керується і президент Зеленський, якому (і тільки йому!) і робити остаточний вибір.

А ще мені цікаво, чи стане президентська фракція виконувати ритуальні демократичні танці і віддавати опозиції якісь важливі комітети в Раді? Але при цьому ігнор будь-які ініціативи, від цих комітетів вихідні – згадайте, як Ігор Соболєв буксував в антикорупційному комітеті при ПАПі: дим з під коліс клубами, а машина ні з місця.

Або ж майже всі комітети очолять «Слуги», але позиції комітетів будуть реально враховуватися в парламентській і не тільки діяльності? Як на мене – так однозначно потрібен другий варіант.

Взагалі-то, Зе-команду прийнято обзивати дилетантами, але ці дилетанти достатньо практичні і послідовні. Ситуація з Віталієм Кличком тому підтвердження.

Президент через главу свого офісу зажадав від Кабміну звільнити Кличко з посади глави міськадміністрації. Відповідно, потім він призначить туди свою людину, який перетягне на себе владний і фінансовий вплив, а потім гарантовано переможе на найближчих виборах мера.

Навіщо це?

Для того, що Петра Порошенка почали обкладати силовики, поки боязко, але це тільки початок. А Віктора Медведчука видавлюють з його затишної позиції головного комунікатора з Кремлем. І тіньових грошей у цих двох вистачить, щоб звести з країни до Києва сотню тисяч своїх прихильників. Ясно, що країна це не підтримає, вона навіть Міхеїла Саакашвілі не підтримала, але бузи буде багато. І від столичного мера багато в чому залежить, наскільки цивілізованим і затяжним виявиться подібний проплачений протест.

І взагалі, Зеленський має намір використовувати ситуацію ажіотажної довіри до себе і отримати максимальну повноту влади: і в Раді, і в Кабміні, і в столиці, і на місцях. Так що вважаю дострокові місцеві вибори практично неминучими. Формальна причина? Ну, це нехай депутати у Верховній Раді придумують, їм же відповідну постанову приймати.

До сих пір подібну послідовність у формуванні вертикалі в владі виявляв тільки Леонід Кучма. Може, це повітря таке в Дніпропетровській області, владність навіває? Недарма звідти вийшло стільки керівників радянського і незалежного періоду …

І вже раз згадали про Порошенко, то пару слів про фаворита на посаду Генпрокурора Руслана Рябошапка.

Ось, якщо чесно, який Генеральний прокурор нам потрібен?

• По-перше, мовчазний. Не треба цих вигадок з парламентської трибуни про страшні антидержавні змови, фігурантам яких в результаті навіть хуліганство інкримінувати не вдається.
• По-друге, аполітичний. Не повинен головний силовик обслуговувати президента, або прем’єра, або спікера, або ще когось. Не його завдання топтати опозицію або рівняти лад серед своїх.
• По-третє, результативний. Не цікаво, скільки топ-чиновників або депутатів викликали на допит. Важливо, у скількох вина була доведена, і вони отримали обвинувальний вирок з конфіскацією. І не зобов’язаний генпрокурор садити трьох своїх друзів – у нього взагалі не повинно бути друзів-корупціонерів!

А ось чи є у нього юридична освіта – до лампади! Нехай краще публічний екзамен складе на знання Конституції України, КПК і інших законів. А то у нас вистачає юристів з дипломами, які жодного разу не прочитали Конституцію до кінця.

Руслан Рябошапка на старті виглядає цілком обнадійливо. Ну явно не гірше за своїх попередників. І адже ми пам’ятаємо, що банкує – президент. А далі – як завжди: «по їхніх плодах ви пізнаєте їх».

P.S. СБУ затримала в Ізмаїлі танкер, за допомогою якого росіяни блокували прохід наших військових кораблів під кримським мостом. І порохолюби негайно заспівали, що це такий договірняк з російськими для обмінного фонду. Нісенітниця, звичайно. Але якщо і так, то це правильний договірняк. Петро Порошенко домовлявся з Кремлем про захоплення наших моряків, щоб спробувати зберегти владу. А Володимир Зеленський, виходить, домовляється, щоб цих моряків повернути в обмін на іржаве корито.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»