Геннадій Балашов: борець із податками, головний “п’ятидесятник” та вічний кандидат

Читать на русском
Геннадій Балашов

Геннадій Балашов намагався стати очільником Дніпра, претендував на посаду мера Києва та тричі невдало балотувався до Верховної Ради. Його політична кар’єра – чотири роки в парламенті наприкінці дев’яностих та безкінечна агітація за власну систему податків. Тепер він знову хоче повернутися у велику політику та висунути свою кандидатуру на посаду президента України.

Біографія

Геннадій Вікторович Балашов народився 20 лютого 1961 року в Дніпрі (колишній Дніпропетровськ).

Сім’я

Одружений на Наталії Балашовій, має трьох дітей – сина та двох доньок. Дружина працює викладачем англійської мови.

Освіта

У 1976 році закінчив середню школу №126 у Дніпропетровську, після чого пішов навчатися на будівельного слюсаря в профтехучилище.

У 1987 році Геннадій Балашов отримав диплом Дніпропетровського державного університету (зараз – Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара) за фахом “Економіка праці”.

Кар’єра

Після закінчення ПТУ у 1979 році деякий час працював будівельником, після чого потрапив у армію.

У 1979-1981 роках проходив службу в повітряно-десантних військах у частині під Конотопом.

У 1984 році йде працювати в будівельне управління №4.

У 1988 році Геннадій Балашов очолює торговий кооператив “Союз”, а через два роки стає директором малого підприємства “Веролла”.

1992 року отримує посаду головного директора на підприємстві “Москва”.

У 2002 році створює власне агентство нерухомості “Липки”, яке займається продажем та наданням в оренду квартир у центрі Києва.

Із 2006 року – фізична особа-підприємець.

Власник мережі магазинів, клубів та ролердромів у Дніпрі. Вів власні передачі на бізнес-тематику на радіо та телебаченні. Має свій відеоблог на YouTube. Співавтор двох книг.

Політична діяльність

У 1994 році балотувався на посаду мера Дніпропетровська.

У 1997 році Геннадій Балашов стає начальником управління політики в Дніпропетровському міському виконавчому комітеті.

У 1998 році разом із майбутнім мером Києва Леонідом Черновецьким засновує партію “За красиву Україну”. Вже через рік між ними трапився конфлікт (за чутками, Черновецький не підтримав кандидатуру Балашова на президентських виборах), після чого він заснував іще одну партію зі схожою назвою – “Красива Україна”. Очолював її до 2003 року.

Із 1998 по 2002 рік – народний депутат Верховної Ради третього скликання.

У парламенті займався питаннями фінансів та банківської діяльності. У 2001-2002 роках обіймав посаду експерта з внутрішньої політики при президентові України Леоніді Кучмі.

Знову бере участь у чергових парламентських виборах 2002 року, однак набрав лише 5% голосів виборців та посів п’яте місце в 214 окрузі.

Наступного разу Геннадій Балашов балотується у Верховну Раду лише в 2012 році, й знову невдало. Цього разу в своєму окрузі він посів шосте місце з 3,48% голосів.

У 2013-2014 роках активно підтримував Революцію Гідності та курс євроінтеграції.

У 2014 році засновує нову партію 5.10.

За словами Балашова, основною ідеєю партії є зміна податкового законодавства. Він пропонує прибрати всі податки та запровадити два нових – 5% на продаж товарів та 10% на доходи.

Зі своєю новоствореною партію Геннадій Балашов брав участь у позачергових виборах у Раду, однак набрав тільки 0,42% голосів та не зміг пройти виборчий фільтр.

Того самого року зареєстрував свою кандидатуру на посаду голови Києва. У 2015 році після невдалої спроби стати мером намагався пройти депутатом у Київську міську раду.

На президентських виборах 2014 року підтримав Петра Порошенка, однак згодом багато його критикував.

У 2018 році стало відомо, що Геннадій Балашов збирається взяти участь у президентських виборах 2019 року.

Компромат та скандали

Геннадій Балашов відомий своїми неоднозначними заявами та витівками. Під час Революції Гідності він періодично виступав перед мітингувальниками із закликами не підкорятися владі та виходити на протести. Декілька разів навідувався до таборів “антимайданівців”, які виходили на підтримку президента Віктора Януковича. Балашов усіляко провокував їх на конфлікт і називав “підставками під прапорці” та “рабами з південного сходу”. Все це Балашов знімав на камеру та викладав на YouTube.

У березні 2014 року скандальний підприємець відправився до Сімферополя, де його побили невідомі з пов’язками “дружинник ВР Криму”. Згодом з’явилася інформація, нібито Балашова викрали, пограбували та “цілий день возили з мішком на голові”. Потім він опублікував відео, в якому підтвердив напад на себе та різко розкритикував політику Росії щодо Криму.

Після повернення з Криму Геннадій Балашов виступив на Майдані Незалежності з закликом “перекрити газову трубу Путіна” та “відстрілювати гопників”, які намагаються захопити території України. Через це слідчий комітет Російської Федерації порушив проти нього справу за фактом екстремізму та підбурювання до вбивства двох чи більше осіб. Балашов відповів, що його слова перекрутили та неправильно зрозуміли суть.

Найбільше уваги привернула рекламна кампанія його партії 5.10. Протягом певного часу однопартійці Балашова робили графіті з назвою партії по всіх містах України. Одне з таких вони розмістили на найбільшому прапорі Європейського Союзу, який намалювали активісти на Оболонській набережній в Києві. Така неповага до символу євроінтеграції викликала обурення в соцмережах та зачепила навіть депутатів Ради.

Партія Балашова взагалі привертає до себе безліч скандалів. На початку 2017 року до її лав вступив скандальний нардеп-утікач Олександр Онищенко, якого Генпрокуратура звинувачувала в шахрайстві при укладанні газових контрактів та розкраданні державного бюджету на суму 100 мільйонів гривень. Зараз він усе ще входить до складу Верховної Ради, незважаючи на те, що отримав політичний притулок за кордоном. Сам підприємець розповів, що запропонував Онищенкові вступити до партії зокрема й для її фінансування.

А в жовтні 2017 року, після того як Онищенко заявив про намір балотуватися в президенти, невідомі напали на офіс партії 5.10. Вони розтрощили літній майданчик та позривали флаги політичної сили.

Опубліковано:

Шмигаль Денис Анатолійович: досьє, біографія, кар'єра, компромат і декларації віце-прем'єра

Гінзбург Валентина Григорівна: досьє, біографія, кар'єра, компромат і декларації

Нойнець Олександр Сергійович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат

Олександр Верголяс: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат, декларації

Новосад Ганна Ігорівна: досьє, декларації і компромат на міністра освіти від «Слуги народу»

Мефодій Олександр Григорович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат і декларації

Титикало Роман Сергійович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат, декларації

Хахулін Владислав Костянтинович: досьє, освіта, сім'я, компромат, декларації

Кравцов Євген Павлович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат і декларації

Арахамія Давид Георгійович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат

Білецький Андрій Євгенійович: досьє, біографія, освіта, сім'я, кар'єра, декларації

Одинець Владислав Іванович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат, декларації

Антоненко Андрій Сергійович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра і компромат

Сипачьов Володимир Веніамінович: досьє російського бізнесмена і банкіра

Венедіктова Ірина Валентинівна: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат і декларації

Пидласа Роксолана Андріївна: досьє, кар'єра, освіта, декларації і компромат на "слугу народу"

Райнин Ігор Львович: досьє, біографія, кар'єра і компромат на екс-губернатора Харківщини

Опадчій Ігор Михайлович: біографія, сім’я і компромат на депутата Київради

Шавлак Олександр В'ячеславович: досьє, сім'я, кар'єра і компромат на скандального митника

Показати ще