Що стоїть за “великою угодою” Путіна і Трампа

Експерти з розвідки побоюються, що у 2017-му президент Росії Володимир Путін запропонує Трампові якусь “Велику угоду”

Про це пише на сторінках “Тижня” британський журналіст і публіцист Едвард Лукас.

За його словами, умови такої угоди можуть бути простими: Захід скасовує санкції, припиняє клювати путінський режим щодо прав людини, погоджується з тим, що для Кремля Східна Європа — сфера військового та політичного впливу, і трактує Росію як серйозного глобального гравця.

Натомість Путін може запропонувати співпрацю в боротьбі з тероризмом, постійною загрозою нападів ісламістів у всьому світі, а також посередництво в досягненні миру в Сирії (а це кінець потоку біженців до Європи) і спад військового напруження довкола західних кордонів Росії.

“Путін може пообіцяти, поза сумнівом, неймовірно щиро, майбутнє, сповнене миру й дружби. А олігарх, який звик укладати угоди, який на той час ще обживатиметься в Овальному кабінеті, ухопиться за “Велику угоду” як за зразок мудрої міжнародної державницької позиції. Він хизуватиметься, що заощадив мільярди доларів, домігшись виведення американських військ з Європи”, — пояснює Лукас.

Насправді ж, пише журналіст, така угода була б не менш ганебною за Ялтинську конференцію 1945-го, на якій Сталін перехитрував Велику Британію й Америку, прирікши жителів Східної Європи на злидні та неволю в складі Радянської імперії.

“А ще така домовленість нагадувала б Мюнхенську 1938 року, за допомогою якої британський прем’єр-міністр Невілл Чемберлен намагався вгамувати Гітлера, дозволивши розчленувати нашого союзника Чехословаччину. Хай там як, а “Велика угода” стала б цинічним і вражаюче небезпечним пактом. Тоді такі країни, як Естонія, радше боролися б, як Україна, ніж погодилися б здатися Кремлю…”, — наголошує він.