Ігор Луценко: де-факто в Україні немає уряду

Про майбутнє Антикорупційного суду, головних корупціонерів у державі, вигнання Данилюка, боротьбу за сфери впливу та узурпацію влади розповів гість Politeka Online Ігор Луценко, народний депутат України від фракції “Батьківщина”.

Щодо голосів від “Батьківщини” за Антикорупційний суд

“Батьківщина” вважає, що Україні потрібен Антикорупційний суд. Безумовно, потрібен незалежний суд. Якщо є якийсь мінімальний шанс, мої колеги вирішили натиснути кнопку “за”, розуміючи, що це натискання дає 1-2% шансу, бо процес створення Антикорупційного суду, його подальшого фінансування контролює президент, тобто головний корупціонер, через органи Вищої ради правосуддя та Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Ми вважаємо, що не робимо гірше, даючи можливість рухатися вперед ідеї Антикорупційного суду. Але ми чітко зазначили ті засади, на яких ця ідея зможе запрацювати, отримати шанс на життя. Це саме незалежність від президента, від того, хто, по суті, зараз очолює всю корупцію в державі.

На практиці це можна реалізувати так, як ми реалізовуємо більшість ідей, котрі з’являються завдяки опозиції: шляхом політичного тиску з боку опозиції, шляхом громадського тиску з боку громадських організацій та шляхом тиску з боку міжнародної спільноти. Інших шляхів зараз немає. Ні більшість, ні президент на сьогодні не є, на жаль, джерелом конструктивних змін. Є шанс, що колосальна суспільна увага до процесу створення Антикорупційного суду призведе до того, що цей суд буде хоч трошки кращим, ніж усі інші, котрі у нас є.

Щодо відставки Данилюка

Я не голосував за його відставку, оскільки вважаю це внутрішніми проблемами керівної коаліції. На сьогодні уряд є набором випадкових осіб, він не є командою. Якимось чином допомагати у внутрішніх розбірках я не хотів би.

Я про це краще говоритиму з тієї позиції, що в нас де-факто та де-юре немає уряду.

У нас немає керівної коаліції де-юре, де-факто вона є: колишні регіонали в різних формах, БПП, “Народний фронт”, “Опоблок”. Такий стан справ. Я вважаю, що якщо у них є проблема з Данилюком, нехай вони самі її вирішують. Вони разом влаштували цей “уряд”, нехай самі дають йому раду.

Данилюк був ставлеником одного з угруповань, котре виявилося менш сильним у цій боротьбі, ніж інші. Це одна з наближених до президента груп, інша група – Гройсман і Ко. Вони між собою посварилися, не знайшли спільну мову з приводу дерибану бюджету, маніпулювання доходами тощо. Справді, за Данилюка були певні позитивні новації, але були й негативні. Ми розуміємо, що робота податкової, за яку так боровся Данилюк, йому не сподобалася аж до публічних демаршів лише на 2,5 році роботи.

Тобто до цього його все влаштовувало, з самого початку його влаштовував Насіров? Чому, коли Насіров займався цими схемами, він не прийшов і не, наприклад, написав листа іноземним партнерам або українському народу з приводу того, чим займаються голова Державної фіскальної служби України та його заступник? Але в певний момент, коли відбувся персональний скандал із Гройсманом, Данилюк сказав, що він реформатор і ближчий до Заходу. Не треба ділити на хороших і поганих, треба загалом оцінювати роботу цієї “команди”.

Щодо підпорядкування ДФС безпосередньо уряду

Це не має нічого спільного з тим, що ми називаємо державницькою політикою, тобто політикою щодо здійснення влади, певних програм, досягнення мети. Це просто для того, щоб узяти собі в руки ще один корупційний інструмент. Вони просто виривають із рук один в одного цей надзвичайно потужний інструмент у вигляді податкової. Треба розуміти, що зараз і НФ, і БПП, і всі інші, хто їх підтримує, відповідальні за роботу Податкової служби.

Вона робить те, що робила завжди – займається рекетом, тобто створює проблеми для підприємств, а потім їх за хабарі розрулює.

Таку діяльність хоче координувати практично будь-хто у цій державі, хто має корупційні амбіції, зокрема й нинішній уряд. Я дуже негативно ставлюся до цих процесів. Податкову потрібно обирати прямим голосуванням, чесно кажучи. Коли будь-яке політичне чи мафіозне угруповання проходить до влади, воно туди обов’язково ставить свого смотрящєго. Народним прямим голосуванням обираємо чесного фахового юриста очільником податкової – і хай він звітує перед судом і українським народом, а не перед ставлениками кулуарних суперечок чи інших партій. Я не розумію, чому так не можна зробити. Чому США не запропонують обирати суддів прямим голосуванням, як у них? Це все відбувається на рівні штату. Так само прокурорів. У них виборність – це основа демократії. У нас же невідомо що. За Кучми, за Януковича, наприклад, відбувалася просто узурпація влади.

Щодо ідеї виборності органів влади

Ми просуваємо її в тих формах, у котрих можемо. Звісно, ми підтримуємо суд присяжних. Ми дуже критично ставилися до того, що відбувалося з так званою судовою реформою: це і зміни до Конституції, і так звані кодекси тощо. Ми завжди їх критикували, особливо фахові юристи в нашій фракції, зазначаючи, як має бути. У нас часто питають, чому ми чогось не робимо. Бо у нас доступ до ЗМІ не дуже частий, а говорити треба про якісь конкретні речі, які стосуються сьогоднішнього виживання держави. Фракція починає говорити про судову реформу, коли про це триває кампанія в ЗМІ, бо тоді у нас є шанс бути почутими.

Щодо нападів на проукраїнських журналістів у Одесі

Я був одним із ініціаторів звернення народних депутатів до секретаря Ради національної безпеки й оборони Олександра Турчинова із проханням організувати засідання щодо ситуації в Одесі – часті напади на проукраїнських журналістів. Поки що реакції немає. Річ у тім, що наша держава, якщо суто формально чекати відповіді, просто не може працювати. Це означає, що мені, можливо, найближчими днями потрібно буде особисто йти до Турчинова на прийом, щоб послухати, що заважає РНБО зайнятися цим питанням. Зараз ніхто парламент не поважає, тому не звертають увагу на якийсь лист від депутатів. Ми маємо наслідки цього: системні напади в Одесі, терор підприємців із боку СБУ тощо. Купа негативних процесів, зав’язаних на силовиках, які небезпечні втратою державності та суверенітету.