Договір про продаж Аляски США 150 років тому: як це було

Продаж російської Аляски багато в чому стала вимушеним заходом, оскільки від російської столиці ці землі перебували далеко, і можливості їх контролювати не було

Про це повідомляє Politeka з посиланням на Livejournal.

Продаж так званої, Російської Америки 30 березня 1867 року – один з найбільш цікавих фактів в російській історії.

Як відомо, наприкінці XIX століття на Алясці було виявлено золото, яке Росії не дісталося, через що продаж цієї землі за порівняно невелику суму, згодом було сприйнято як помилка. Крім того, свою роль зіграв поширений міф, що гроші, виплачені урядом США за Аляску, не дійшли до Росії.

Слід зазначити, продаж Аляски була багато в чому вимушеним заходом через велику відстань від Москви та можливості своєчасного контролю. Крім того, Аляска межує безпосередньо з Канадою – у той час колонією Британської Королівства, з яким у Російської імперії відносини не особливо складалися. Імператор Олександр II та його уряд не без підстав вважали, що одного разу британці без зайвих церемоній відберуть Аляску та приєднають її до Канади. Тому було вирішено її продати дружнім США, благо вони теж не були зацікавлені в збільшенні сфери впливу Британії і погодилися на цю угоду.

З іншого боку, як пише видання, у 1867 році ні про яке золоті на Алясці не було відомо – його знайшли лише у 1896 році, тобто майже через 30 років. Безумовно, якби імператорська уряд знав про наявність корисних копалин на Алясці, то і ставлення до цих земель було б зовсім іншим.

Що ж стосується суми, сплаченої американцями за Аляску, то 7,2 мільйона доларів або 11 мільйонів тодішніх золотих рублів були цілком пристойними грошима за “заповідник для білих ведмедів”, як називали ці землі в США.

Тепер про те, куди поділися ці 7,2 мільйона доларів. Існує легенда, що значна частина грошей була виплачена золотом, яке завантажили на корабель “Оркні”. Цей корабель взяв курс на Петербург, і в Балтійському морі його спробувала захопити група змовників, які зазнали невдачі. Проте у подальшому судно з невідомих причин затонуло разом із дорогоцінним вантажем.

Незважаючи на те, що з “Оркні” дійсно трапилася якась темна історія, до продажу Алясці вона не має ніякого відношення. Так, за словами Олександра Петрова, провідного наукового співробітника Інституту загальної історії РАН, довгий час існувало безліч легенд, куди ці гроші було витрачено.

“Ми до пуття не могли спростувати різні версії. То золото завантажили на корабель, то це золото кудись поділося, то воно тонуло, то його захопили пірати (навіть називали їх імена). Всі ці легенди ми як професійні історики довгий час не мали можливості спростувати”, – прокоментував історик.

Як пояснив Петров, в середині XIX століття злитки мішками на кораблі вже не завантажувалися. У ході були векселі та цінні папери, які йшли через Лондон. Тому версію з кораблем і нібито затонулих золотом можна сміливо відкидати.

“Тим часом відсутність матеріалів, як були витрачені гроші царським урядом, давали благодатний грунт для все нових фантазій. Ці необгрунтовані міркування змусили мене ретельно вивчити архівні справи, пов’язані з використанням грошей, отриманих від американського уряду. У результаті в Державному історичному архіві, в фонді 565, мною був виявлений документ серед паперів, що відображають питання винагороди тих, хто брав участь в підписанні договору про продаж Аляски і брав участь у церемонії фактичної передачи російських колоній представникам уряду США. Документ складений одним із службовців Міністерства фінансів у другій половині 1868 рока. Виявилося, що реальність має мало спільного з деякими красивими та утопічними розміркуваннями”, – зазначає історик.

Документ свідчить: “За відступлені Північно-Американським Штатам Російські володіння в Північній Америці надійшло від зазначених Штатів 11 362 481 р. 94 [коп.]. З числа 11 362 481 руб. 94 коп. Витрачено за границею на покупку приладдя для залізниць: Курсько-Київської, Рязансько-Козловської, Московсько-Рязанської та ін. 10 972 238 р. 4 к. Решта ж 390 243 руб. 90 к. надійшли готівкою”.

У підсумку документ дозволяє зробити висновки, що гроші було витрачено на благі громадські справи. Вони “не потонули” і не “потрапили до кишені, або ж на рахунок чиновнику”. За “заморські” колонії уряд США зобов’язався виплатити $7,2 млн золотом, що і було зроблено через 13 місяців після обміну ратифікаційними грамотами, тобто 1 серпня 1868 року. Виплата відбулася із затримкою на три місяці і шість днів. Через це російська скарбниця втратила близько $115 200 (виходячи з прийнятої в Російській імперії того часу ставки в 6% річних). Середньозважений обмінний курс (рублі на долари) дорівнював, на момент укладання угоди, 1 руб. 60 коп. Отже, російське уряд мав отримати 11 520 000 руб., плюс 184 320 руб., тобто $ 115 200 (виходячи з курсу 1: 1,60); разом: 11, 704 320 руб.

За опублікованим документом, до Російської імперії надійшло 11 362 481 руб. 94 коп., але це з урахуванням відсотків за прострочений платіж, тобто недостача склала 341 838 руб. 6 коп. ($213 648 та 8 центів). Долю цієї суми покаже подальше дослідження архівних матеріалів.

Загалом, не було ніякої глобальної корупції. Гроші, отримані від продажу Аляски США, пішли на будівництво російських залізниць, і тільки застосування 341 тисячі рублів до сих пір залишається невідомим. Ось таким нецікавим все виявилося насправді.

Нагадаємо, як писала раніше Politeka, в місті Фербенкс (Аляска) завершився чемпіонат світу з крижаним скульптурам.