На Київщині мати знайшла повішеним 12-річного сина: що сталося, подробиці трагедії

У Мазінках Переяслав-Хмельницького району на Київщині поховали 12-річного Дем’яна Кривка

Його повішеним на горіху знайшла мати Наталія Борисівна.

“У мене з рук усе попадало. Не могла йти. Закричала так, що й зірвала голос, – продовжує жінка. – Якось доповзла до хати. Набрала старшу дочку і чоловіка. Кажу, не знаю як вам про це казати, але Дьоми більше нема. Потім подзвонила в поліцію. Сказали, сина не чіпати. Приїхали десь за годину. У мене тоді, мабуть, мікроінсульт стався. На лівій руці досі не відчуваю великий палець”, – каже мати.

“Дьома повісився на електричному проводі. Таким собачку пробували прив’язувати. Так вона клац – і перекусить. А його видержало. Провід був зачеплений за гілку, і скручена здорова петля. Міг би весь туди пролізти, – говорить жінка. – Але за рахунок того, що всередині двухжильна проволока, йому сходу здавило шию. Під ногами була виварка. Одним коліном стояв на краю каструлі, інша нога звисала. Нею до землі не діставав”, – пояснює жінка.

“Нічого дивного за сином не помічала. Все було, як завжди, – продовжує жінка. – За тиждень до його смерті їздили у Дніпро, провідати бабушку і дєдушку. Дьомі дали гроші на моторолер, батько йому новий телефон купив. 26-го допізна грав із хлопцям у футбол на стадіоні. Як розходились, крикнув: “Пацани, наскільки завтра збираємось?”. Договорились, що як завжди, на вечір. Коли прибіг додому, попросив мене нагріти борщу. Я все наготувала і лягла спати. Те, що він не ночував у хаті й подумати не могла. Навіть коли ненадовго кудись ішов, завжди мене попереджав”, – бідкається мати.

У Наталії Борисівни лишилось п’ятеро дітей. 30-річний Дмитро, 27-річна Любов і Яна, 23 роки – від першого чоловіка, з ним розлучилася. 16-річну Дарину, Давида, 14 років, і Дем’яна народила у шлюбі з В’ячеславом Кривком, 60 років. Чоловік працює водієм маршрутки в Києві вахтовим методом – тиждень робочий, тиждень – вихідний. Наталія – домогосподарка.

” Дьома був найменшенький, любимчик. Коли ходила за ним вагітна, казали буде дівчинка. А народився красунчик із бархатними віями, – обіймає його портрет, перев’язаний чорною стрічкою. – У нас був сильний зв’язок. Досі удвох спали. Як нашкоднічає, тоді швидко-швидко цілує мені руку від долоні – уверх: “Прости, прости, прости”. У першу ніч після похорону мені наснилося, як він вибігає з хати. Лиця його не бачила, нічого не сказав. Тепер спалюю свічки до нуля, прошу: прийди ще раз. Розкажи, що сталось. А його все нема”.

“Для дітей ніколи не було слова “ні”. Виховували їх вільними. Якби захотів курити, ніхто б його через це не вичитував. Я сама з 19 років курю, відколи осиротіла. Але сина це не цікавило. Він марив футболом, – жінка запалює цигарку. – За прогули ми його насварили. Але це теж не причина вішатись. Якось чоловік сказав, що приїде з роботи, роздягне його наголо і гнатиме ременем по селу. То Дьомка з нас тільки посміявся”.

“Він не міг сам повішатись. Схоже, що пробував крутиться, а нога з каструлі зіскользнула і йому здавило шию. Або грав у “собачий кайф” – це коли на деякий час перетискають сонну артерію, щоб не надходив кисень. Може, не розрахував, – припускає Любов, старша сестра Дем’яна. – Він був не по віку дорослий. Я з чоловіком і дітьми живу в іншій стороні села. Якось чую, у дворі: гуп-гуп. А то Дьома прийшов дров нарубати”, – говорить жінка.

“Конфліктів у нього ні з ким не було, з усіма дружив. Розказував, що пару старшокласників його зачіпали. Але вони до всіх менших пристають. Та й Дьома такий, що вмів за себе постоять”, – розказує Дарина.

“Я приїхала до них зразу, як все сталось. Наталю наколола медсестра. Батько ледь не землю гриз від горя. Видовище було не для людей із слабкими нервами, – згадує Раїса Лещенко, голова сільської ради. – У них гарна родина. Чоловік усіх забезпечує. Не ділить дітей на своїх і чужих. Не знаю, що спровокувало хлопчика. Ходила разом з поліцією по вулиці. Питали в людей, його друзів, чи не мав якихось проблем останнім часом. Усі тільки руками розводили”.

“Вихований був хлопчик. При зустрічі завжди вітався. Вчитися, правда, не хотів,- каже Любов Іванівна, перша вчителька Дем’яна. – Мені здається, він хотів пошуткувати. Знаєте ж, які зараз ігри в дітей? То руки ріжуть, то шиї передавлюють. Може, десь в інтернеті побачив і хотів попробувати”.

Джерело: Газета.юа