Звільнення в Україні: як подати заяву та отримати вихідну допомогу у 2019

В Україні досить високий рівень безробіття. Навіть знайшовши роботу, українці не застраховані від звільнення. Щоб максимально знизити збиток, працівникам потрібно знати свої права і тонкощі процедури, куди скаржитися в разі порушення.

Законодавчі норми

Взаємовідносини між роботодавцем і працівником прописані в Кодексі законів про працю. Саме до нього потрібно звертатися з усіх спірних питань. У ньому прописані всі правові механізми реалізації громадянських прав на працю, відпочинок і все, що з цим пов’язано.

Саме тому будь-якому жителю України корисно ознайомитися з основними положеннями КЗпП. Так вони зможуть відстояти свої права в конфлікті з роботодавцем. Особливо стане в нагоді знання статті 38, яка описує процедуру розірвання трудового договору за власним бажанням. Воно допоможе уникнути неприємних наслідків і максимально швидко знайти нове робоче місце.

Види звільнень в Україні

У КЗпП сказано, що сторони можуть укладати трудовий договір між працівником і роботодавцем в трьох форматах. Найпростіший – це угода про роботу на невизначений термін. Однак є варіанти договору на узгоджений період або до виконання обсягу робіт.

При безстроковому співпраці Кодекс передбачає такі типи звільнень:

• за власним бажанням співробітника;
• за рішенням роботодавця або уповноваженого органу;
• за угодою сторін.

Останній вид передбачає звільнення, яке влаштовує як підприємство, так і самого працівника. Наприклад, людина змінює місце проживання або переводиться на іншу посаду в партнерській компанії. Якщо звільнення завершилося “полюбовно” – працівник зберігає право піти в Центр зайнятості та попросить матеріальну допомогу.

Звільнення за власним бажанням 

Щоб офіційно звільнитися, працівник повинен подати заяву українською мовою. Документ дозволяється написати вручну або завантажити зразок з Інтернету. Головне, вказати дату і підписатися. Зразок можна знайти в інтернеті або попросити в кадровій службі. Зазвичай готове заява подається саме кадровикам. Але перед цим потрібно повідомити про рішення безпосередньому начальнику.

Часто мова йде про рішення людини піти з роботи для пошуку нової. Тоді він повинен виконувати свої обов’язки ще два тижні (14 днів). Але закон передбачає причини, коли відпрацьовувати не потрібно:

• в зв’язку з переїздом до іншого населеного пункту або країну;
• якщо чоловік або дружина працівника змушені переїхати по роботі;
• через вагітність;
• при вступу до навчального закладу;
• при необхідності доглядати за хворим родичем;
• для догляду за дітьми віком до 14 років;
• при виході на пенсію;
• при переході на нове робоче місце після конкурсу.

Якщо ж двотижнева відпрацювання закінчилася, а працівник не пішов і як і раніше виконує свої обов’язки – закон забороняє роботодавцю звільнити його. Подана раніше заяву про звільнення втрачає силу. Це зроблено для того, щоб у працівника був час обдумати своє рішення. Але важливо знати: якщо на потенційно вакантне місце вже запросили іншу людину і запропонували йому підписати трудовий договір – його попередника можна звільнити.

Звільнення за згодою сторін

Такий тип вважається найкращим способом закінчити трудові відносини. Адже погоджується з відходом як працівник, так і роботодавець. Примітно, що в цьому випадку не враховується, хто саме став ініціатором.

Сторони можуть домовитися таким чином, щоб працівник не відпрацьовував 14 днів взагалі або затримався на більш короткий період. Але у нього більше немає можливості передумати і зберегти посаду без згоди роботодавця. Така гарантія, щоб людина напевно звільнився і звільнив посаду.

При досягненні взаємної угоди працівникові не потрібно писати заяву. Роботодавець може й без нього видати наказ про звільнення. Втім, для перестраховки представники кадрової служби можуть попросити написати заяву і підтвердити, що людина звільняється саме за угодою сторін.

Такий формат звільнення дозволяє громадянам України набагато швидше отримувати допомогу по безробіттю.

Звільнення за рішенням роботодавця

КЗпП дозволяє начальникам виганяти з роботи співробітників по значному приводу. В такому випадку робиться позначка в трудовій книжці. Надалі вона може перешкодити працівникові знайти нову посаду. Людина не отримає негативну характеристику лише коли його звільняють через реорганізацію або закриття організації.

Стаття 40 Кодексу вказує причини, за якими роботодавці можуть прийняти рішення про звільнення співробітника:

• невідповідність посаді;
• невиконання службових обов’язків;
• систематичні прогули;
• поява в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;
• доведене злодійство або розкрадання на робочому місці (за статтею);
• завершення випробувального терміну;
• неявка на роботу понад чотири місяці через втрату працездатності (але не за професійними причин);
• повернення співробітника, який виконував ті ж обов’язки раніше.

Крім того, роботодавець має право розірвати трудовий договір в односторонньому порядку, якщо людина грубо порушив свої обов’язки керівника. В тому числі, виплачував заробітну плату підлеглим несвоєчасно і в недостатньому розмірі.

Те ж стосується заступників начальника, головного бухгалтера, посадових осіб і співробітників зі спеціальними званнями з установ, що відповідають за доходи і збори. А також чиновників з центральних органів виконавчої влади, які пов’язані з фінансовим контролем і регулюванням цін. І якщо у посадової особи закінчився термін роботи, передбачений законом.

Звільнити можуть людини, робота якого пов’язана з грошима, товарними і культурними цінностями. Роботодавець має право вигнати такого співробітника, якщо він своїми діями підірвав довіру власника або органів влади. Викладачів, вчителів і представників інших професій, пов’язаних з вихованням інших людей, звільняють за вчинення аморального вчинку.

Правоохоронці можуть втрутитися, якщо виявлять, що працівник підпорядковується безпосередньо близькій людині, наприклад, родичеві. Це суперечить Закону “Про попередження корупції”. А власник зобов’язаний розірвати відносини з посадовою особою, яка повторно порушить правила ліцензування, видачі дозволів або надання адміністративних послуг. Договір в такому випадку може бути анульований за рішенням власника підприємства.

Закон забороняє роботодавцям на свій розсуд звільняти співробітника, який втратив працездатність або пішов у відпустку. А також вагітних, матерів з дітьми до трьох років (до шести при необхідності догляду), одинаків з дітьми до 14 років або інвалідністю. У таких випадках людина втрачає роботу лише при повній ліквідації компанії.

Звільнити працівників молодше вісімнадцяти років роботодавець може тільки з дозволу служби у справах дітей. Неповнолітніх також в останню чергу звільняють через скорочення штату. А крім того, зобов’язані влаштувати на нове місце.

Звільнення за результатами випробувального терміну

В Україні працівників можуть відчувати перед прийняттям на посаду, але тільки за взаємною згодою. Так компанія переконується, що людина відповідає вакантної посади. Роботодавець не має права нав’язати випробувальний термін. Цей момент він зобов’язаний вказувати в наказі про прийняття на роботу. Співробітник, в свою чергу, повинен написати розписку, що прочитав документ і згоден на такі умови.

Деяких громадян і зовсім не можна відчувати за законом. Це стосується:

• неповнолітніх осіб;
• молодих фахівців;
• звільнених з військової або альтернативної служби;
• інвалідів;
• співробітників після перекладу;
• тимчасових або сезонних працівників;
• вагітних жінок.

Випробувальний термін, згідно КЗпП, не може тривати довше трьох місяців або одного місяця для робітників. Але в деяких випадках з дозволу профспілки випробування триває до шести місяців. Узгодження не потрібно, якщо мова йде про державну службу.

У випадках, коли працівник тимчасово втратив працездатність через поважну причину і не міг виконувати обов’язки під час випробувального терміну – роботодавець має право вимагати відпрацювання всіх пропущених днів. Для цього видається окремий наказ, який передають громадянину для ознайомлення.

Варто відзначити, що українці мають трудовими правами навіть під час випробувального терміну. Законодавство забороняє призначати йому будь-які перевірки, крім контролю за виконанням обов’язків, результатами роботи і дотриманням розпорядку.

Працівник проходить перевірку, якщо його не звільнили в домовлений термін і не визнали професійно непридатним. Після цього його можна вигнати тільки на загальних підставах. Звільнення за результатами випробування оформляється у вигляді наказу і спеціальної позначки в трудовій книжці. Провал випробування не може зіпсувати репутацію громадянина. Відповідно до закону – це лише означає, що людина поки не підходить на конкретну посаду. Звільнення за підсумками випробувального терміну можна оскаржити через суд.

Постановка на облік після звільнення

У 2019 доля українця, який втратив роботу, багато в чому залежить від обставин звільнення. Найкращі умови чекають працівників, які пішли за угодою сторін. Закон «Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття» 2000-го року передбачає, що їм можуть виплачувати допомогу вже на восьмий день після звільнення.

А ось якщо житель України звільниться за власним бажанням, грошей йому доведеться чекати набагато більше. Відповідно до закону, посібник зобов’язані виплачувати тільки через три місяці після того, як громадянин зумів встати на біржу праці.

Скарга на роботодавця

Далеко не завжди компанії, установи або організації розлучаються зі своїми офіційними працівниками на законних підставах. Кодекс допоможе визначити, чи правильно чинить роботодавець, коли звільняє з власної ініціативи.

Виявивши порушення, працівникам варто насамперед вказати на нього самому роботодавцю. Раптом він забув або не знав про діючі правила. Якщо ж начальство наполягає на звільненні, слід скаржитися до Державної інспекції з питань праці. Це виконавче відомство співпрацює з Кабінетом міністрів.

Співробітники Держпраці стежать за дотриманням трудового законодавства в установах усіх форм власності, за забезпеченням пільгових умов і компенсацій для працюючих громадян, дотримання прав при прийомі і звільненні. У тому числі – інвалідів та ВІЛ-інфікованих. Це далеко не повний список функцій інспекторів.

Працівникам слід скаржитися через такі причини:

• порушені правила звільнення;
• змушують звільнитися проти волі;
• відмовляються видати трудову книжку;
• несвоєчасно або зовсім не виплачують вихідну допомогу;
• шантажують звільненням за статтею;
• звільняють без причини;

Як правило, якщо співробітник доводить свою правоту, керуючись Кодексом, і погрожує звернутися в Держпраці – роботодавці йдуть на задній хід і намагаються врегулювати питання мирним шляхом. В іншому випадку громадянину слід поскаржитися, відправивши лист інспекторам поштою або на офіційному сайті. Крім того, можна зателефонувати на гарячу лінію служби або піти на прийом до найближчого інспектору.

Відповідно до Закону України “Про звернення громадян” українець має право особисто пояснити свої претензії держслужбовцю, який розглянув звернення, вимагати конфіденційності (подати скаргу анонімно), а також подати додаткові матеріали на підтвердження своєї правоти. У свою чергу, інспектор може вимагати такі матеріали сам. Громадянам дозволено ознайомитися з ходом перевірки, вимагати письмовий звіт і особисто бути присутнім під час розгляду скарги.

До того ж, українцям дозволено звертатися до юристів, які представлятимуть їх інтереси. А також вимагати компенсації за збитки, якщо інспектори неправильно розглядають скарги. Якщо в результаті держслужба не прийняла заходи – слід звертатися до суду.

Подаючи скаргу через Інтернет, досить просто заповнити запропоновані поля. Паперовий документ доведеться складати самостійно за зразком в офіційно-діловому стилі. Потрібно утриматися від емоцій і коротко викласти інформацію і вимоги. У тому числі – дані про автора (анонімки не приймаються), компанії і керівника. Саме тут стане в нагоді юрист, який допоможе правильно викласти претензії. Можна додати документи на свій захист.

Вихідна допомога

Автори законів подбали, щоб українці не йшли з роботи з порожніми руками. При розриві трудового договору їм зобов’язані виплатити вихідну допомогу на суму, що не перевищує середньомісячної плати. У неї входять: основна зарплата, всі доплати і надбавки, премії та винагороди. Потрібно враховувати, що допомога обкладається податком в 18% без урахування соціальних пільг.

Всі гроші повинні виплатити в день звільнення. А якщо працівник не був на робочому місці – може зажадати розрахунок. Тоді йому видадуть посібник на наступний день. Трапляється, що власники підприємства або уповноважені органи затримують виплати. У такому випадку працівник має повне право отримати від них середньомісячний заробіток за весь час прострочення.

Коли громадянина України закликають на військову або альтернативну службу – підприємство зобов’язане виплатити йому дві мінімальні зарплати. А якщо роботодавець звільнив людину з порушенням прав – сума досягає трьох середньомісячних виплат.