Костянтин Дюльгеров: Росія – це поліцейсько-бандитська держава

Нещодавно нам попалася цікава інформація про проблеми підприємця Костянтина Дюльгерова з ХМАО, який знаходиться зараз у вимушеній еміграції через переслідування з боку правоохоронної системи РФ. Бізнесмен ще в 2008 році почав боротьбу з режимом, коли він вперше в своєму публічному інтерв’ю розповів про корупцію, що пронизала правоохоронну систему і владні структури регіону. Незабаром почалося кримінальне переслідування, але кримінальні справи досі не направлені до суду. Є підозри, що в результаті розслідування зацікавлені високопоставлені силовики, в тому числі з лав Генеральної прокуратури.

У річницю Кримської весни нам вдалося взяти інтерв’ю у Костянтина Дюльгерова, і поговорити не тільки про подробиці його пригод, але і дізнатися його думку про насущні проблеми.

– Костянтине Івановичу, розкажіть коротко, з чого почалися неприємності з Вашим бізнесом, і з яких причин Ви змушені були покинути Росію?

– Приблизно з 2000-го року, коли у мене вже був успішний бізнес, мене буквально обклали даниною високопоставлені силовики. У 2000-му році я був запрошений на зустріч в Управління Федеральної служби податкової поліції, на якій високопоставлені начальники – Геннадій Ласкін і Микола Бракін «доступно пояснили», що необхідно платити «данину» в розмірі 1 млн. рублів щомісяця, «інакше будуть проблеми». Мені довелося платити, так як я знав, що буває з тими, хто відмовився. Крім данини силовикам, від мене регулярно вимагали хабаря і представники регіональної влади. Буквально і практично за все!

У 2008 році мені здалося, що ситуація стала змінюватися на краще. Тоді я не тільки відмовився платити щомісячну данину, а й почав уголос говорити про корупцію, яка буквально охопила весь регіон. Однак, тим самим я перейшов дорогу дуже впливовим в регіоні людям, наприклад Микола Брикін – один з найвпливовіших силовиків, колишній керівник податкової поліції ХМАО, який сьогодні є депутатом Державної Думи. Саме він і його люди довгий час вимагали з мене «данину».

Я думав, що зможу впоратися з кланом корупціонерів, адже правда була на моєму боці, а звідусіль говорилося про успішність боротьби з корупцією. Але в результаті саме проти мене були порушені надумані кримінальні справи. Незабаром після заяв про корупцію були спалені склади моєї організації, заподіяно величезний матеріальний збиток. Не допоміг навіть переїзд з Нижньовартовська в Москву, проблеми тільки наростали, а загрози ставали більш явними. Після того, як вже почали погрожувати моїй родині я був просто змушений виїхати з країни.

– Ви вважаєте, у Ваших проблем був саме політичний підтекст?

– Звичайно! Я вважаю, що мотив саме політичний! Коли я почав розповідати правду про корупцію – мене почали залякувати, завели кримінальні справи, постійно натякали на в’язницю. Своїми заявами я заважав впливовим людям в ХМАО провертати свої мерзенні справи. Але, коли я почав висловлюватись на підтримку опозиції, тиск відчутно посилився. А після того, як я взяв участь в опозиційних заходах на проспекті Сахарова і на Болотній площі (прим. Редакції: 2011-2012 рік) почався зовсім вже формене свавілля. Моя підтримка опозиційних ідей ніби зовсім розв’язала руки моїм переслідувачам. Мабуть, вони вирішили «заткнути» мене будь-яким способом, а можливо навіть отримали «добро» на це. Ймовірно, мені вже була уготована в’язниця або смерть, але вийшло інакше – я вчасно виїхав з Росії.

– Ви не збираєтеся повернутися?

– Я сподіваюся, що настануть такі часи, коли я зможу повернутися, не боячись брехливих звинувачень і кримінального переслідування, не побоюючись за своє життя, і життя близьких через моїх політичних поглядів. Але навіть не знаю, чи настануть такі часи коли-небудь. Поки я бачу, що ситуація стає тільки гірше.

– Сьогодні, живучи за кордоном, чи стежите Ви за життям в Росії і зовнішньополітичними новинами?

– Не дивлячись на те, що я не проживаю в Росії, я регулярно відстежую новини: дивлюся телепрограми в записі на сайтах телеканалів, на YouTube, телеканал RussiaToday, читаю сайти відомих друкованих ЗМІ, крім того є спілкування з друзями і родичами. При цьому, я намагаюся вивчати ситуацію з усіх боків, вникати в деталі, аналізувати інформацію. Тому і закордонним, і російським ЗМІ я приділяю велику увагу. Можливо я вас засмучу, але в російських ЗМІ я бачу все менше корисного, а все більше популізму, пропаганди і виправдань правоти дій влади. Ось і з «Кримською весною», ніхто не намагається дізнатися деталі і поставити під сумнів не тільки правоту російського керівництва в приєднанні Криму, а й саму законність таких дій.

– Ви вважаєте, що приєднання Криму до Росії незаконно?

– Я не вважаю приєднання Криму ні законним, ні виправданим. Ця думка вкрай не популярна і навіть небезпечна. Знаю, що після того, як Крим став частиною території Росії, мої висловлювання можуть вважати закликами до зміни територіальної цілісності Російської держави або державною зрадою. Але мета в мене інша. Я намагався всебічно розглянути інформацію: вивчав закони, розмовляв з адвокатами і юристами, читав різні аналітичні статті. У підсумку, якщо підходити до питання суто з точки зору законності, то приєднання Криму незаконно, а Росія – це єдина держава в світі, яке після закінчення Другої світової війни реалізувала захоплення територій іншої держави.

Об’єднанню Росії і Криму надали тільки вигляд законності, провівши референдум на території «дружньої» країни, визнавши незалежність Криму з метою подальшого приєднання. А на ділі порушено відразу кілька як російських, так і міжнародних законів.

Напевно, найбільш показовий – це угода між Росією і Україною – «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією і Україною» від 1999 року. Відповідно до цього документа, країни «поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів», а також «будують відносини один з одним на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання суперечок, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею … ».

Порушений і такий міжнародний договір як «Будапештський меморандум», відповідно до якого Україні гарантувалася безпека в обмін на її відмову від ядерної зброї. За меморандумом Росія взяла на себе зобов’язання поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони, утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності і політичної незалежності, утримуватись від економічного тиску на Україну.

Однак, в порушення всіх міжнародних домовленостей російські «ввічливі люди» з автоматами зайняли всі ключові вузли, і «допомогли» провести референдум про незалежність.

При цьому, за діючими тоді Конституцією Автономної республіки Крим та Конституцією України відділення було можливо тільки після всенародного референдуму, тобто загальноукраїнського голосування, а не волевиявлення окремої території.

При приєднанні також порушено законодавство про порядок прийняття до складу Росії нових територій, згідно з яким була потрібна згода держави, території якої приєднувалися, а саме – України.

Але ситуацію «облаштували» по іншому. Президент видав указ про приєднання Криму незалежною державою, що також прямо суперечить Конституції Росії, яка містить в собі норму про пріоритет міжнародного договору.

Після таких маніпуляцій, по-хорошому, можна було б оголосити імпічмент президенту Путіну за незаконні дії і перевищення своїх повноважень, що призвели до серйозної шкоди державі і населенню у вигляді санкцій. Але хіба таке можливо?

– Припустимо, що не все так гладко в плані дотримання законодавства, але не важливіше було захистити населення від агресивно налаштованих націоналістів України?

– Реальної масової загрози населенню немає і не було. Так, ситуація дуже складна! Але подивіться – адже на територіях, які зараз підконтрольні офіційній Україні, російське населення не відчуває гонінь або геноциду. З метою нагнітання обстановки російські ЗМІ будь-який побутовий конфлікт роздмухують до етнічного протистояння, але навіть з урахуванням цього, явних і системних проблем не видно. Набагато більше шкоди завдає військовий конфлікт в ДНР і ЛНР! Для обох сторін, на мою думку, треба б простягнути руку допомоги братньому народу, а не «шакаліти» і «крисятничати».

З іншого боку, набагато гірше йшли справи після розпаду Радянського Союзу, коли російськомовне населення гнобили практично у всіх республіках. Але тоді ніхто не думав захищати населення шляхом приєднання окремих територій. Не приєднували і території розваленого Радянського Союзу, вони відокремилися і стали незалежними державами.

Або, наприклад, сьогодні в Казахстані величезні проблеми з проживанням російськомовного населення. Так давайте будемо послідовні і тоді приєднаємо казахські території? Але про це ніхто не говорить, тому що Казахстан – стратегічний партнер, і проблеми росіян там просто не помічають.

Сьогоднішня російська влада брехлива і діє лише собі в догоду, а не керується потребами та інтересами людей.

– Що Ви думаєте про сьогоднішню політичну ситуацію в Росії і її ролі на зовнішньополітичній арені?

– На моє глибоке переконання, Росії потрібні глобальні зміни. Наша країна не випадково стала світовим ізгоєм. Причини всіх російських проблем лежать далеко в історії, і ми ніяк не можемо від них позбутися. Ось і сьогодні інтереси певних особистостей з числа владних еліт видаються за інтереси держави і суспільства. Але це тільки гасла, а на ділі ні суспільству, ні державі не стає краще, навіть більш того, імперські амбіції ні в що не ставлять інтереси особистості і шкодять державному розвитку.

Після розпаду СРСР був хороший шанс на становлення демократії, стало можливим вирішувати проблеми, долати труднощі після розпаду країни, починати жити в умовах ринкової економіки і багатопартійності, але з приходом Володимира Путіна курс розвернувся у зворотний бік – авторитаризм і імперський підхід тільки посилюються. Все це підкріплюється «ядерною кнопкою» і колосальними витратами на озброєння. Замість інвестицій в реальні сектори економіки, освіту і науку ми виробляємо зброю, яка навряд чи допоможе в разі глобальної війни! І це не тягне нічого хорошого, а становить загрозу і для країн Заходу і для населення Росії. У пам’яті ще жива Друга світова війна, невже нам потрібна третя через самодурства і амбіцій однієї людини?

У нас є інший шлях, але він важкий, адже з метою утримання влади узурпаторами проводиться глобальна внутрішня робота щодо усунення суперників на політичній арені країни. Більшість політичних сил вдалося підпорядкувати – всі парламентські партії, навіть комуністи, працюють в інтересах Кремля. Іншим політичним силам просто не дають підняти голову. Всіх незгодних з політикою партії Путіна таврують лібералами, іноземними агентами, продажними політиками або зовсім злочинцями. Майже всі популярні ЗМІ належать державі, яка в цілодобовому режимі веде пропаганду. В таких умовах демократія існувати не може.

Суть ідеї федеративного устрою Росії також була спотворена. За фактом вся політична, фінансова та адміністративна влада сконцентрована в Москві. У регіонів немає ніякої самостійності в прийнятті значущих рішень. А представники регіонів та їхні керівники призначаються і знімаються за вказівкою Кремля, після чого вони безініціативно виконують волю «господаря», але паралельно з цим втілюють в життя особисті мрії та амбіції, доводячи ситуацію в регіоні до теперішнього свавілля, розгулу корупції і казнокрадства, під заступництвом все тієї ж Москви.

Путін планомірно вибудовує поліцейсько-мафіозну державу. За кількістю силовиків на душу населення Росія вже попереду всієї планети. Ситуацію погіршує те, що силовики йдуть і в політику і у владу. Дійшло до того, що вже і губернаторами призначають колишніх силовиків. Пам’ятаючи про те, що вони піднялися вгору по кар’єрних сходах, як правило, в 90-х роках, то виникають цілком обґрунтовані сумніви в їх непідкупності та порядності. А якщо говорити відкрито – то це більше схоже на мафіозну структуру з чітко вибудуванною вертикаллю підпорядкування. Наприклад, той же колишній генерал Брикін довгий час перебував на керівних посадах в силових структурах, багато разів він ставав героєм корупційних скандалів, але виходив сухим з ​​води завдяки зв’язкам з впливовими московськими чиновниками і представниками Генеральної прокуратури. Сьогодні він є депутатом Державної Думи від партії «Єдина Росія» і пише закони.

Я бачу тільки один шлях. Нам треба визнати помилки минулого, засудити всю злочинну еліту, встати на шлях очищення і побудови реальної демократії, а не корумпованого тоталітаризму.

– Костянтине Івановичу, Ваша позиція зрозуміла, вкрай непопулярна, але напевно в в чомусь виправдана. І що далі? Як Ви думаєте, розвиватиметься політична ситуація, і як складеться Ваше життя?

– Крим вже не віддадуть, принаймні найближчим часом, імперські амбіції Путіна не дозволять цього зробити. А отже, і зовнішньополітична, і економічна ситуація буде тільки погіршуватися. Боюся прогнозувати надовго, але швидше за все санкції триватимуть, як мінімум років п’ять, а можливо затягнуться на десятиліття. У цих умовах ціни на продукти напевно піднімуться, а фактичні доходи населення навряд чи збільшаться. Але навіть всі ці обставини, швидше за все, не вплинуть на розклад політичних сил на виборах, і населення проголосує за чинну владу і підконтрольні їй парламентські партії.

Особисто я все-таки сподіваюся на краще! Я буду жити не дивлячись ні на що! Буду доводити свою невинність у всіляких інстанціях. Я буду продовжувати боротися і домагатися справедливості, в тому числі домагатися притягнення до відповідальності всіх тих, хто довгі роки узурпував владу і повноваження. Коли-небудь я цього досягну!

Від редакції:

Думка редакції може не збігатися з думкою співрозмовника, але висловлювання Костянтина Дюльгерова логічні і переконливі. Окремо хочеться підкреслити, що ми уважно ознайомилися з усіма представленими доводами на користь невинуватості Костянтина Дюльгерова в інкримінованих йому діяннях. Нам всі звинувачення здалися вкрай сумнівними. Показовим є і те, що справи досі не відправлені в суд. При цьому, в справі замішані дуже високопоставлені силовики, в тому числі високе начальство Генеральної Прокуратури РФ. Детальна аргументація є в структурованому вигляді в мережі Інтернет. Дана тема вже неодноразово і детально висвітлювалась засобами масової інформації, зведену інформацію можна подивитися, наприклад тут.