Андрій Володимирович Портнов: досьє чиновника Януковича і захисника Тимошенко

Читать на русском
Андрей Портнов

Андрій Володимирович Портнов — колишній юрист команди Юлії Тимошенко і екс-заступник глави адміністрації Януковича

Біографія

Андрій Володимирович Портнов народився 27 жовтня 1973 року в місті Ворошиловград, УРСР (зараз Луганськ, Україна).

Освіта

Після закінчення Луганській середньої школи №50, з 1991 по 1992 рік Портнов проходив строкову військову службу в збройних силах СРСР і України.

У 1999 році Андрій Володимирович закінчив Східноукраїнський державний університет, за фахом юрист. У 2002 році отримав науковий ступінь кандидата економічних наук. У 2009 році став доктором юридичних наук. Був професором юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

В 2019 році, після повернення в Україну, намагався відновитись в КНУ, але студенти просто «вибухнули» протестами і керівництво університету було вимушено відмовити Андрію у цьому.

Сім’я

Одружений на Тетяні (приватний нотаріус), виховує сина Ігоря, 1993 року народження та доньку Лілію, 1994 року народження.

Кар’єра

Після служби в армії, в 1993 році Андрій Портнов приступив до роботи юрисконсультом ТОВ «Юрліт Лтд» у Луганську, одночасно навчаючись на юриста в Східноукраїнському державному університеті, на заочній формі. З 1994 по 1996 рік був юристом АП «Луганська нафтобаза». У 1996 році очолив юридичну фірму «Укрінформправо».

У січні 1997 року, Портнов переїхав працювати до Києва в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Перший час він обіймав посаду головного спеціаліста відділу методології і стандартизації обліку та звітності управління корпоративних фінансів. Через кілька місяців став заступником начальника контрольно-правового управління — начальником відділу правозастосування.

З вересня 1997 по грудень 2001 року, Андрій Володимирович займав керівні посади ДКЦПФР:

  • помічника голови, начальника управління кооперативних фінансів;
  • помічника голови, керівника групи помічників і радників голови;
  • начальника управління корпоративних фінансів.

З 2002 по 2003 рік, Андрій був директором столичної юридичної фірми «Портнов і партнери». Ця компанія спеціалізувалася на послугах у сфері інвестиційного бізнесу, корпоративного управління, а також приватизації ринку та цінних паперів.

У 2003 році Андрій Портнов повернувся в ДКЦПФР на посаду заступника виконавчого секретаря. З 2004 по 2005 рік був членом Держкомісії.

У 2005 році Андрій Володимирович знову приступив до адвокатської діяльності. Але майже через рік він стає народним депутатом України V скликання від Блоку Юлії Тимошенко.

На дострокових парламентських виборах в 2007 році він повторно пройшов до парламенту за списком БЮТ і став членом Комітету Верховної Ради з питань правосуддя. У 2008 році Андрій був обраний заступником голови фракції БЮТ. Також був членом ВО «Батьківщина». Керував юридичним відділом БЮТ.

30 травня 2009 року, за квотою юридичних вузів, рішенням III Всеукраїнського з’їзду представників вищих навчальних закладів та наукових установ, Портнов був обраний членом Вищої ради юстиції України строком на шість років.

Після поразки Юлії Тимошенко на президентських виборах в 2010 році, Портнов захищав її інтереси у Вищому адміністративному суді. Пізніше заявив, що вважав звернення до суду недоцільним і зробив це під тиском Тимошенко. Після президентської компанії пішов з БЮТ.

У 2010 році Андрій Володимирович зайняв посаду заступника голови Адміністрації Президента України Сергія Льовочкіна, керівника Головного управління з питань судової реформи та судоустрою.

У 2011 році в результаті адміністративної реформи, Портнов потрапив під скорочення штату і зайняв посаду радника президента: керівник головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента (Віктора Януковича). Цього року Андрій Володимирович очолив групу з розробки проекту нового Кримінального процесуального кодексу України, що був прийнятий парламентом в квітні і набув чинності в жовтні.

16 січня 2013 року указом президента Портнов був звільнений Януковичем з посади керівника головного управління з питань судоустрою, але в той же день був призначений на посаду радника президента і першого заступника глави Адміністрації президента України (функцію глави Адміністрації виконував Андрій Клюєв). На цій посаді Портнов замінив Ірину Акімову.

Після подій на майдані Незалежності, 26 лютого 2014 року, указом в.о. президента України Олександром Турчиновим, Андрій Володимирович Портнов був звільнений з посади першого заступника глави Адміністрації президента. У цьому ж році, він був включений до списку санкцій Європейського Союзу. У 2015 році його виключили із списку.

22 лютого 2014 року, Портнов в поспіху залишає територію України, а вже 28 лютого Генеральна прокуратура України почала вимагати від МВС і СБУ протягом 10 днів затримати Андрія Володимировича.

25 травня 2014 року, ФМС РФ надала Андрієві Портнову дозвіл на тимчасове проживання до 3 років.

У 2015 році Андрія Володимировича МВС України оголосили в розшук по кримінальній справі, на основі статті 191 частина 3 КК — привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем.

У 2018 році Андрій Портнов став керівником телеканалу NewsOne.

19 травня 2019 року Портнов повертається в Україну, про що стало відомо завдяки Олені Лукаш. Після цього, Андрій почав активно подавати величезну кількість заяв до Державного бюро розслідувань стосовно колишнього президента Петра Порошенка, звинувачення в:

  • «злочинних діях» під час конфлікту в Керченській протоці;
  • «економічних злочинах»;
  • незаконній купівлі телеканалу Прямий;
  • «захопленні влади» при обранні нового уряду в 2016 році.

19 червня була оприлюднена інформація про працевлаштування Андрія Портнова на кафедру конституційного права юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка, що викликало ряд студентських протестів. Через деякий час, Адміністрація КНУ скасувала наказ про його призначення.

Компромат

Кримінальна справа за ст. 191 ч.3 КК

15 січня 2015 року МВС України оголосило Портнова в розшук по кримінальній справі, на основі ст. 191 ч. 3 Кримінального кодексу (привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем). За версією прокуратури Києва, в червні 2010 року Портнов за допомогою службового становища незаконно очолив кафедру конституційного права Київського національного університету імені Т. Шевченка, а також заволодів коштами університету у вигляді заробітної плати. Крім того, з метою незаконного впливу на судову систему України вже як представник вищого навчального закладу Портнов став членом Вищої ради юстиції.

Незаконна приватизація

19 травня 2008 року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу стосовно Андрія Портнова за фактом замаху на незаконну приватизацію за ч.1 ст. 233 і ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу.

Рейдерські захоплення

А. Портнова звинувачують в організації безлічі «рейдерських» захоплень чужої власності. Що супроводжувались мордобоєм і тілесними ушкодженнями, завданих представникам конфліктуючих сторін. Розслідуванням цих справ займається ГПУ, міліція, Державна податкова адміністрація.

Декларація

Декларації Андрій Володимирович Портнов не надає. Як стверджує «Досьє», Портнов свій статок не оцінював, але вважає себе досить забезпеченою людиною. Його дружина здійснює приватну нотаріальну діяльність.

У 2006 році, Андрій Володимирович заробив один мільйон п’ятдесят дві тисячі гривень, а його дружина один мільйон чотириста шістнадцять тисяч гривень. В якості дивідендів, роялті, а також відсотків, Портнов отримав шістдесят дві тисячі сімсот гривень.

На рахунках в банках у Портнова числиться близько п’ятисот дев’яносто тисяч гривень, а у його дружини в районі ста сімдесяти тисяч гривень.

З нерухомості Андрій має:

  • квартиру в Києві, площею 102 м2;
  • ділянку землі в Києві — 25 соток в селищі Вишеньки Бориспільського району.

При цьому, на членах його сім’ї числиться квартира, площею 77 м2, два садових будинки, площею по 300 м2.

Рухоме майно Андрія Володимировича — автомобіль Mercedes S500, годинник фірми Breguet. Його дружина їздить на Audi Q7.

Опубліковано:

Шмигаль Денис Анатолійович: досьє, біографія, кар'єра, компромат і декларації віце-прем'єра

Гінзбург Валентина Григорівна: досьє, біографія, кар'єра, компромат і декларації

Нойнець Олександр Сергійович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат

Олександр Верголяс: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат, декларації

Новосад Ганна Ігорівна: досьє, декларації і компромат на міністра освіти від «Слуги народу»

Мефодій Олександр Григорович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат і декларації

Титикало Роман Сергійович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат, декларації

Хахулін Владислав Костянтинович: досьє, освіта, сім'я, компромат, декларації

Кравцов Євген Павлович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат і декларації

Арахамія Давид Георгійович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат

Білецький Андрій Євгенійович: досьє, біографія, освіта, сім'я, кар'єра, декларації

Одинець Владислав Іванович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат, декларації

Антоненко Андрій Сергійович: досьє, освіта, сім'я, кар'єра і компромат

Сипачьов Володимир Веніамінович: досьє російського бізнесмена і банкіра

Венедіктова Ірина Валентинівна: досьє, освіта, сім'я, кар'єра, компромат і декларації

Пидласа Роксолана Андріївна: досьє, кар'єра, освіта, декларації і компромат на "слугу народу"

Райнин Ігор Львович: досьє, біографія, кар'єра і компромат на екс-губернатора Харківщини

Опадчій Ігор Михайлович: біографія, сім’я і компромат на депутата Київради

Шавлак Олександр В'ячеславович: досьє, сім'я, кар'єра і компромат на скандального митника

Показати ще