Давид Сакварелідзе про справу Холодницького, хитрість Луценка і безідейні вибори
Чому триває конфлікт НАБУ і САП і кому він вигідний, про неефективність протидії корупції в умовах, що склалися і можливості проведення праймеріз напередодні виборів президента, розповів гість Politeka Online Давид Сакварелідзе, партія “Рух нових сил”, в 2015-2016 рр. заступник генпрокуратура України.
Про підозри Холодницького в зливі інформації
Весь цей скандал, який розгортається навколо НАБУ і Антикорупційної прокуратури, означає фактично тимчасове заблокування і кінець роботи НАБУ і САП. Це ненормально, коли з одного боку в ролі обвинувача ми бачимо главу антикорупційного бюро, а з іншого боку в якості відповідача – головного антикорупційного прокурора країни. На тому тлі, що у людей були великі очікування від роботи цих двох органів, я не думаю, що в такій ситуації буде можлива їхня нормальна взаємодія і співпраця.
Хто б в цьому не був замішаний, а в таких випадках завжди замішана влада, олігархат – вони домоглися своєї мети. Вони реально і надовго заблокують, і перекинуть в сумбурне минуле або майбутнє ці два органи, які всі намагалися берегти і підтримувати. Я думаю, було очікувано, що ця ситуація довго не протримається. Без глобальних змін у вищих політичних колах, які створюють такі органи і ставлять перед ними завдання, ми нічого втішного очікувати не повинні.
Луценко – хитрий політик, він бачить в цьому політичний бонус для себе, тому ніхто нікого чіпати зараз не буде.
Кваліфікаційна комісія – це орган, який заново набирав Луценко. При першій же можливості потрібно їх всіх розігнати: і самоврядування прокурорів, і КДК. Це повна маячня: в країні, де потрібна реальна антикорупційна війна і консолідація силовиків, щоб швидко досягти результату, купа людей, які не несуть ніякої адміністративної та юридичної відповідальності, яких подають іноземцям як якусь демократичну перемогу і самоврядування прокуратури, хоча всі переконалися, що там ніякої демократії немає. Рано чи пізно їх потрібно розігнати.
Про необхідність Холодницького подати у відставку
Це його особисте рішення. У нього свої аргументи, своя правда. Якщо він подасть сьогодні у відставку, нічого не зміниться. Буде новий Холодницький, новий конфлікт закладений апріорі, його будуть перетягувати в різні політичні сторони, щоб за когось заступитися, ніколи це нормально не запрацює. Давайте дивитися ширше, а не просто займатися листотворчістю і залишатися постійно в стаді маленьких точкових протестів, давайте разом щось міняти, якщо ми цього хочемо. Якщо ні – все буде тривати нескінченно і ніякого результату не буде.
Мені дуже сумно, тому що я сам чимало зробив для того, щоб це бюро сьогодні було, щоб у нього була можливість працювати. Можливо, інший би не поліз на нашому місці сваритися з якимись насіровими, мартиненками, енергоолігархами і мільйонерами, криміналітетом, трухановими і т. д., як робили наші хлопці з нашої команди. Ми хотіли, щоб ці органи працювали чесно, порядно, щоб вони виходили на результати.
Про висунення Юрія Дерев’янка в президенти і можливі праймеріз
Праймеріз – це голосно сказано. Одна маленька політична сила, не маючи необмежених ресурсів, як інші олігархічні партії, не в змозі організувати і провести праймеріз. Ми заявляли, що готові включитися в цей процес, якщо там буде достатня кількість авторитетних організаторів, яким довіряє суспільство. Юрій Дерев’янко заявив про бажання йти в президенти, в тому числі і про бажання брати участь в такому народному праймеріз. На жаль, такої праймеріз не виходить, незважаючи на наше велике бажання.
Я особисто останні кілька місяців провів у переговорах з різними відомими політичними діячами, яким довіряють або які поки не відомі. Це дешевше і набагато ефективніше, ніж розвішувати білборди, роздавати гречку, проводити стандартну кампанію, яку ведуть інші політики. На жаль, ми отримали відмову від більшості таких лідерів: хтось відмовився, хтось тягне час, хтось хоче приєднатися після початку. Цей процес не працює. Я не буду переконувати людей, які хочуть щось міняти, що потрібно діяти і бути лідером, марно весь час про це говорити, якщо вони самі цього не розуміють.
Тут потрібен крупнокаліберний інтелектуальний і безкомпромісний лідер, який для себе зробить вибір, як зробив Пашинян в Вірменії, який будь-якими мирними цивілізованими способами досягає своєї мети. Було б добре, якби такого Пашиняна ми знайшли в українській реальності. “Рух нових сил” сьогодні готовий приєднатися до такого процесу. Дерев’янко не заявляв, що готовий бути кандидатом від “Руху нових сил”, він просто готовий йти в президенти. Поки ж “Рух нових сил» не висував офіційно кандидата.
Ми взагалі не готові сідати за стіл з шулерами, щоб брати участь в президентських виборах.
Навіщо нам набирати якісь маленькі відсотки на тлі величезної скупки голосів олігархічними кампаніями? Ми мислимо глобально, використовуємо сучасні важелі демократії, збираємо людей, підкріплюємо це цивілізованими методами. Ця стратегія буде працювати, якщо ми зможемо перевернути стіл, за яким ці шулери дуже добре себе почувають. Для мене особисто нерозумно брати участь в президентських виборах, тому що так потрібно – відбирати голоси у когось у більш здоровому глузді, якщо не зможеш нічого змінити.
Про президентські вибори як старт парламентської кампанії для багатьох
Ми вважаємо, що парламентська кампанія повинна бути велика і коаліційна. Ці президентські вибори будуть чистим змаганням грошей, там взагалі не буде ідей. Це змагання, хто більше витратить, хто більше поставить білбордів, на чиєму боці буде більше олігархів, хто побудує і буде утримувати сітки в регіонах.
У боротьбі, де конкурують гроші без ідей або імітація ідей, ми участі не братимемо. Сумно за всім цим спостерігати. Якщо ми зараз висунемо кандидата, на що нам цілитися потім? Провести в парламент 10-15 чоловік? Це ж нерозумно, це не те, за що ми боролися і боролися останні чотири роки.