Пекло в серці Африки: як живуть у найнебезпечнішому місці на землі, де загинули російські журналісти

Якщо є на світі пекло, то він, швидше за все, розташований в самому центрі колиски людства – африканського континенту

Тут за всю доступну для огляду історію не припинялися криваві конфлікти, релігійні та громадянські війни, перевороти і революції.

Для освіченої Європи Центральноафриканська республіка аж до XIX століття залишалася білою плямою через віддаленість від океанів і складний рельєф, хоча перші згадки про неї зустрічаються ще в писемних джерелах древніх єгиптян.

Судячи з археологічних знахідок, люди заселили цю територію в епоху неоліту. Першими її мешканцями, стали пігмеї – представники низькорослої чорношкірої народності. На пам’ятниках Давнього Єгипту збереглися записи про далеку країну Уам, населеної «чорними карликами».

Пігмеї були християнами. Суданська народності, які чинили опір мусульманам, змушені були ховатися у важкодоступних районах. За нинішньої території ЦАР в Єгипет проходив древній караванний шлях. Торговці доставляли по ньому на Близький Схід слонову кістку і рабів.

Першими представниками європейських народів, які потрапили в кінці XIX століття в ці місця, були французи та бельгійці.

Сучасні східна і західна межі нинішньої ЦАР з’явилися в результаті договорів між Францією, Німеччиною і Англією про розмежування колоніальних володінь в 1894 і 1897 роках.

Незалежність ЦАР було проголошено 13 серпня 1960 року. Країна стала президентською республікою з єдиною політичною партією. Але спокій держави був недовгим 1 січня 1966 стався військовий переворот, який привів до влади полковника Жана-Беделя Бокассу.

Бокасса розпустив парламент, скасував конституцію, а також призначив себе президентом, главою уряду і головою єдиної партії. Бокасса правив понад 13 років, опустивши країну в жахливу корупцію, перейменувавши її в імперію і коронував себе в грудні 1976 року. У вересні 1979 року імператора скинули французькі десантники. Після зречення від влади з’ясувалося, що владика країни їв людей. Про це розповів його кухар. Французькі військові повернули владу президенту, і республіка була відновлена.

Однак економічна ситуація погіршувалася. ЦАР почали стрясати громадянські війни і збройні зіткнення різних угруповань.

З 2012 року вони переросли у війну релігійну – між християнами і мусульманами країни. Тільки з 5 по 8 грудня 2013 року в столиці – Бангі – загинули близько 400 мирних жителів. У 2014 році столицю покинуло близько 160 тисяч осіб – майже половина населення.

Дитяча смертність тут становить більше 10%, середня тривалість життя у чоловіків – 48 років, у жінок – 51 рік.

В даний час ЦАР залишається найнебезпечнішим регіоном світу, незважаючи на родовища алмазів, урану, золота, нафти, республіка знаходиться в числі найбідніших держав планети.

Зараз країною керує колишній прем’єр Фостен-Арканжи Туадера, якого вважають нейтральною фігурою в ЦАР і людиною, який не пов’язаний ні з мусульманськими бойовиками, ні з християнськими угрупованнями. Саме він звернувся до Росії по допомогу у встановленні порядку.

На початку червня 2018 року стало відомо, що в Центральноафриканській Республіці працюють інструктори приватної військової компанії “Вагнер”, яку пов’язують з довколакремлівським мільярдером Євгеном Пригожиним.

31 липня стало відомо, що в ЦАР загинули три російських журналіста – Орхан Джемаль, оператор Кирило Радченко і режисер Олександр Расторгуєв.

Нагадаємо, загибель журналістів у Африці: спливла зв’язок з російським олігархом.

Як повідомляла Politeka, Захарченко влаштував розправу над своїм наставником.

Також Politeka розповідала, що в Харкові загадково загинув молодий військовий. Його тіло знайшли в каналізації.

“Огромного человека потеряли”. Друзья и коллеги вспоминают убитых в ЦАР журналиста Орхана Джемаля, режиссера Александра Расторгуева и Кирилла Радченко. pic.twitter.com/IHdTSBh4IH

— bbcrussian (@bbcrussian) 31 июля 2018 г.