Українська супермодель зі світовим ім’ям Сніжана Онопко про новорічний інцидент і «понаїхавших донецьких»

До п’яти років тюремного ув’язнення за розбитий ніс поліцейського загрожує київському бізнесмену Миколі Щуру

Про подробиці резонансної справи за підозрою в побитті правоохоронця, Politeka розповіла дружина Щура, супермодель Сніжана Онопко.

– Так, мій чоловік дійсно родом з Донецької області, але він давно вже живе в Києві. Чому жителів Донбасу не люблять – не розумію. У нас же одна країна, ми всі говоримо про єднання і хочемо повернути захоплені території. При цьому ми поділяємо жителів України на «своїх» і «чужих». Вже чотири роки мого чоловіка «пресують» тільки через те, що він родом з Донецька.

Майже два мільйони переселенців з Донбасу не поїхали в Росію і не залишилися в «ДНР» і «ЛНР». Вони вирішили кинути своє житло і роботу аби жити у вільній Україні. Якби навіть Коля переїхав до Києва вчора, це не могло бути приводом для того, щоб його ображати. До того ж Коля, як і я, вже не перший рік допомагає дитячим будинкам по всій Україні, сім’ям які потребують персональної допомоги. Ми допомагаємо фінансово дітям, які потребують термінових операцій за кордоном, а також надаємо допомогу багатьом учасникам АТО і батальйонам. Останні прийшли підтримати його під будівлю Оболонського суду. Це стало приємною несподіванкою для нас.

У той же час поліцейські, які не знають Колю особисто, дозволяють собі ображати його за місцем народження. З таким сприйняттям, нам ще дуже далеко до Європи.

– Чому Микола опинився вночі 2-го січня у відділенні поліції? Ви знали про те, що він туди поїде?

– В цю ніч йому зателефонувала наша спільна знайома Анна Пінчук і попросила приїхати в Оболонське РУВС, щоб дізнатися, чому її з подругам вже довгий час тримають у відділенні поліції. Ми обговорили ситуацію, я була проти, але, знаючи Коліну доброту, він сам поїхав допомогти дівчатам. Їм не було більше до кого звернутись, крім Колі. За словами Анни, поліцейські їм грубили, тримали у відділенні, навіть не пояснюючи причин затримання.

– Миколу підозрюють в тому, що в ту ніч він побив патрульного. На користь цієї версії слідство надає свідчення самих поліцейських і відеозапис, на якому показано, як грубо спілкувався з правоохоронцями ваш чоловік. Такий стиль спілкування звичний для нього?

– Так, Коля буває запальним і може нецензурно висловлюватися. Кожен по-своєму проявляє злість і обурення, нічого хорошого в цьому немає. Але вдарити працівника поліції? У приміщенні РУВС там, де їх мінімум сім чоловік? Це абсолютно неправдоподібно. Напевно, якби поліцейські не дозволяли собі по-хамськи говорити про нас, він би їх не ображав. Обурення – нормальна реакція людини, яку образили. І, знову таки, повторюся, вдарити людину в формі – це абсурд.

– Як ви дізналися про інцидент у відділенні поліції?

– Я чекала на Колю вдома, переживала, що його довго немає. Коли вранці побачила його після «відвідин» відділення, могла і не впізнати. У нього все тіло було в синцях, все обличчя – суцільна гематома, струс мозку.

Він пролежав у клініці «Борис» тиждень. Не міг нормально пересуватися. А вже 4 січня прокурор разом з величезним натовпом прийшли до нього в палату і звинуватили в тому, що він когось побив. Людина лежить під крапельницями, лікарі навіть мені не рекомендували з ним багато говорити. А тут такий натовп із звинуваченнями. Швидко завели кримінальну справу і ось вже 19 січня посадили під домашній арешт.

– Як ви вважаєте, судове засідання в Оболонському районному суді міста Києва було об’єктивним?

– Суд з самого початку був заангажований. Адвокати надали факти, які підтверджують невинуватість мого чоловіка, а прокуратура не спромоглася привести самого потерпілого. В ході засідання представники прокуратури не дали відповідь, і суддя на це не відреагувала, на питання, чому потерпілий поліцейський викликав собі швидку тільки о 7:20, а інцидент стався о 3:40. Це питання залишається відкритим. Тому судіть про об’єктивність самі.

– Чи подавали ви апеляцію на рішення суду про «домашній арешт» на час проведення слідства?

– Так, найближчим часом її розглянуть, і ми сподіваємося на те, що справедливість і здоровий глузд візьмуть вгору.