Біографія
Ярослав Рущишин народився 29 жовтня 1967 року в місті Львів.
Сім'я
Ярослав одружений на Ярині Рущишин. У шлюбі з нею народився син Гнат.
Освіта
Після школи Ярослав Рущишин вступив до Львівського торгово-економічного інституту, де вивчав бухгалтерську справу.
Навчався в Києво-Могилянській бізнес-школі за фахом "бізнес-адміністрування". Крім того, здобув юридичну освіту в КНУ ім.Т.Г. Шевченко.
Кар'єра і бізнес
Свою трудову діяльність Рущишин почав в компанії "Львівприлад", в якій протягом року працював електромонтером. На початку 90-х керував Студентським братством Львівського інституту, був одним з активістів, які організували "Революцію на граніті". У 2003 році виступив співзасновником "Львівської Газети".
Під час президентських виборів 2004 року був довіреною особою кандидата в президенти Віктора Ющенка. У 2006-му став членом колегії Львівської облдержадміністрації від підприємців. У тому ж році обраний депутатом Львівської облради від Блоку "Наша Україна".
Ярослав займав посаду генерального директора виробничої компанії (пошив одягу) "Троттола" у Львові. Крім того, бізнесмен є одним із засновників і керівників Мистецького Об'єднання "Дзиґа" та бізнес-школи LVBS. Почесний сенатор Українського Католицького Університету.
Рущишину до 2019 року належало 46% від загального капіталу Золочівської швейної фабрики, 22% від загального капіталу МО "Дзиґа", 69% — ТОВ "Сенс", 14% — Львівської бізнес-школи Українського Католицького Університету. Ярослав був також власником і бенефіціаром трьох десятків приватних підприємств. Після обрання в Верховну Раду, весь бізнес був переписаний на дружину.
На виборах президента в 2014 році був довіреною особою Петра Порошенка. До 2019 року входив до Наглядової Ради громадської організації "Центр UA". Ярослав Рущишин — член Комітету бізнесменів Львівщини.
У липні 2019 року він був обраний народним депутатом Верховної Ради IX скликання. Бувши кандидатом від партії "Голос", Ярослав переміг на 117-му мажоритарному окрузі (місто Яремче з населеними пунктами Яремчанської міської ради, Надвірнянський район, частина Богородчанського і Коломийського районів Львівської області). За Рущишина проголосували 25,12% виборців. За найближчого опонента — самовисуванку Оксану Юринець віддали свої голоси 23,77%.
У парламенті Ярослав приєднався до фракції "Голос" і став секретарем комітету з питань економічного розвитку. Також народний депутат — заступник члена Постійної делегації в Парламентському вимірі Центральноєвропейської ініціативи, заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків з Кубою і член груп з міжпарламентських зв'язків з Австралією, Великобританією, Польщею та Сінгапуром.
У 2020 році Рущишин заявив про плани взяти участь у виборах на посаду міського голови Львова.
"Маю надію, що мене (на вибори – ред.) висуне наша міська конференція партії “Голос”, — сказав Рущишин під час прямого ефіру на "Радіо Свобода".
Компромат і чутки
На початку "нульових" на нинішнього народного обранця було заведено кримінальну справу. Як пише "Детектор Медіа", у вересні 2003 року львівські податківці звинуватили засновників “Львівської газети” Ярослава Рущишина та директора мистецького об'єднання “Дзига” Маркіяна Іванишина у несплаті податків на суму більше 100 тисяч гривень, зокрема під час фестивалю “Слухай українське!”, який проходив у січні-квітні 2002 року у клубі “Лялька”.
"Під час фестивалю, який окрім “Троттоли” спонсорувала компанія UMC, фірми “Менс”, “Корн”, “Стек” та інші, Рущишин з Іващишином, нібито “увійшли в злочинну змову”. На думку слідства, підступ полягав у тому, що ведучі не оголошували “Троттолу” серед спонсорів”, - пишуть автори розслідування.
За перший рік роботи Ярослав Рущишин, як стверджують аналітики сайту "Слово і Діло", не виконав жодної передвиборчої обіцянки.
Как сообщает "Знай.ua", згідно з даними експертів, справжній бізнес Рущишина і інших власників фабрик одягу полягає не у виготовленні одягу, а у торгівлі дешевою робочою силою. Зокрема, вісім фабрик Траттоли виготовляють одяг для найбільших мас-марекетів світу, таких як Зара, Нью-Лук і десятків інших.
"Бізнес Рущишина тримається на кількох китах: дешева робоча сила, відсутність соціальних гарантій для працівників та завантаженість. Відзначимо, що зарплата українських швачок - в 2 - 2,5 рази менше ніж в країнах Східної Європі. Експлуатація українських трудівниць дозволяє виробникам заощадити, а бізнесменам - заробити", - пишуть ЗМІ.