Павло Петренко: тендери для партнерів, рейдерство та мільйони на рахунках

Біографія

Павло Петренко народився 17 липня 1979 року в місті Чернівці.

Сім’я

Неодружений.

Освіта

2001 – Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

2004 – Українська академія зовнішньої торгівлі при Міністерстві економіки України

Кар’єра і бізнес

2001 – юрисконсульт приватної юридичної фірми.

2001-2005 – головний юрисконсульт  ВАТ «Державний ощадний банк України». Працював на керівних посадах у департаменті правового забезпечення ВАТ «Ощадний банк України».

2006-2010 – займався приватною адвокатською практикою.

2010-2012 – депутат Київської обласної ради. Член Постійної комісії з питань законності, правопорядку та боротьби з корупцією.

2012-2014 – народний депутат Верховної Ради VII-го скликання від політичної партії «Батьківщина». Секретар Комітету ВР із питань верховенства права і правосуддя.

3 лютого 2014 року – міністр юстиції України.

Павло Петренко родом із Чернівців. Він давній соратник колишнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Разом із ним та екс-міністром інфраструктури Максимом Бурбаком навчався в одній школі. Також усі троє закінчили юридичний факультет Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. У 2001 році саме Яценюк запропонував Петренку переїхати до Києва.

У столиці Павло Дмитрович спочатку займався приватною юридичною практикою. Згодом став головним юрисконсультом ВАТ «Державний ощадний банк України». На керівних посадах у департаменті правового забезпечення банку пропрацював до 2005 року.

Паралельно Петренко займався бізнесом. Разом із партнерами – Володимиром Гнатишиним і Сергієм Стасюком у Чернівцях заснував юридичну фірму Justicia Service. У Києві з Олександром Агеєвим відкрив юрфірму «Декларант» та адвокатську групу «МЛГруп».

У 2008 році членом Наглядової ради «МЛГруп» призначили сестру Петренка – Оксану. Павло Дмитрович обійняв посаду заступника голови Наглядової ради і відійшов від справ. Собі він залишив лише 49% акцій. Контрольний пакет перейшов невідомій особі.

У цей час Агеєв поділився з Петренком часткою у транспортно-експедиторській компанії «Заммлер Україна». Фірму було зареєстровано за тією ж адресою, що і «МЛГруп».

Адвокатську групу партнери закрили у вересні 2010 року. Зараз компанія переписана на віргінські фірми «Айдар Лімітед» і «Под Глобал Інвестмент». «Заммлер Україна» працює досі. Проте нею також володіють офшорні компанії.

Компромат і чутки

У 2009 році Петренко на запрошення Арсенія Яценюка вступив у «Фронт змін». Він був керівником юридичного департаменту партії. Під час президентської компанії 2010 року надавав юридичну допомогу Арсенію Петровичу. Восени того ж року Петренка обрали депутатом Київської обласної ради.

На парламентських виборах 2012 року Павло Дмитрович пройшов до Верховної Ради від ВО «Батьківщина». У фракції відповідав за юридичні питання. Через рік, після об’єднання «Фронту змін» і «Батьківщини», він став одним зі заступників лідера «Батьківщини».

У травні 2013 року Петренко опинився в центрі протистояння між екс-головою Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяною Бахтеєвою і тодішнім міністром охорони здоров’я Раїсою Богатирьовою. Конфлікт розгорівся навколо розподілу сфер впливу, зв’язків і доходів від фармацевтичного бізнесу.

Павло Дмитрович разом із 12 народними депутатами увійшов до Тимчасової слідчої комісії ВР із розслідування зловживань у МОЗ. Її створення ініціювала Бахтеєва. Цьому передував скандал зі загибеллю дітей, що пов’язували з вакцинацією. Хоча до кінця кампанії ніхто так і не назвав імені жодної з 11 дитини. Як з’ясували згодом журналісти, діти взагалі помирали не від вакцин.

За півроку роботи, комісія зібралась чотири рази. З 13 членів лише четверо були медиками. Депутати навіть не працювали над звітом. За інформацією Національного бюро розслідувань, уже готовий текст документа Павло Петренко отримав на флешці від помічника Бахтеєвої.

Шестеро членів комісії відмовились підписувати такий «звіт». Вони заявили про слабку фактологічну базу та включення до нього помилкової інформації.

У результаті все закінчилося закликом надати більше повноважень Державній службі з лікарських засобів. Це жодним чином не збігалося з темою зловживань і корупції в МОЗ. Але все стає на свої місця, якщо врахувати, що заступником голови Держлікслужби була людина Бахтеєвої – Інна Демченко.

Майдан, міністерський портфель і тендери

Петренко з листопада 2013 року брав активну участь у звільненні активістів Євромайдану з  міліційних відділків.

На початку грудня він очолив Штаб національного опору і почав надавати юридичну допомогу постраждалим студентам. На початку 2014 року, завдяки активним діям його юридичної команди, десятки активістів були звільнені з-під варти зі зміною запобіжного заходу.

27 лютого 2014 року Павла Дмитровича призначили на посаду міністра юстиції в уряді Арсенія Яценюка.

У 2014 році фірми бізнес-партнерів міністра юстиції почали вигравати тендери на право проведення торгів конфіскованим майном. Одна з них – «Лік торг». Фірму було зареєстровано за тією ж адресою, що й «МЛГруп» Петренка.

До цього «Лік торг» мав назву РКФ «Акціонер». Власниками були Олег Степаненко та Олег Єльчик. До цього разом із Петренком вони також були співвласниками компанії «Мегаполіс капітал».

«Лік торг» у 2013 році задекларувала відсутність основних фондів та нульовий прибуток, хоча в тендерній документації обов’язковою вимогою був «досвід роботи не менш як два роки в цій та аналогічній галузі діяльності».

Інша компанія-переможець – «Кепітал прайс». Вона виявилася реінкарнацією попереднього головного торгівця конфіскованим майном – СП «Юстиція», яку в 2013-му відсторонили за порушення. Обидві фірми мали одну й ту ж адресу. До того ж право підпису в «Кепітал прайс» мав Євген Машкін – один із колишніх засновників «Юстиції».

Скандали міністра-мільйонера

Наприкінці 2015 року розгорілися два рейдерські скандали.

У листопаді близько 400 невідомих незаконно проникли на територію «Житомирської кондитерської фабрики» з метою захопити будівлю. Зав’язалася бійка. У хід пішли гранати.

Головним замовником і керівником рейдерського захоплення називали депутата Сергія Пашинського. Його діловий партнер Сергій Тищенко нібито вимагав у власника фабрики Ігоря Бойка $10 млн. Коли той відмовився, Мін’юст виключив підприємство з єдиного Державного реєстру та призначив нового директора.

Також ім’я Павла Петренко згадується у справі рейдерського захоплення Української національної лотереї. Генеральний директор УНЛ Андрій Бочковський дізнався, що хтось вніс зміни в Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб – підприємців. Новим власником став громадянин Швейцарії Пітер Шетті. Зміни внесли на підставі рішення Корольовського районного суду Житомира.

14 квітня 2016 року Павло Петренко знову очолив Мін’юст, уже в уряді Володимира Гройсмана.

Декларація

Торік міністр отримав 2,1 млн грн доходу від відчуження рухомого майна

Міністр юстиції Павло Петренко за 2017 рік задекларував понад 4,3 млн грн доходу.

Про це свідчать дані з поданої ним декларації за 2017 рік.

Так, згідно з декларацією, доходи Петренка у 2017 році становили 4 352 963 грн. Із них 580 248 грн – зарплата, 1 672 715 грн – проценти від вкладу в банку. Крім того, торік міністр отримав 2,1 млн грн доходу від відчуження рухомого майна.

Крім того, Петренко має 994 885 доларів та 2 122 632 грн на рахунку в Ощадбанку, на рахунку в банку «Софійський» він задекларував 1935 доларів та 50 грн, а у Приватбанку – 353 євро, 7069 грн та 6 доларів.

Міністр також задекларував 465 тис. доларів, 80 тис. євро та 100 тис. грн готівкових коштів.

Петренко вказав у декларації, що володіє двома картинами, двома іконами, колекцією гравюр із 16 одиниць та двома годинниками торгової марки Ulysse Nardin та Perrelet.