Остап Семерак: корупційні схеми та сумнівна команда міністра

Остап Семерак народився у Львові. Має дві вищих освіти. У 1994 році закінчив факультет фізики Львівського державного університету імені Івана Франка, а через чотири роки став магістром політології Києво-Могилянської академії.

Остап Михайлович іще у студентські роки захоплювався політикою. Він був членом студентського братства Львівського університету. Брав участь у студентській Революції на граніті.

Після захисту диплому в Львові, Семерак остаточно перебрався до Києва й присвятив себе політиці. У 1994 році він став координатором «Школи молодих політиків» від Українського фонду підтримки реформ. Згодом завідував Фондом сприяння розвитку політичної культури.

У 1997 році Семерак потрапив до Верховної Ради, проте не як народний депутат, а як керівник секретаріату фракції партії «Реформи і Порядок». Лідером політсили тоді був Віктор Пинзеник. Займався Семерак тим, що координував роботу помічників нардепів. Через п’ять років Остап Михайлович очолив секретаріат фракції «Наша Україна», куди увійшла ПРП. Із 2005 року знову керував секретаріатом партії «Реформи і Порядок», яка вийшла з «Нашої України» й об’єдналася з партією «ПОРА». Семерак кілька разів намагався стати народним депутатом за списками ПРП. Однак усі спроби закінчувалися невдачами. У мажоритарних округах він не набирав більше ніж 10%, а в партійних списках йому давали непрохідні місця.

У 2006 році Остап Михайлович став заступником тодішньої глави Київської обласної адміністрації Віри Ульянченко. З її допомогою він і отримав прохідне місце в списку «Блоку Юлії Тимошенко», а разом із тим – мандат народного депутата. У Верховній Раді VI скликання був членом бюджетного комітету. Паралельно – главою виконавчого комітету партії «Реформи і Порядок».

Епоха Мінекології

На парламентських виборах 2012 року Семерак балотувався до Верховної Ради за списками «Батьківщини», однак його місце №76 виявилося непрохідним. Після цього він півтора року не з’являвся на публіці. У політику Остап Михайлович повернувся після Революції Гідності. 27 лютого 2014 року він отримав посаду міністра Кабінету міністрів в уряді Арсенія Яценюка.

На позачергових парламентських виборах 2014 року Семерак пройшов до Верховної Ради VIII скликання за списками «Народного Фронту». 14 квітня 2016 року – очолив Міністерство екології та природних ресурсів.

Мінекології за останні роки неодноразово потрапляло в корупційні скандали. Один із них – заробіток чиновників на утилізації старих добрив і пестицидів. Відповідну схему розробив екс-міністр Микола Злочевський іще у 2012 році, котрий заручився підтримкою громадянина Ізраїлю Іллі Марчевського. Оскільки вітчизняне законодавство забороняє вивозити відходи за кордон, якщо утилізацію можна провести в Україні, чиновники спочатку усували всіх потенційних конкурентів, які тут могли цим займатися. Після позбавлення ліцензій українських підприємств їм ніщо не заважало вивозити відходи за кордон.

Небезпечні відходи, а точніше землю, на яку їх пролито, планували вивозити до Великої Британії. З держбюджету на це виділили $40 млн. Однак замість зараженого хімікатами ґрунту вивозили звичайну землю. У результаті на рахунки організаторів схеми потрапляли серйозні суми.

Змову все ж таки розкрили. Злочевського звільнили, а його напарника планували судити. Врятувала його Революція Гідності.

У 2014 році, коли Міністерство екології очолив Ігор Шевченко, історія повторилася. До вже напрацьованої схеми він також залучив Марчевського як представника ізраїльської компанії S.I. Group Consort Ltd.

Тоді махінаторам заважало ТОВ «Сервісний центр регенерації масел». Але після перевірки, яку призначив Шевченко, підприємство позбавили ліцензії. У підсумку в Марчевського в Україні залишився один конкурент, який міг займатися утилізацією пестицидів – компанія «Еко Нова».

Очоливши Мінекології, Остап Семерак також вирішив зайнятися утилізацією відходів. У вересні 2016 року він оголосив, що Міністерство планує знищити 8,3 тис. тонн. На це передбачалося 500 млн грн державного фінансування. Семераку вдалося провести через Верховну Раду нові ліцензійні умови для підприємств. Після цього відбулася перевірка в компанії «Еко Нова». У результаті компанію все ж таки позбавили ліцензії. Отже, в Україні не залишилося жодного підприємства, яке має ліцензію на утилізацію агрохімікатів.

Команда міністра

Ще один скандал у Мінекології спалахнув навколо нової команди чиновників, яку сформував Остап Михайлович. Одним із них став Олег Паракуда, який має досить заплямовану репутацією. Пропрацювавши все життя на держслужбі, він назбирав десятки мільйонів гривень на рахунках та елітну квартиру в Києві, на Печерську. За часів президентства Віктора Януковича Паракуда очолював виконавчу службу Київської області.

Іншою цікавою особистістю в команді міністра став Сергій Лук’янчук. Згідно з розслідуванням журналістів, саме через підконтрольні йому фірми корупційні гроші й проводять у Мінекології. Підлеглі Лук’янчука телефонують на підприємства і наполегливо пропонують їм працювати з «Укрекопром» і «Утильвторпром». Обидві компанії зареєстровано в Одесі. За даними журналістів, вони не мають жодних виробничих потужностей. А того, хто не хоче через них працювати, позбавляють ліцензій.

Біографія

Дата народження: 27 червня 1972 року

Місце народження: м. Львів

Освіта:

1994 – Львівський державний університет ім. І. Франка, фізичний факультет.

1998 – Національний університет «Києво-Могилянська академія», магістр політології.

Кар’єра:

1992-1995 – співзасновник та заступник голови Спудейського братства Національного університету «Києво-Могилянська академія».

1994-1996 – координатор програми «Школа молодого політика» Українського фонду підтримки реформ.

1996 – президент Фонду сприяння розвитку політичної та правової культури.

Із лютого 1997 року – керівник секретаріату фракції ПРП «Реформи-центр».

Із 2002 року – завідувач секретаріатом фракції «Наша Україна».

Із 2005-го – завідувач секретаріатом фракції партії «Реформи і Порядок» у Верховній Раді.

2006-2007 – заступник голови Київської обласної державної адміністрації з питань внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю.

2007-2012 – народний депутат Верховної Ради VI скликання.

Із 27 лютого 2014 року – міністр Кабінету міністрів.

2014-2016 – народний депутат Верховної Ради VIII скликання від політичної партії «Народний фронт».

Із 14 квітня 2016 року – міністр екології та природних ресурсів.