Антизахідна риторика Анкари призвела до сварки з ЄС і США

Авторитарна Туреччина втрачає союзників на Заході

З моменту свого призначення у травні цьогоріч на посаду прем’єр-міністра Бінаалі Йилдирим пообіцяв збільшити кількість союзників Туреччини і скоротити кількість її недругів, пише турецький аналітик Семіх Йилдиз на сторінках видання Al-Monitor.

Однак сьогодні Туреччина продовжує втрачати своїх друзів в Європі та США. Авторитарна манера правління Ердогана не до вподоби європейським державам. Останні рейди проти лівоцентристської газети Cumhuriyet, яка критикує владу країни, арешт лідерів і депутатів від прокурдської партії Демократичних народів, погіршили відносини ЄС і Анкари.

Керівник зовнішньої політики ЄС Федеріка Могеріні та міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр засудили недемократичні і сумнівні у правовому плані дії влади Туреччини, заявляючи, що боротьба з тероризмом не дає право Анкарі розправлятися з політичними опонентами.

Але ця критика не надто турбує Ердогана. 6 листопада він заявив, що йому байдуже, що його називають диктатором. Турецький президент у властивій йому емоційній манері звинуватив європейські країни в підтримці тероризму через сприяння Робочої партії Курдистану (РПК).

У відповідь на антитурецьку позицію Берліна, голова МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу двічі відмовився відповідати на телефонні дзвінки свого німецького колеги. Анкара досі злиться на рішення Бундестагу ухвалити закон про геноцид вірмен. Туреччина звинувачує Німеччину в тім, що вона не видає осіб, підозрюваних у спробі перевороту 15 липня 2016 року.

Німеччину і її сусіда Бельгію, турки дорікають у тім, що європейці не вживають жодних дій для стримування діяльності РПК (яку в Туреччині вважають терористичною організацією), натомість дозволяючи курдським активістам вести своє телемовлення з Європи, організовувати свої виставки та масові акції.

Минулого тижня Анкара засудила рішення бельгійського суду, який відхилив позов федерального прокурора розпочати кримінальне провадження щодо 36 людей, пов’язаних із РПК.

Туреччину не на жарт розлютило і заява міністра закордонних справ Люксембургу, який дав зрозуміти, що Анкару може чекати санкції через її «нацистські методи правління».

Грубо кажучи, там використовуються методи, які були за часів нацистів і це дійсно поганий розвиток подій… Європейський Союз не може просто змиритися з цим», – сказав голова МЗС.

Усі ці дипломатичні перепалки стосуються і перспектив членства Туреччини в ЄС. Міністр із питань європейської інтеграції Омер Челік, назвав «расистськими» заяви тих, європейських лідерів, які закликають до того, щоб заморозити питання вступу Туреччини в Європейський Союз.

Антизахідна риторика з вуст високопосадовців Туреччини торкнулася і США. Туреччину дратує, що Білий Дім відмовляє в екстрадиції Фетхуллах Ґюлена, який на думку Анкари, стоїть за організацією невдалого військового перевороту 15 липня. Туреччина не в захваті і від тісних зв’язків сирійських курдів і Пентагону.

Як відомо, курдська партія Демократичний союз, що діє в Сирії, і її військове крило Загони військової самооборони (YPG) належать до антиіділовської коаліції, очолювану США. Туреччина вважає ці організації відгалуженням терористичної РПК і закликає не співпрацювати з ними.

Однак не всі в Туреччині поділяють антизахідну істерію керівний влади. Екс-міністр праці та соціального захисту Омер Дінчер заявив виданню, що до моменту приходу до влади в 2002 році партії Справедливості і Розвитку Туреччина страждала від економічної нестабільності і перебувала на межі соціального вибуху.

За його словами, нинішня влада, хоча і змогла подолати ці труднощі, збереження і розвиток зв’язків з ЄС важлива частина цих досягнень Туреччини.

«Упроваджуючи стандарти ЄС і демократію, покращиться наша міжнародна репутація і відбудеться зростання міжнародної торгівлі. Це зі свого боку призведе до припливу іноземного капіталу до країни», – зазначив він в одній із турецьких газет.

Але сьогодні Туреччина, мабуть, лише втрачає друзів. Коллумніст щоденної газети Huriyet Ахмед Хакан із сумом констатує, що Анкара лишень помножує своїх ворогів і не шукає виходу з цієї ситуації.