Олександр Онищенко: рекет, vip-проституція та газові схеми

Біографія

Олександр Онищенко народився 31 березня 1969 року в Росії у районному центрі Матвіїв Курган Ростовської області в родині військовослужбовця. При народженні мав ім’я Кадиров Олександр Раджабович. Олександром Романовичем Онищенком став у 1994 році, взяв дівоче прізвище матері. Згодом ім’я змінив і його батько: замість Раджаба став Романом.

Сім’я

Батько Онищенка Раджаб Кадиров був високопоставленим офіцером у Радянському Союзі. Певний час обіймав посаду заступника міністра внутрішніх справ Узбекистану. Матір – Інеса Кадирова.

Олександр Онищенко свого часу був одружений на відомій моделі «Міс Україна-1997» Ксенії Кузьменко. Має сина Олександра. Після розлучення залишив їй із сином нерухомість і давав гроші на «особисті витрати». Також Онищенко мав стосунки з українською фотомоделлю Сніжаною Онопко. На грудень 2009 року в них було заплановано весілля, яке так і не відбулося.

Освіта

На початку 90-х років Олександр Онищенко закінчив Харківське військове училище тилу. Отримав кваліфікацію офіцера вищої військової спеціальності з поглибленим знанням німецької та англійської мов.

У 2008 році він отримав другу вищу освіту в Національному транспортному університеті за спеціальністю «Економіка підприємства».

Кар’єра і бізнес

За інформацією ЗМІ, на початку 90-х років Онищенко, який тоді ще мав прізвище батька Кадиров, був членом однієї з найбільших в Україні організованих злочинних груп, яку очолював Володимир Кисіль. У списках банди «бригадир» Кадиров значився під №34. Він займався збором рекетирських «податків» із київських підприємців. За даними правоохоронних органів, у 1991 році він навіть отримав три роки умовно.

Хоча сам Онищенко цю інформацію заперечує. В інтерв’ю він розповідає, що в цей період займався бізнесом – мав автосалон і розвивав мережу кінотеатрів. А у 1993 році – перейшов у газову сферу. Онищенко займатися постачанням туркменського блакитного палива до України. За даними правоохоронних органів, саме батько, маючи потрібні зв’язки, допоміг Олександру Онищенку ввійти в газовий бізнес. Вони використовували адміністративний ресурс для відмивання узбецьких державних коштів через компанії-прокладки в Україні.

Із 1998 року Олександр Онищенко професійно захопився кінним спортом. Його обрали віце-президентом Всеукраїнської громадської організації «Федерація кінного спорту України». У 2000 році Онищенко став власником кінного заводу в Бельгії. Того ж року впровадив програму підготовки резервних спортсменів національної збірної за кордоном. Надавав їм фінансову підтримку для тренування з кращими фахівцями Європи.

У 2002 році його одноголосно обрали президентом Федерації кінного спорту України.

Олександр Онищенко у складі національної Збірної виступав за Україну на Олімпійських Іграх 2008 року в Китаї в дисципліні конкур. За результатами виступу українська збірна команда посіла 12 місце.

Іще одне «хобі» Онищенка в той період – конкурси краси. Тривалий час він був організатором конкурсу «Міс Україна» і співвласником одного з великих модельних агентств. Якщо вірити чуткам, конкурс краси був своєрідним прикриттям для заробляння грошей на vip-проституції. Онищенко спільно з бізнес-партнерами нібито постачав дівчат навіть синові лівійського диктатора Муаммара Кадаффі.

У 2007 році Олександр Онищенко перейшов працювати в державну службу. Був помічником міністра України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської аварії.

31 жовтня 2010 року Онищенко став депутатом Київської обласної ради від «Партії регіонів». Через два роки він балотувався до Верховної Ради від одного з округів на Київщині.

Виборча кампанія Олександра Романовича запам’яталася туром райцентрами столичного регіону голлівудського актора Жан-Клода Ван Дамма та російського співака Ігоря Ніколаєва. Через це конкуренти на окрузі навіть звинувачували його у протизаконному використанні в передвиборчій агітації громадян іноземних держав. Однак сам Онищенко заявляв, що Ван Дамм і Ніколаєв не закликали ні за кого голосувати. Зрештою, він отримав свій депутатський мандат.

У Верховній Раді VII скликання був членом фракції «Партія Регіонів». 21 лютого 2014 року залишив цю політсилу та долучився до фракції «Економічний розвиток».

На позачергових парламентських виборах 2014 року Олександр Онищенко знову балотувався в народні депутати. Однак Центральна виборча комісія відмовилася реєструвати його кандидатуру. У комісії сказали, що у 2011-2012 роках він проводив поза межами України більше ніж 180 днів, а отже – не підпадав під вимогу законодавства про постійне проживання на території держави протягом останніх п’яти років. Онищенко з цього приводу програв навіть кілька судів. Проте згодом він просто приніс до ЦВК документи, які підтверджували, що у нього були надзвичайно важливі службові відрядження, а отже – його можна реєструвати кандидатом. Документи, які дозволили йому стати депутатом, видала Федерація кінного спорту.

Пройшовши до Верховної Ради VIII скликання, Олександр  Онищенко ввійшов до депутатської групи «Воля народу». Був заступником голови Комітету ВР із питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Загалом, за час його депутатства жодних видатних законопроектів за ним не було помічено.

Компромат та чутки

У червні 2016 року Національне антикорупційне бюро направило до Генеральної прокуратури подання на зняття недоторканності, затримання та арешт народного депутата Олександра Онищенка. Нардепа звинуватили у створенні організованого злочинного угруповання, яке завдало збитків державі в розмірі понад 3 млрд грн.

Схема була наступною: підконтрольні Онищенку підприємства, які видобували газ за договорами спільної діяльності з державною компанією «Укргазвидобування», через фіктивні біржі продавали цей газ за ціною, значно нижчою від собівартості, фірмам-посередникам, які – вже за значно вищою ціною – збували його на ринку. Різницю ж переказували в готівку та виводили за кордон.

5 липня того року Верховна Рада дала згоду на притягнення народного депутата Олександра Онищенка до відповідальності та його арешт, але він перед голосуванням втік з України до Великої Британії. 8 серпня його було оголошено в національний розшук.

Уже з Лондона депутат-утікач заявляв, що кримінальне переслідування проти нього пов’язано зі спробою відібрати в нього бізнес. Також він обіцяв поступово викладати компромати на українських політиків та співпрацювати із західними органами юстиції в обмін на свій захист. Так, 3 грудня він заявив, що передав спецслужбам США компроматні матеріали щодо президента Петра Порошенка. Онищенко звинуватив його у підкупі депутатів, рейдерстві та збагаченні на корупційних схемах. Окрім того, Олександр Романович часто виступав у ефірі російського телебачення.

У цій справі також проходить матір Онищенка Інеса Кадирова, на яку було оформлено частину газового бізнесу. 30 березня 2017 року її затримали в Іспанії за орієнтуванням департаменту Інтерполу та Європолу України, розміщеним на запит НАБУ. 1 квітня Онищенко повідомив, що його матір на волі.