Микола Полозов про секрети Путіна та виживання в окупованому Криму

Про звільнення Умерова та Чийгоза

Усі укази президента публікують на офіційному сайті Адміністрації президента Російської Федерації, але інформації про Умерова та Чийгоза там не виявилося. Я та мій кримський колега направили адвокатські запити в Адміністрацію президента Путіна з вимогою надати інформацію щодо цих указів, чи виносилися вони взагалі. Якщо виносилися, то яка інформація в них міститься. Нам прийшла відповідь, що інформацію не буде надано, оскільки ці відомості належать до обмеженого доступу, тобто засекречені. На основі чого – це велике питання. Річ у тім, що у Конституції Росії є стаття 24, яка прямо говорить, що якщо державний орган чи посадова особа винесли якийсь акт, який зачіпає права та свободи людини, то ця людина має право знати, що за документ щодо неї було винесено. Власне, на цьому і побудовані наші позови. Вимагаємо від Адміністрації президента Путіна надати цю інформацію щодо Чийгоза та Умерова. Ми вважаємо, що засекречування абсолютно незаконне.

Хто ухвалював рішення про засекречування – нам достеменно не відомо. За законом, рішення про засекречування актів, які виносить президент, ухвалює голова Адміністрації. Є така практика, що у випадку, коли відбувається обмін іноземних агентів, шпигунів, яких було засуджено в Росії, на російських шпигунів, яких було засуджено в іншій країні, їх також за допомогою процедури помилування звільняють від кримінальної відповідальності, а ці укази засекречують. Але ми знаємо, що ні Чигойз, ні Умеров нічиїми агентами не були. Була інформація в турецькій газеті «Хабер тюрк» про те, що нібито натомість передали двох російських агентів, які планували на території Туреччини скоїти вбивство декількох чеченських опозиціонерів. Можливо, це пов’язано з цим, ми не знаємо. Цей судовий процес і спрямований на те, щоб докопатися до істини.

Сподіваюся, що під час судового процесу нам усе ж таки вдасться розсекретити документи. Інакше, якщо нам буде відмовлено, ми послідовно пройдемо всі інстанції на території Росії, звернемося у Європейський суд. Звичайно, він підтримає нашу позицію.

Те, що зараз відбувається в окупованому Криму – це тотальне беззаконня з боку російської Адміністрації. Чи готовий Кремль перетворювати доволі драматичну історію Чийгоза та Умерова на фарс і заарештовувати їх іще один раз? Думаю, що з більшим ступенем імовірності Кремль піде вже второваною стежкою. Мустафі Джемілєву, Рефату Чубарову було заборонено в’їзд у Крим. Коли вони приїжджали, на адмінкордоні російські прикордонники просто їх не пускали. Мені здається, що цей варіант буде більш реалістичним, ніж іще раз заарештовувати Чийгоза та Умерова.

Підстав для того, щоб не допускати їх на батьківщину, немає. Але ми розуміємо, що фактично вигадані обставини можуть мати місце. Тобто, умовно кажучи, якийсь співробітник ФСБ просто напише, що вони загрожують безпеці Російської Федерації, як це було у випадку з Мустафою Джемілєвим. І все, йдіть судіться, робіть що завгодно.

Про ситуацію в окупованому Криму

Зараз ситуація в Криму доволі важка. Наприкінці минулого року було порушено нову справу – так звану справу Віджіє Кашка. За вимагання взяли під варту кількох ветеранів Кримськотатарського національного руху. При затриманні 83-річної Віджіє Кашка настільки непропорційно застосували силу, що в результаті цього впливу вона померла. Після затримання вона загинула в швидкій допомозі дорогою до лікарні. Все це літні люди. Це свідчить про те, що тепер російська влада переслідує не лише молодих чоловіків кримських татар, а не щадить нікого: ні старих, ні дітей.

Окрім того, там доволі великий обсяг адміністративних справ. Після чергового випаду російської влади сотні кримських татар вийшли з поодинокими пікетами. Хоча за російськими законами не потрібно жодних узгоджень, усіх їх було оштрафовано. Суди тривали і після Нового року. Ця динаміка, мені здається, лише збільшуватиметься. У 2018 році, безумовно, будуть нові арешти, нові затримання і нові зламані людські долі.

У Криму я фактично безвилазно пропрацював два роки. Міг на власні очі спостерігати, що відбувається. Очікування жителів Криму від приходу Росії виявилися не виправданими. Вони думали, що та картинка, яку пропагандистські російські ЗМІ демонструють, це правда. Правдою це не виявилося.

Рівень життя дуже впав. Кримська економіка, яка стояла на двох стовпах – туризм і аграрне господарство – зараз у занепаді. Туристи туди не можуть приїжджати. Насамперед тому, що значна кількість туристів приїжджали залізничним шляхом, а залізничного сполучення з Кримом немає. Літаками туди людей не навозиш. По-друге, рівень сервісу залишився колишнім, а ціни дуже зросли. Ціни там значно вищі від київських. Вони московські. Тому навіть ті бюджетники, яких Росія завозить, жодного впливу на економіку Криму не мають, бо у них просто немає грошей.

Що ж до сільського господарства, то без води нічого виростити неможливо. Своєї води в Криму практично немає. Після закриття Північно-Кримського каналу ця галузь теж серйозно занепала.

Непогано на півострові почуваються ті, хто якийсь стосунок має до органів державної влади, до силовиків, але загалом рівень життя дуже впав. Тому багато з тих, хто схвалював прихід Росії, зараз уже починають ставити питання. Інший момент, що в Росії питання особливо не поставиш, можуть і по голові настукати. Тому невдоволення зростає і буде лише зростати.

Що ж до референдуму. Вибірка нерепрезентативна. Референдум проводився під дулами автоматів. Умовно кажучи, багато тих, хто навіть сходив на референдум тоді, зараз уже дедалі більше і більше дивляться в бік України. Але це не стосується кримських татар. Кримські татари навіть у найважчі часи, в 2014-2016 роках, переважно зберігали патріотичні позиції, прихильність до територіальної цілісності України. Звичайно, величезне значення для них мали позиції лідерів, насамперед Мустафи Джемілєва. Незважаючи на те, що зв’язки з Україною так чи інак рвуться, наразі саме позиція кримськотатарського народу, напевно, є основною сполучною ниткою, яка не дає можливості остаточно розірвати стосунки між жителями України в материковій частині та в Криму.