Микола Томенко про контрабанду, піар влади та те, звідки нами керують олігархи
Як функціонує схема контрабанди в Європу українського лісу-кругляку та яким чином її знищити, чому влада безвідповідально ставиться до цього питання і до питання екології, та за якими принципами зараз живе Київ, розповів гість Politeka Online Микола Томенко, голова політичної партії “Громадський рух “Рідна країна”.
Щодо схем контрабанди лісу-кругляку
Наша найбільша біда не у відносності законів, а в тотальному цинічному невиконанні, що ганебно. Коли ми починали боротьбу з лісовою мафією, це було дуже непросто. Нагадаю: законопроект губився, ми вимагали висунути його на голосування, потім торпедували його, президент не хотів підписувати, я подав до Вищого адміністративного суду, на 39 закон підписано, потім уряд Яценюка сказав, що ніколи це не виконуватиме тощо.
Тривала історія передувала появі закону, а потім діяла нахабна формула – просто не виконувати закон, вивозити ліс у контрабандний спосіб.
Була й більш хитра схема: великий дуб пиляли навпіл, щоб за документами назвати це дровами, а дрова вивозити не було заборонено. Перший висновок: лісова мафія в Україні можлива лишень за підтримки високопосадовців або їхніх сімей. Якщо подивитися на всі ланцюжки цієї схеми, вона неможлива лише на рівні лісгоспів.
Лісгоспу треба якось перевезти, а це “Укрзалізниця”, потрібна податкова декларація, а це податкова, митні переходи – це митниця, прикордонники, дорогою вас іще й СБУ може перевірити, поліція тощо. Тобто не може якийсь дрібний чиновник лісгоспу, заплативши хабар місцевому міліціонеру, вивезти таку кількість лісу. Це державно-корумпована лісова мафія, яка працює. На жаль, влада, не лише в цьому випадку, не виконує закон, знайшла, як це робити.
Я підтримую новий законопроект про кримінальну відповідальність за невикористання нашого закону та долучення позиції “Дрова”, але мені здається, що базове все ж таки не це. Базове – як зруйнувати лісову мафію, щоб вона не функціонувала. Трошки смішними видавалися засідання уряду, Гройсман сказав, що дізнався, що у нас корупція, мафія, буде створено спеціальну комісію, у вересні все стане на свої місця. А я ще раз вас інформую, що ланцюжок під назвою “лісова мафія” складається з лісгоспів, а це Держлісагентство, яке досі не має керівника, “Укрзалізниці”, податкової, які теж не мають керівників. Тобто все це мусив зробити уряд, а не ВР, президент.
Уряд за три роки не зробив нормальну кадрову державну політику в цій сфері. Ба більше, вони навіть наш закон не виконали.
Наша ідея полягала в тому, щоб лісова та меблева галузь розвивалися. Наприклад, якщо ми робимо тільки пиломатеріали з нашої деревини, то 60-70% залишаємо в Україні. З цього можна багато чого зробити. Власне цілісна частина – це третина або трошки більше деревини. Ми її продаємо, це більше не заборонено. Наша ідея була підняти галузь, створити робочі місця. У прикінцевих положеннях нашого закону було написано: “Кабінету міністрів розробити комплексну державну програму розвитку лісової галузі України”. Де ця комплексна програма? У нас три роки не лише начальника немає, а й розуму.
Західна Україна та частково Центральна мають багаті лісгоспи, які заробляють, а Південну Україну завжди дотували, бо там нічого рубати, там висаджувати треба, інакше будуть пустелі в Херсонській та Миколаївській області. Три роки на лісгоспи цих областей ні копійки не виділяють – нічого висаджувати, скоро Олешківські піски будуть на всю територію. Уряд не виконав припис нашого закону. Зрозуміло, що треба робити електронні реєстри, ми мусимо прослідковувати шлях кожної деревини. Цей реєстр також не зроблено.
Я знайшов базову статтю 294 нашої угоди з ЄС: “Сторони зобов’язуються працювати разом для покращення правозастосування та управління в лісовій галузі та сприяти торгівлі легальною та сталою лісовою продукцією”. Де написано, що треба вивозити лише ліс-кругляк та дуб? Хіба пиломатеріали та пелети – не стала лісова продукція? Це первинний рівень обробки. Але ми у цих бідних Рівненській, Волинській, Житомирській областях хоч елементарно працевлаштуємо людей.
Ще одна позиція, про яку ніхто не говорить – енергозбереження. Подивіться на досвід Фінляндії: коли вони почали втрачати залежність від Росії, повністю перейшли на альтернативні джерела. У них кожна гілочка використовується, переробляється, палити нічого не можна. А у нас “Автодор” уздовж доріг спочатку вирубує дерева на продаж, а гілки палить прямо на дорозі. Така безгосподарність, ніби ми якась багата країна з погляду енергетики.
Екологія, національна економіка та енергозбереження – як мінімум три дуже важливих питання в цьому зашито.
Звичайно, це корупція, яка не лікується законом. Вона лікується системною роботою. Нам далі треба, щоб парламент та медіа контролювали. Президентське вето на цей закон парламент точно не подолає, для мене це очевидно. Закон проголосували, здається, 233, а треба 300. Це означає, що буде нова редакція закону, у вересні буде розгляд, сподіваюся, президент підпише. А з європейцями треба дебатувати та їм пояснювати. Насправді це міжнародні торгові компанії, які на нашому лісі заробляють і працюють. Нам треба навести аргументи, що ми теж зацікавлені, щоб у нас економіка розвивалася.
Мені здається, що історія довкола українського лісу тестова. Вона показує, яка ситуація в країні, як нам вести міжнародну торгівлю, як розвивати економіку. Це одна з галузей, які ми найшвидше можемо перезавантажити. Колись київські меблеві фабрики були одними з найкращих як мінімум у Радянському Союзі. Чому ми від первинного рівня обробки не перейдемо до меблевої галузі? Для цього треба стимулювати. Ми такі закони розробляли, щоб нове обладнання купували тощо. Історія тестова, будемо контролювати і сподіватися, що у вересні вона вирішиться.
Щодо офіційного статусу вирубування
Переважно офіційно, бо обмежувальних речей немає. Є обман щодо того, що рубають. Є стиглий ліс, який треба рубати, але рубають той, який ближчий до доріг, щоб логістику скоротити. Є санітарні вирубки, коли, наприклад, у ліс потрапив короїд чи ще щось. Перша хитрість – кажуть, що це санітарна вирубка, а насправді – промислова. Тут відбуваються маніпуляції з документами. Друга маніпуляція – це дрова.
У Румунії фіксують, що заїжджає ліс-кругляк, а в нас фіксують, що виїжджають дрова.
У нашому законі ми заклали один електронний реєстр – реєстр дозволів. Дозвіл отримали, але ми не знаємо, скільки ви вирубали: 1000 чи 10000. Краще нам братів-європейців, а вони зобов’язалися разом із нами працювати для відкритості й публічності в цій галузі, накрити ліси комп’ютерним контролем, щоб ми чітко бачили рух деревини. Але для цього треба хоча б керівника призначити, розробити нормальну стратегію розвитку лісництва, технічно все це забезпечити. Це можна зробити, хоча й не так швидко. Сьогодні ми європейців маємо зробити нашими союзниками, щоб була легальна торгівля в інтересах європейських країн та України, а не контрабанда.
Щодо ситуації з бурштином
Не подолавши контрабанду в одній галузі, не можна бути ефективними в іншій. Інструменти ті самі – чітка публічна діяльність у цій сфері. Все одно ми приречені легалізувати бурштинову діяльність: реєструвати людей, дивитися, скільки вони зробили, щоб вони екологічно після себе відповідними угодами закривали ці ями. Єдина, на мою думку, правильна формула – обов’язковий аукціонний продаж через біржу. Інакше ми не порахуємо. Це затихло.
Я думаю, що там просто смотрящі змінилися, по-новому домовилися, тому щодо бурштину трохи затихли. Але бюджет не отримує належну суму від бурштинової діяльності, екологія страждає. Це так само інший піар. З’явився закон, преса звернула на нього увагу – тепер боремося з лісом. Це історія ліквідації пожеж. Якщо тут погасили, це ще не означає, що там не виникне. Без системи нічого в цій галузі не буде. Коли ми говоримо взагалі про екологію, ментально влада не вважає це проблемою. Це сумно. Вже згадали бурштин. Давайте згадаємо ще сміття.
За різними показниками, у нас близько 5% території України покрито сміттям. Жодного закону не ухвалено, жодної державної програми немає про переробку сміття.
Україна не переробляє побутове сміття. Кияни не хочуть сортувати сміття, бо розуміють, що потім усе одно все поїде на один полігон. Це теж, до речі, зобов’язання за нашою угодою про асоціацію, що з 1 січня норма закону про роздільне сортування набула чинності. Для цього треба пояснювати людям, робити рекламу, окремі відерця в квартирах. Відповідно, треба, щоб вивозили на різні підприємства. Поки що всі прекрасно розуміють, що ми лише робимо вигляд, що окремо сортуємо, а насправді вивозимо на один полігон.
В екологічному мисленні ця влада, на жаль, не відрізняється від попередніх. Це тільки короткі гроші. Ми ліс продали – і нам ще компенсатор ЄС дасть 500 млн. Ну, ми їх проїмо, а що далі? Ми пропонуємо піднімати національну економіку, яка працюватиме, а уряд пропонує проїдати гроші за короткий термін. Без розуміння розвитку національної економіки та збереження екології всі шляхи неправильні.
Щодо нещодавнього потопу в Києві через зливу
Сьогодні перемогла концепція “побудова Києва для іноземців, забудовників, великого бізнесу”. Це не Київ для киян, для комфортного проживання, нормальної якості життя людини. Лише щось підмазують перед великими заходами. За п’ять років, коли Кличко при владі, не було відремонтовано жодної каналізації. КМДА говорить, що все добре, а “Автодор” та інші кажуть, що насправді це проблема. Каналізація лише на Броварському проспекті – це 190 млн грн, і кілька років. А потрібно робити не лише там.
Влада робить короткі піар-речі: то найбільший прапор, то найдорожчі сходи, то різні історичні потвори на в’їзді. Більше ніж 100 млн ми платимо з бюджету, щоб утримувати пропагандистські медіа київської влади, а на каналізації, паркінги, злив води при будівництві доріг грошей немає. Тому ми цей колапс й отримали. Спроба влади перекласти відповідальність на Берлін жалюгідні. По-перше, вони нас обманули. Вони сказали, що за день випала тримісячна норма, насправді ж – двомісячна. Це справді багато.
Але що це за фантастична несподіванка, що влітку йде дощ? Така сама, як і сніг узимку. Мусили бути готовими. Потрібна стратегія.
Київ розвивається не системно, а в інтересах забудовників та іноземців. Разово підфарбували до приїзду гостей – а потім усе розпалося. Це хибна концепція. Потрібно робити системні тривалі проекти на кілька років. Завод із переробки сміття, система каналізацій, водопроводи. Програма “Питна вода” в Києві не фінансувалася років 10. Що ми п’ємо – ніхто й не запитує, бо всі й так добре розуміють. Звичайно, треба змінювати систему управління. Керують то з Маямі, то з Америки. Якби вони та їхні сім’ї тут жили, таких непопулярних рішень, як про підвищення вартості проїзду, не було б.