Єгор Фірсов про повернення Саакашвілі та боротьбу влади з конкурентами (відео)

– Останній раз, коли ми з вами бачилися, ви ще були народним депутатом, зараз ви вже без мандата. Скажіть, будь ласка, як вам живеться після того, як втратили мандат – легше чи важче?

– Це одне з найпопулярніших питань. Більш того, не тільки серед журналістів, а й серед депутатів, які залишилися в парламенті. Усі зустрічають мене і кажуть: ну як там на волі? Є ж депутати, які з першого скликання і по сьоме-восьме були в Раді. Їм зазвичай важко, після 20-25 років, опинитися поза парламентом. А я живу так само, як жив до цього. Я – юрист за освітою, заробляю собі на життя юридичними консультаціями. У мене не було шоку або удару – як же так, я втратив владу. Така наша доля, молодих політиків, – зараз чимось жертвувати. Вже потім, сподіваюся, ми прийдемо до влади і нас буде більшість. Тому що зараз нас – меншість.

– Ви молодий політик. Ще десь у 2011 році почали свою політичну кар’єру, коли стали помічником народного депутата, потім була політична партія УДАР, двічі були народним депутатом. Кому ви зобов’язані такій стрімкій політичній кар’єрі?

– Я б не сказав, що так стрімко почалася кар’єра. Політика мені завжди була цікава. Ще коли вчився в школі в 11 класі – в Донецьку. Світоглядно підтримував Помаранчеву революцію. Вважаю, що мій умовний шлях почався ще звідти. Що стосується того, кому зобов’язаний… Не дивлячись на те, що з цією людиною я дуже сперечався, але поважаю його і вдячний, що він дав мені такий соціальний ліфт – це Віталій Кличко. Звичайно, якби не він, то молодий чоловік, який не мав багатих родичів або знайомих олігархів, не потрапив би в парламент і не мав можливості висловлювати свою позицію. Цим я зобов’язаний Кличко.

– А партія БПП, яка надала вам можливість вдруге зайти в парламент?

– Їм я не можу дякувати. У мене взагалі не було ніяких розмов, я не давав якихось обіцянок Петру Порошенку або Юрію Луценку. Я реально пройшов за квотою УДАРу, яку надали Кличку за підтримку Порошенка. Партія УДАР підтримала його, як єдиного кандидата в президенти у 2014 році, в ті складні часи. Тобто, не можу сказати «Дякую, Петро Олексійович, що взяли мене в список». Якби була просто супермета – стати народним депутатом, може так і сказав би. Але я йшов працювати, тому що, як юрист, мав певні думки і позицію. На жаль, працювати мені не дали як політику. За мою позицію, за мої висловлювання, мене фактично позбавили мандату.

– Вас його позбавили відразу після того, як ви вийшли з БПП?

– Так.

– Зараз вже пройшло більше року. Аналізуючи ситуацію – це було все ж більше емоційне рішення чи прагматичне?

– Навіть не можу сказати. Це було досить зважене рішення. Перенесемося в ті часи. Я відчував, що є певний склад людей у ​​фракції, які чітко топлять за корупцію, і є частина самостійних. Я виходив із фракції з метою, щоб частина вільно мислячих людей теж могла вийти і сформувати групу на противагу позиції президента. Сформувати групу людей, яка має власну думку і готова президенту про це чітко говорити. Тобто, не прогинатися під його позицію, і власну думку, не те, що лобіювати, але озвучувати. Президент це зрозумів. Він чітко знав мої наміри і те, що якщо пройде ще трохи часу, то вийдуть десятки депутатів з БПП. Тому вирішив зробити такий безпрецедентний крок і позбавити мене мандату, щоб показати всім парламентаріям – ось бачите. Якщо ви матимете власну позицію і протиставлятимете мені свої думки – матимете таку ж історію.

– Тоді ви були і Микола Томенко. Чи радилися ви з Віталієм Кличком, як вчинити в цій ситуації? Він вас підтримував? Які зараз маєте з ним стосунки?

– Відносини рівні. Ще раз скажу: я поважаю його і ціную, що він надав мені цей соціальний ліфт. У деяких моментах я з ним не згоден. Більш того, я був, напевно, єдиною людиною, який аргументував Віталію Володимировичу, чому не треба об’єднуватися з БПП. Ви знаєте, що об’єднання відбулося. І я був єдиною людиною, який сказав, що вибачте – партійний квиток БПП мені не потрібен. Я підписувався під діями УДАРу і Віталія Кличка, а не якоїсь іншої взагалі маловідомої мені партії.

Коли я виходив з БПП, то не радився з Віталієм Володимировичем. Але після цього у нас була розмова. Він уже знав, що мене позбавлять мандату. Пообіцяв, що можливо, допоможе. Але вже на закритому з’їзді було 50 чоловік, які закрилися, підняли руки – і все. Віталія Володимировича на цій зустрічі не було. Не знаю, з яких причин. Потім ми зустрічалися, але я вже не питав.

– Просто цікаво, що він вам після цього говорив, радив щось, підтримав ваше рішення?

– Звичайно, він та людина, яка залежить від президента. Крім того, що він мер, ще й очолює КМДА. А це рішення приймає Кабмін та президент. І фінансування Києва залежить від того, чи синхронізує мер свої думки з президентом. Перейти на якусь конфронтацію або конфлікт Віталій Володимирович не хотів. Тому був не готовий приходити до президента і говорити – ні, це моя людина, тому захищатиму його.

– Тобто ви стали жертвою цієї залежності Кличка на посаді мера від президента?

– Чому жертвою? Якби Кличко мене підбурював вийти, а потім відвернувся – то так. Але це було чітко моє рішення і я несу за нього відповідальність. Я не шкодую. Звичайно, кілька разів думав – що було б, якби залишився. Але якщо перенестися в той час і надати мені таку можливість, зробив би я інакше? Ні.

– Є депутати, які теж говорять, що не згодні з позицією фракції БПП, але бояться втратити мандат і не виходять. Що, маючи цей мандат, вони більш корисні для своїх виборців. Той же Сергій Лещенко, Мустафа Найєм.

– У кожного своє життя і вони несуть за нього відповідальність. Коли так кажуть, ви просто задавайте питання: що саме ви зробили на депутатської посади? Маю на увазі, не п’ять депутатських запитів відправили, а в чому їх користь? Який вам вдалося прийняти законопроект, щось корисне для країни? Наприклад, чи була можливість прийняти нове виборче законодавство?

І друге питання, це взагалі легалізація процесу, який відбувається в БПП. Знаємо, що фракція БПП – це певний фейк, мильна бульбашка. Засідання фракції практично не проходять, рішення не приймаються. Я це знаю, бо був там. І знаю, як приймаються рішення: на телефон надсилають повідомлення, номер законопроекту і навпроти – плюс, мінус. Тобто депутати, фактично, перетворилися на кнопкодавів. І якщо певним людям такий парламентаризм подобається, якщо він дає країні певні плюси – нехай люди самі приймають рішення. Не хочу засуджувати або виправдовувати. Для себе я прийняв рішення, що своєю присутністю в Блоці Петра Порошенка просто не хочу підтримувати корупцію, яка там відбувається кожного дня.

– Про корупцію. Перед літніми канікулами позбавляли недоторканності депутатів – за яким принципом тут діє Генпрокуратура? Чому саме з цих депутатів почали, і чи слід нам вже восени очікувати подання на нових?

– Якщо було шість подань, то треба було приймати шість рішень – про зняття депутатської недоторканності та про притягнення до арешту. Тому, що зняти депутатську недоторканність і не дати Верховній Раді прийняти рішення про арешт, це як розстріл холостими патронами. Тобто, недоторканність зняли, але заарештовувати його все одно не можна. Це – нонсенс. І це перша історія. Друге – коли ми йдемо на вибори, всі групи і фракції обіцяють зняти депутатську недоторканність. Коли мова йде про окремого депутата – всі фракції починають всюди його захищати. На комітетах, на ефірах, на трибунах і так далі. Тобто застосовується супертиск.

Ось як би говорять, що коли знімаємо недоторканність – це чисто популістське рішення. Ні. Зняти з усіх депутатів недоторканність – наступний парламент буде чистіший. Бо набрід, який туди йде – йде в першу чергу за недоторканністю. Продаються місця, тому що є недоторканність. Правоохоронцям, наприклад з НАБУ, складніше розслідувати, так як депутата не можна викликати навіть в якості свідка. Тому це шоу, яке було влітку, дає суспільству чіткий сигнал, що треба максимально вимагати зняття депутатської недоторканності й покінчити з цим раз і назавжди.

– Чи будемо ми спостерігати восени за новими поданнями?

– Сподіваюся, що будуть певні слідчі дії щодо депутатів. І все ж, зможемо дотиснути суспільство і парламентарів, прийняти рішення і позбавити недоторканності всіх. Зараз просто весь ефір можна цьому присвятити. У цьому була суперепопея, коли ще за часів Звягільського з Лазаренком знімали недоторканність. Я встиг закінчити школу, вступити до університету, піти на роботу, двічі отримати цю недоторканність – і все одно ми тупцюємо на тому ж місці.

– Не тільки в цьому питанні – взагалі.

– Так, але є складні питання, які не тільки від парламенту залежать. А от конкретно це питання залежить тільки від нього. Залишилося тільки поставити це на голосування і проголосувати. Це таке, за що вже завтра можна голосувати. Іншого вибору в нас немає, інакше партії підуть під старими гаслами, і знову буде ця епопея на два-три-чотири роки.

– З якими гаслами «Альтернатива» збирається йти на вибори?

– Я просто поясню глядачам, що таке «Альтернатива». Це така партія, яка спрямована в певній мірі на Схід України, хоча буде працювати по всій країні. Щоб давати людям альтернативу в порівнянні з Опозиційним блоком. Подивимося на Схід – це засилля Опоблоку. Зараз там набирають обертів Євген Мураєв і Вадим Рабінович. Демократичні партії не хочуть працювати на Сході. Тому що, навіщо. Там не буде ніяких дивідендів. Тому у нас там часто трапляються такі сепаратистські проросійські настрої. Хоча є багато людей, які мислять проукраїнськими намірами, але не люблять Гройсмана або Порошенка. З цими людьми ми й працюватимемо і видавлюватимемо Опоблок. Розповідатимемо, що саме він із себе представляє, заходитимемо до міськрад, проводитимемо мажоритарників.

Головна ідеологія – це проукраїнська партія на Сході. Звичайно, у нас там є своя програма. І вважаємо, що найголовніше, що люстрація пройшла в певній мірі. Треба далі очищати владу, виганяти сепаратистів, давати молодим професійним людям можливий шлях. Як казав Вацлав Гавел – краще п’ять років помилок, ніж п’ятдесят років саботажу. Ось у нас зараз в країні п’ятдесят років саботажу. Також виникає питання економічного розвитку. Тому що, ви знаєте, з Донбасом, зі Сходом треба говорити на мові економіки – як будувати підприємства, як їх піднімати.

– Тобто ви зустрічаєтеся з людьми на Сході, пояснюєте програму, так? Ви орієнтуєтеся на колишній електорат Януковича?

– Ні, я не можу сказати, що це прямо електорат Януковича. Не тільки. Є дуже багато людей, які голосували за Тігіпка, за Тимошенко, була колись в Донецьку ліберальна партія Щербаня. Головний критерій – людина на Сході, має проукраїнське мислення, але вона опозиційна і не поділяє те, що говорить президент Петро Порошенко. Таких людей, за різними оцінками -25-40%. Але вони не знають, за кого голосувати і не ходять на вибори, тому що не бачать близьких собі світоглядно людей.

Головна відмінність нас від Опозиційного блоку в тому, що вони проросійські, а ми – проукраїнські. Тому що ми критикуємо і вважаємо Росію ворогом, а вони – ухиляються від відповідальності.

– Тобто ви проєвропейські?

– Так.

– Зрозуміло. Єгор, а ви вже зареєструвалися як політична партія?

– Процес реєстрації партії важкий. Ми назвали себе зараз політичною силою, щоб чітко давати сигнал людям, що ми не просто якась організація. Але ось зараз, восени, будемо офіційно створювати політичну партію. Сподіваюся, що Міністерство юстиції не буде нам вставляти палиці в колеса.

– Хотіла б з вами поговорити про Саакашвілі, який збирається повертатися в Україну 10 вересня. Як завжди, він це робитиме помпезно, буде піар. Разом з журналістами, з українською діаспорою збирається перетнути кордон через Польщу. Як думаєте, чи вдасться Саакашвілі, все ж, повернутися?

– Давайте візьмемо палітру певних подій. Зараз історія з Шабуніним – початок судової справи, позбавлення Саакашвілі громадянства, історія з Касько і Сакварелідзе, коли їх вигнали з прокуратури і чинили певний тиск, позбавлення мене і Томенка мандатів. Хоча все відбувалося в різний час, але це – одна історія. Чинна влада хоче позбутися певних конкурентів, критиків. Людей, до яких є довіра, як Саакашвілі. Тобто це люди хоробрі, які можуть забрати владу в діючих клептократів.

Про позбавлення громадянства: я буду на цьому заході 10 вересня, коли Саакашвілі перетинатиме кордон. Справа тут не в Саакашвілі, а в несправедливості й вибірковості. Чому саме його позбавляють громадянства, а Захарченка, купу депутатів з Опоблоку, мера Одеси Труханова, який має російський паспорт – ні? Чому когось позбавляють мандата, як мене і Томенка, а купу людей, які гастролюють з фракції у фракцію – не позбавляють? Чому проти Шабуніна зараз йде судова справа, а, наприклад, проти Пашинського, який прострілив активіста ногу з вогнепальної зброї – ні?

– Так, але все ж, чого очікує Саакашвілі, коли пробує повернутися в Україну? Чи дозволить влада це? Як розвиватимуться події?

– Все залежить від нас. Чинна влада заходитиме так далеко, як їй дозволять.

– Від кого – від нас?

– Я маю на увазі й опозиційні сили: «Альтернатива», «Рух нових сил», «Хвиля», ДемАльянс – це перша історія…

– Ви збираєтеся їхати туди 10 вересня і підтримувати Саакашвілі?

– Звичайно. Я ж кажу, тут проблема не в Саакашвілі. Не зустрічатиму його з хлібом і сіллю. Але якщо він не перетне кордон – ми всі програємо.

– Тобто зараз у вас всіх мета, щоб Саакашвілі повернувся в Україну?

– Зараз мета – довести діючій владі, що так чинити не можна і це – свавілля. Ми сильніші, ніж влада думає.

– І що є люди, які можуть давати відсіч владі?

– Так, є такі люди.