Біографія
Дмитро Юрійович народився у Полтаві 8 вересня 1981 року.
Сім'я
Про особисте життя чиновника майже нічого невідомо. Дружина – Ларіна Ольга Володимирівна. У Дмитра Золотухіна є також син Самсон.
Освіта
У 2003 році закінчив Національну академію СБУ за спеціальністю “Правознавство”
У 2009 році отримав другу вищу освіту, закінчивши Державний університет фінансів та міжнародної торгівлі. Став магістром менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.
Кар'єра і бізнес
У 2003 році Дмитро Золотухін поступив на службу в органи національної безпеки. У 2009 році його залучили до нестандартних проектів. Перша робота була пов'язана з інформаційними війнами і конкурентною розвідкою. Дмитро був організатором конференцій, присвячених цим темам.
Після цього кілька місяців був консультантом інформаційно-аналітичного центру з питань безпеки і оборони України на добровільних засадах. Йому доручили проблеми підтвердження інформації, боротьбу з фейками і зв'язки з кіберрозвідкою.
З 2015 по 2017 рік Дмитро Золотухін був радником Міністра інформаційної політики Юрія Стеця. Відповідав за інформаційну безпеку. Дмитро Золотухін увійшов до Експертної ради при міністерстві. І став співавтором “Доктрини інформаційної безпеки України”.
Приблизно в той же час заснував “Інститут постінформаційного суспільства”. Чиновник став керівником цією організацією. Яку, до речі, називають неприбуткової.
В 2017 році Дмитра Золотухіна призначили заступником міністра інформполітики України. Як і раніше, він займався інформаційною війною і конкурентної розвідкою. У вересні 2019 року новий прем'єр-міністр, Олексій Гончарук, звільнив заступника міністра з його посади в Кабміні.
Відомо, що в 2016 році Золотухін на базі Мінінформполітики запустив всеукраїнський проект з пошуку та верифікації даних в Інтернеті — «Osint Academy». Крім того, випустив «Білу книгу спеціальних інформаційних операцій проти України 2014-2018». Книжку опублікували в електронному вигляді, а також надрукували тисячу паперових примірників.
Компромат і чутки
У 2020 році Дмитро Золотухін, як і раніше, вказаний на сайті Міністерства інформполітики заступником глави відомства. Проте сторінку за посиланням вже прибрали.
У травні 2018 році розгорівся гучний скандал в соцмережах. На своїй сторінці у Twitter Дмитро Золотухін посперечався з журналісткою з Болгарії Ніною Огняновою, членом міжнародного “Комітету захисту журналістів”. Як повідомляють джерела, співробітниця ЗМІ обурилася операцією СБУ щодо порятунку Аркадія Бабченко. У свою чергу, заступник міністра влаштував у себе на стіні опитування: чи хотіли б читачі, щоб спецслужба так само врятувала Павла Шеремета.
“Такий "тролінг" користувачі моментально назвали вкрай невдалим і почали обурюватися висловлюваннями українського чиновника. Незабаром скандальні твіти зникли, а самого сторінка Золотухіна перестала бути доступною”, — пишуть ЗМІ.
Головний редактор видання “Українська правда” Севгіль Мусаєва у себе у Facebook засудила Дмитра Золотухіна. Зокрема, видалення публікацій. “Передайте йому хтось, що він не тільки негідник, але ще і боягузливий негідник”, розлютилася журналістка.
Пізніше співробітник міністерства спробував виправдатися. Він написав у Facebook, що сторінку, нібито, зламали, поки телефон був розряджений. Проте багато користувачів соцмережі не повірили його словам.
Це не єдиний скандал Золотухіна в соціальних мережах. Колишній заступник міністра Тетяна Попова повідомила ЗМІ, що колега просто забанив її.
"Я ніяк не можу прокоментувати його призначення. Як мінімум, тому що не спілкуюся з ним з літа 2016 року. Тоді ж він заблокував мене в соцмережах через різні позиції щодо публікації списку журналістів. Тому навіть не знаю, чи змінилися зараз його погляди на цю публікацію чи ні” повідомила чиновниця. З цієї розмови випливає, що Дмитро Золотухін підтримав створення сайту “Миротворець”.
Як повідомляють журналісти, з робочими обов'язками Мінінформполітики у нього теж не все гладко. Його головний проект у пух і прах рознесли аналітики ОБСЄ.
“Що стосується Концепції інформаційної безпеки, яка є головним підсумком роботи Золотухіна в якості радника міністра. На сайті ОБСЄ є правовий аналіз даної концепції з низкою критичних зауважень - від відсутності зв'язку із законодавством до того, що концепція, по суті, передбачає заборону критики влади” — повідомляють джерела.
У мережі з'явилася інформація, що у Дмитра Золотухіна є персональний сайт. Він розміщений на безкоштовному домені, а це зовсім несолідно для колишнього заступника міністра. Але найголовніше, що у 2020 році, вже після звільнення, веб-ресурс продовжує працювати за тією ж адресою. От тільки замість інформації від Золотухіна там розміщена реклама концерту Дмитра Коляденка.
Під час роботи в Міністерстві інформаційної політики Дмитро Золотухін щорічно подавав декларації про своє майно і доходи. Перед звільненням у 2019 році він відзвітував за дев'ять місяців роботи. Згідно відкритим даними, свого житла у екс-чиновника немає. Зате дружина володіє більшою половиною квартири у Харкові. А у матері, Вікторії Золотухіної, є своя квартира в Києві площею 39,3 квадратних метри. Саме в ній все сімейство і живе. Автомобілів та іншого цінного майна у Дмитра немає.
За минулий рік екс-заступник міністра отримав зарплату в розмірі 303 497 гривень. Банки виплатили йому відсотки — 15 тисяч гривень. Дружина Ольга отримала гонорарів на 67 тисяч гривень від компанії GFA Consulting Group GmbH. Ще 7 тисяч виплати по догляду за дитиною.
У декларації Дмитро Золотухін вказав 127 тисяч гривень, 22 тисячі доларів і 7 тисяч євро на банківських рахунках. Про готівку і заощадження дружини колишній заступник міністра нічого не повідомив.