Владислав Дзівідзінський: нинішня влада загралася в укріплення свого впливу

Про якісний рівень ухваленого закону про трансплантацію, ситуацію навколо нового складу ЦВК, ймовірність перемоги президентської сили на майбутніх виборах та важелі, які вона використовує, розповів гість Politeka Online Владислав Дзівідзінський, політичний експерт.

Про визначні події минулого тижня

Якщо говорити про внутрішню політику нашої держави, то, безумовно, пленарний тиждень порушив багато питань і дав можливість проаналізувати, на що здатна нині Верховна Рада і куди ми рухаємося. Він мене розчарував, я передбачав більш активні та важливі речі, які порушуватимуть у парламенті, бо напередодні літніх канікул є ключові моменти, які треба ухвалити, наприклад Конституційний суд та ЦВК. Але ми рухаємося, можемо бачити проміжні підсумки та оцінювати загальні тренди української політики.

У нас настільки суспільство і всі сфери життя заполітизовані, що коли робиться будь-яка дія, особливо основного законодавчого органу держави, на користь тієї чи іншої галузі чи людей – це позитивне явище. Я радий, що ВР за цей тиждень ухвалила справді революційний для України закон про трансплантацію органів. Будь-який напрямок, який вимагає до себе уваги, цю увагу отримує регулярно, але це поза межами закону.

Український закон або обмежує трансплантацію, що було раніше, або її прямо забороняє. Проте ці процеси у нас відбувалися. Це призводить до складних внутрішніх процесів, коли або помирають люди через відсутність органів, або лікарі зважуються на порушення закону, аби врятувати комусь життя чи заробити на цьому гроші. Коли Верховна Рада бере на себе зобов’язання і переводить суспільно-технічне питання в законодавчу площину, визначає межі – це те, заради чого в принципі цей орган й існує.

Я позитивно і високо оцінюю цей закон, він на часі, конструктивний, прогресивний, під час його написання використовували найкращі законодавчі акти і приклади з інших країн. Якщо справді будуть працювати ті механізми-запобіжники, які там закладено, і ми будемо в законодавчому просторі рухатися щодо обмежень та ризиків, які можуть виникнути, то він дасть величезну користь у цьому напрямку.

Про необрання нового складу ЦВК

Процес справді складний. Нинішня влада дуже істотно загралася в підбір та укріплення інструментів впливу на ситуацію в країні. Насправді за Конституцією президент є слабшою фігурою, ніж зараз. Намагання контролювати ті чи інші галузі притаманне будь-якій владі, але в нас відбувається порушення цього балансу. На сьогодні прем’єр-міністр, який у парламентсько-президентській республіці мав би відігравати першу роль, її не відіграє.

Центральна виборча комісія – не більше ніж інструмент контролю за процесом виборів. У нас 2019 рік є виборним. Під час цих виборів із високою ймовірністю може змінитися влада в країні. Але це не так, як у цивілізованих країнах, де верховенство закону гарантує всім учасникам політичного процесу захист.

У нас це може призвести до зміни олігархічної карти, тобто зміни правил гри для великого бізнесу.

Це може за собою потягнути політичні переслідування для сторони, що програла. Ставки настільки високі, що жодна зі сторін не може собі дозволити – особливо та, яка це контролює, тобто президентська політична сила – не скористатися цим інструментом. Якщо зважати на антирейтинг чинного президента та невеликі рейтинги його підтримки, ймовірність того, що він може програти вибори, надзвичайно висока.

Якщо дивитися на сукупність рейтингів, які ми побачили за останні п’ять місяців, ми розуміємо, що ідеологічний, політичний опонент у вигляді Юлії Тимошенко є реальною загрозою не лише для втрати посади президента, а й для всього його оточення у всіх сферах, передовсім у бізнесових. Це означає, що зараз ЦВК – інструмент впливу.

Про контроль із боку президента

Сьогодні ми чули заяви А. Герасимова, що вони вже готові голосувати за ЦВК, але лідери певних фракцій затримують цей процес. Він не розуміє причини, а я розумію. Вони хочуть мати своїх представників. Для легітимації цього органу в державі, щоб його визнали в суспільстві та визнавалися результати його роботи, щоб ми не бачили нових майданів, необхідні представники різних поглядів, передовсім парламентських фракцій. Нагадаю, що має бути обрано 13 членів ЦВК, а нині 14 кандидатів.

Згідно з риторикою Юлії Тимошенко, яка дуже часто й активно виступає на центральних телеканалах, є певний ризик того, що саме кандидат від БЮТ не потратить до складу ЦВК. Якщо там не буде представників від БЮТ та “Опоблоку”, то говорити про легітимність цього органу не доводиться. Більшість представників афілійовано або БПП, або НФ, або безпосередньо президентом.

Це чіткий сигнал про бажання прямо або опосередковано контролювати склад ЦВК та результати її діяльності.

Це не сприяє розвитку демократії, верховенства права. Говорити про якісь реформи, якщо не представлено всі політичні сили в ключовому органі, не доводиться. Єдине, що мене справді радує – у нас ще є час, на відміну від ситуації з Конституційним судом. Активна діяльність починається за три місяці до початку виборів, а підготовка – за півроку. Тому в вересні ще можна буде розглянути питання ЦВК.

Про можливість лишитися без ЦВК взагалі

У нас відбулося шість етапів виборів до ОТГ. Результати цих виборів навряд чи влаштовують президентську силу, бо вони хизуються тим, що керівники тих чи інших рівнів влади в ОТГ є переважно представниками БПП, але лідер опозиції говорить про те, що якщо йдеться про процентний склад рад, то усі шість хвиль виборів продемонстрували, що перше місце за списками посідає Блок Юлії Тимошенко. Це певна тенденція, вона лякає президента.

Якщо один із технологічних ходів, які розробляються на Банковій, має на меті зупинити подальше проведення інших етапів виборів до ОТГ, де, напевно, продовжиться цей тренд – можуть перемагати представники БЮТ – то це, мабуть, дієва технологія. Якщо ми говоримо про те, що склад ЦВК може перенести дату проведення президентських виборів, то, повірте, у президента значно більше можливостей у законний спосіб скасувати чи перенести дату проведення президентських виборів.

Незадоволеність суспільства від нездатності Ради ухвалити новий склад буде настільки великою, що принесе більше негативу. У нас уже два роки нелегітимна ЦВК, яка провела легітимні вибори, результати яких визнало суспільство. Тому це не є настільки великою проблемою, а радше шантаж від представників коаліції, щоб ухвалили в зручний момент це рішення у зручній редакції.